Сполучені Штати зафіксували найспекотніше літо за всю історію спостережень, оскільки сильна спека та посуха охопили великі території країни.

У період із червня по серпень середня температура на суміжній території Сполучених Штатів сягнула 23,6 градуса Цельсія (74,4 градуса Фаренгейта), згідно з даними, оприлюдненими в середу Національним управлінням океанічних і атмосферних досліджень.

Середній показник за сезон був на 1,7C (3F) вищим за норму XX століття та на 0,2C (0,4F) теплішим за попередній рекорд, який спільно належав 1936 і 2021 рокам.

За 132 роки метеорологічних спостережень NOAA жодне літо у США не було теплішим.

Серпень також встановив новий національний рекорд із середньою температурою 24,2C (75,6F).

Виняткова спека останніми роками стає дедалі частішою. NOAA заявило, що чотири з п’яти найтепліших літ у країні припали на останні п’ять років, що відображає довгострокову тенденцію потепління, пов’язану переважно з викидами від викопного палива.

Натомість попередній рекорд 1936 року припав на епоху «Пилового котла», коли сильна спека й посуха збіглися зі шкідливими сільськогосподарськими практиками на всій території Великих рівнин.

Високі температури цього року супроводжувалися посиленням посушливості в багатьох частинах країни.

Станом на 1 вересня посуха охоплювала близько 59 відсотків суміжної території Сполучених Штатів, що на понад 10 відсоткових пунктів більше за один місяць. У деяких частинах Великих рівнин, Середнього Заходу та Півдня умови погіршилися, тоді як Техас і Оклахома отримали менш ніж 30 відсотків своєї звичайної кількості опадів у серпні.

Однак не всі райони були сухими. Штати, зокрема Індіана та Огайо, пережили найвологіший серпень за всю історію спостережень: обсяг опадів там був майже вдвічі більшим за звичайний.

Незвичне тепло може зберігатися й у наступні місяці. Всесвітня метеорологічна організація, орган ООН, заявила, що посилення явища Ель-Ніньйо може увійти до числа найпотужніших за всю історію спостережень і тривати до початку 2027 року.

«Якщо ця тенденція збережеться, вона може перевершити все, що ми бачили від початку моніторингу, — вийти за межі шкал графіків, які використовувалися протягом останніх чотирьох десятиліть», — нещодавно заявила журналістам глава ВМО Селеста Сауло.

Ель-Ніньйо є природним кліматичним циклом, однак дослідники кажуть, що він може ще більше підвищити світові температури на планеті, вже нагрітій використанням викопного палива. ВМО попередила, що нинішнє явище може призвести до сильнішої спеки, посух і повеней у різних регіонах світу.

Для Сполучених Штатів NOAA прогнозує вищі за норму температури на більшій частині країни у вересні. Посуха може зберегтися або посилитися в кількох місцях, тоді як частини Північного Заходу, Середнього Заходу та Півдня можуть зіткнутися з підвищеною загрозою великих лісових пожеж.

Територія навколо багатоквартирного будинку часто стає джерелом суперечок між сусідами, особливо коли йдеться про паркування біля під’їзду. Деякі мешканці вважають, що простір під їхніми вікнами належить їм, однак право користування двором не визначається поверхом, на якому проживає людина, або розташуванням її квартири. Правила залежать від правового статусу земельної ділянки, спільного майна будинку та рішень, ухвалених співвласниками.

Кому належить двір багатоквартирного будинку і хто ним розпоряджається: мешканці, ОСББ, управитель будинку чи місто? Що може вирішувати кожен із них?

На запитання, кому належить двір будинку, немає єдиної відповіді. Це залежить від того, чи була земельна ділянка під будинком належним чином оформлена, кому належать права на неї та на якій правовій підставі.

Як правило, власники квартир і нежитлових приміщень є співвласниками багатоквартирного будинку. До спільного майна належать споруди, розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розміщені будинок і прилегла до нього територія.

Якщо земельна ділянка перебуває у спільній власності співвласників будинку, саме вони визначають порядок її використання. Такий підхід установлений земельним законодавством.

ОСББ не стає власником квартир чи двору замість мешканців. Таке об’єднання є юридичною особою, створеною власниками для управління спільним майном. Управитель будинку також не набуває права власності на будинок або землю. Він діє лише в межах повноважень, наданих співвласниками та визначених договором управління.

Місто може залишатися власником комунальної земельної ділянки, якщо її не передано співвласникам у власність або користування. Якщо земля належить громаді, питання щодо її використання вирішують органи місцевого самоврядування.

Отже, точніше буде сказати, що основні повноваження щодо спільного майна мають співвласники, а ОСББ або управитель здійснюють управління ним у межах своїх повноважень.

Чи можуть місто або управитель змінювати щось у дворі без згоди мешканців — наприклад, вести будівництво, запровадити платне паркування, встановити кіоск чи прибрати дитячий майданчик? Чи можуть мешканці цьому запобігти?

Якщо земельна ділянка є частиною спільного майна співвласників будинку, управитель не може самостійно нею розпоряджатися. Наприклад, він не може на власний розсуд відвести частину двору під кіоск, запровадити платне паркування, демонтувати дитячий майданчик, передати частину території іншій особі або організувати будівництво.

Питання щодо використання землі, яка належить багатоквартирному будинку, мають вирішуватися співвласниками.

Ситуація з органами місцевої влади складніша. Якщо конкретна ділянка залишається комунальною власністю і не була передана мешканцям, орган місцевого самоврядування має повноваження щодо неї як власник. Проте він усе одно повинен дотримуватися містобудівних норм, земельних правил та інших вимог законодавства.

Той факт, що мешканці користуються певною територією як своїм двором, не означає автоматично, що вся прилегла територія належить їм спільно. У разі конфлікту насамперед слід перевірити кадастрові межі земельної ділянки та її правовий статус.

Якщо місцева влада планує будівництво на ділянці, що перебуває у спільній власності мешканців будинку, співвласники можуть оскаржити таке рішення в суді та вимагати припинення порушення їхніх прав.

Паркування: хто може залишати автомобіль у дворі, чи можна закріпити за собою місце та чи дозволено встановлювати стовпчик або шлагбаум? Що робити, якщо сусід займає місце або перекриває проїзд?

Сам факт проживання в будинку не створює права власності на конкретне паркомісце. У нових житлових комплексах може бути можливість придбати або орендувати визначене місце. Якщо власник квартири купив чи законно орендує конкретне паркомісце, ніхто інший не має права там паркуватися.

Однак неформальне правило «я живу на першому поверсі, тому місце біля під’їзду моє» не має юридичної сили. Якщо парковка розташована на спільній території, порядок її використання може бути встановлений рішенням співвласників.

Земельне законодавство прямо передбачає, що правила користування земельною ділянкою, яка обслуговує багатоквартирний будинок, визначаються її співвласниками.

Мешканець не може самостійно встановлювати стовпчик, паркувальний блокіратор, ланцюг чи інший об’єкт, щоб «забронювати» місце, без належної правової підстави та рішення уповноважених співвласників.

Якщо сусід займає паркомісце, яким ви зазвичай користуєтеся, це не є порушенням вашого права власності, якщо це місце не було юридично закріплене за вами.

Водночас інша ситуація виникає, коли автомобіль перекриває проїзд, виїзд, пішохідний доступ, рух спецтранспорту або припаркований із порушенням правил дорожнього руху. У таких випадках питання стосується правил паркування та безпеки дорожнього руху, а не претензій сусіда на конкретне місце. Якщо є порушення, мешканці можуть звернутися до поліції.

Що мешканець може робити у дворі самостійно: поставити лавку, посадити квіти чи дерево, встановити зарядний пристрій для електромобіля або збудувати гараж? Що потребує спільного рішення та які наслідки можуть бути за дії без дозволу?

Навіть незначні зміни, як-от висаджування кількох квітів на клумбі, бажано узгоджувати з головою ОСББ або управителем будинку, відповідальним за утримання території. Встановлювати особисту лавку без погодження також не варто, якщо вона розташовуватиметься на спільній території. Висадження дерева може потребувати рішення співвласників або погодження з управителем чи ОСББ, особливо якщо це впливає на благоустрій. Так само людина не може з власної ініціативи поставити огорожу навколо клумби.

Встановлення зарядного пристрою для електромобіля та прокладання кабелю потребують вирішення питань, пов’язаних зі спільним майном і електромережею. Також не дозволяється будувати гараж на спільній території без належних дозволів.

Загалом мешканець може виконувати дії, які не впливають на спільне майно або благоустрій прилеглої території. Наприклад, людина може прибирати сміття чи допомагати підтримувати чистоту у дворі.

Важливо розуміти, що квартира є приватною власністю, але земля навколо неї не стає автоматично власністю власника квартири. Деякі люди вважають, що оскільки ділянка землі розташована під їхнім вікном, вони можуть робити там усе, що захочуть. З юридичної точки зору це зазвичай не так.

Самовільне встановлення споруд, незаконне зайняття земельної ділянки або проведення робіт без необхідних погоджень може мати наслідки. Особу можуть зобов’язати демонтувати незаконну споруду, відшкодувати завдану шкоду та відновити територію до попереднього стану. Також може застосовуватися адміністративна відповідальність.

Наприклад, самовільне встановлення огорожі на спільній або чужій території може призвести до штрафу за порушення правил благоустрою. Розмір штрафу може становити від 340 до 1 360 гривень.

Мешканці квартир на першому поверсі часто вважають землю під своїми вікнами «своєю» та облаштовують там клумби, лавки чи огорожі. Чи справді вони мають більше прав? Чи весь двір однаково спільний для всіх — від першого до найвищого поверху?

Твердження, що власники квартир на першому поверсі мають більше прав, є міфом. Власник квартири на першому поверсі не набуває автоматично права власності чи виключного користування землею під своїми вікнами. Усі власники квартир мають рівні юридичні права на спільне майно.

Власник квартири на першому поверсі не стає власником ділянки, розташованої під його вікнами. Ця земля є спільним майном усіх співвласників будинку та частиною прибудинкової території. Вона призначена для обслуговування будинку й задоволення потреб власників квартир та нежитлових приміщень.

Якщо ділянка є спільною для будинку, права на неї мають як мешканці першого поверху, так і люди, яким належать квартири на п’ятому, п’ятнадцятому чи будь-якому іншому поверсі. Відмінність може стосуватися розміру частки кожної особи у спільному майні, яка загалом пов’язана з площею її квартири або нежитлового приміщення.

Отже, клумба під вікном не стає приватною власністю мешканця першого поверху лише тому, що він за нею доглядає. Це не є його особистою територією. Якщо вона є частиною спільної прибудинкової території, усі співвласники мають право брати участь у прийнятті рішень щодо неї, а ОСББ та управитель реалізують ці рішення в межах своїх повноважень. Правовий статус землі в кожному конкретному дворі завжди слід перевіряти окремо.

Нове дослідження свідчить, що немовлята, народжені матерями з анемією, можуть мати менший мозок, особливо в ділянках, пов’язаних із рухом, навчанням та емоційним контролем.

Науковці заявили, що ці відмінності були помітні вже тоді, коли дітям виповнився один рік, і можуть сприяти труднощам із мисленням та навчанням, коли діти починають ходити до школи.

Анемія вражає понад одну з трьох вагітних жінок у світі. Її часто спричиняє дефіцит заліза, який зменшує кількість здорових еритроцитів в організмі. Поширені симптоми включають втому, задишку та запаморочення. Цей стан особливо поширений у країнах Африки на південь від Сахари та Південної Азії.

Команда з Королівського коледжу Лондона та Університету Кейптауна спостерігала за більш ніж 300 матерями та їхніми дітьми в Кейптауні. Немовлятам неодноразово проводили сканування мозку приблизно з тримісячного віку до досягнення ними двох років.

У середньому немовлята, чиї матері мали анемію, мали загальний об’єм мозку приблизно на 4% менший, ніж ті, чиї матері не мали цього стану. Усі матері, яким діагностували анемію, мали легку форму захворювання.

Дослідники виявили відмінності у трьох конкретних структурах мозку: путамені, хвостатому ядрі та мозолистому тілі.

Джессіка Рінгшоу, провідна авторка дослідження та дослідниця Інституту психіатрії, психології та нейронауки Королівського коледжу і Університету Кейптауна, сказала, що ці ділянки беруть участь у важливих нейропсихологічних здібностях, зокрема швидкості обробки інформації, емоційній регуляції та виконавчому контролі.

Різниця між двома групами, вочевидь, збільшувалася протягом перших двох років життя. Наприклад, мозолисте тіло у 12 місяців було приблизно на 4% меншим у дітей, народжених матерями з анемією, а до 24 місяців ця різниця зростала приблизно до 6%.

Попередні дослідження в Південній Африці за участю дітей раннього та шкільного віку повідомляли про подібні відмінності в розмірі мозку.

Рінгшоу сказала, що докази вказують на те, що діти не просто надолужують це в процесі росту. Відмінності можуть зберігатися й до шестирічного віку, коли діти починають школу та можуть почати відчувати більш виразні когнітивні труднощі.

Вона додала, що результати можуть допомогти пояснити попередні дослідження, які показали, що діти, народжені матерями з анемією, зазвичай гірше виконували завдання під час оцінювання розвитку.

Матері з анемією та без неї в іншому загалом були схожими за такими чинниками, як дохід домогосподарства та доступ до їжі, сказала Рінгшоу. Це дало дослідникам більше впевненості, що анемія під час вагітності була пов’язана з виявленими ними відмінностями мозку.

Ці висновки підкреслюють потребу в профілактиці та лікуванні анемії серед жінок репродуктивного віку, сказала вона. Скринінг на анемію та дефіцит заліза, особливо під час вагітності, слід розширити, застосовуючи пероральне або внутрішньовенне лікування залізом за потреби.

Анемія може мати кілька причин, зокрема інфекційні захворювання. Дослідження показало, що анемія була поширенішою серед жінок, які живуть з ВІЛ, що підкреслює важливість поєднання лікування залізом із належним контролем інфекцій.

Зменшення поширеності анемії визначено як одну з важливих глобальних цілей у сфері охорони здоров’я, однак прогрес уповільнився протягом останніх 20 років.

Рінгшоу сказала, що анемія має стати більш вагомим пріоритетом громадського здоров’я, аби забезпечити дітям шанс не лише вижити, а й добре розвиватися та процвітати.

Дослідження, опубліковане в Brain Communications, використовувало новіші МРТ-пристрої, розроблені так, щоб бути дешевшими та легшими для транспортування, ніж стандартні лікарняні сканери.

Дослідники порівняли сканування зі звичайних високопольних МРТ-систем із зображеннями, отриманими за допомогою портативних низькопольних апаратів. Вони виявили, що менші пристрої здатні виявляти такі самі відмінності мозку в немовлят, народжених матерями з анемією.

Стів Вільямс, професор нейровізуалізації в Королівському коледжі, сказав, що дослідження продемонструвало здатність нової технології масштабно оцінювати вплив недостатнього харчування на мозок, що розвивається, навіть у складних умовах. За його словами, вона також може підтримувати ранню й чутливу оцінку медичних втручань.

Відома українська телеведуча Соломія Вітвіцька, яка вже зовсім скоро вперше стане мамою, поділилася новими деталями про свою вагітність у 46 років.

Ведуча традиційно поспілкувалася зі своїми підписниками в Instagram і відповіла на запитання, які найбільше їх цікавили.

Зокрема, Соломія розповіла, скільки кілограмів набрала за цей особливий період. Наразі ведуча перебуває на 39-му тижні вагітності.

"Насправді певний запас у мене був ще до вагітності, тому я набрала не більше 4–5 кілограмів", — сказала вона.

Соломія також підтвердила, що це її перша вагітність і вона не проходила процедуру ЕКЗ:

"Я вже багато разів пояснювала й відповідала на це запитання — і тут, і в різних інтерв’ю. Це природна вагітність".

Відповідаючи на запитання про очікувану дату пологів, ведуча зазначила, що малюк може народитися найближчими днями або тижнями.

"Як пояснили мені лікарі, максимальний термін — 42 тижні й кілька днів. Нібито є рекомендації МОЗ, згідно з якими після цього терміну жінку обов’язково госпіталізують і довше чекати вже не дозволяють. Тоді лікарі вирішують, чи стимулювати пологи, чи призначати операцію", — пояснила Соломія.

Вітвіцька також зізналася, чи хотіла б мати більше дітей у майбутньому:

"Я ще не до кінця розумію, що мене чекає з першою дитиною, тому точно не буду поки що робити жодних прогнозів".

Раніше Вітвіцька з’явилася на публіці на 39-му тижні вагітності та розповіла, як уже почала готуватися до поїздки в пологовий будинок.

Цього тижня в новинах про подорожі: італійська випічка викликає ажіотаж, університетське місто переконливо заявляє про себе завдяки піці, а молодші британці відходять від класичного вечора в пабі.

Buon appetito!

Італія славиться багатою регіональною кухнею та неперевершеними солодощами, і відвідувачі охоче стоять у чергах за джелато по всій країні. Та одна італійська спеціальність може отримувати менше уваги, ніж заслуговує: скромна випічка. Тепер один пухкий смаколик став головною принадою для мандрівників, засмучуючи місцевих жителів, які ніколи не очікували, що їхній тихий куточок стане таким жвавим.

Гірська хатина в спокійній, ізольованій частині італійських Доломітів переповнена гостями, які сподіваються скуштувати випічку під назвою крапфен, або бомболоне. Цей солодкий виріб із начинкою дуже схожий на пончик, хоча не має отвору посередині.

Натхненні рекомендаціями фуд-креаторів і впливових людей із соціальних мереж, захоплені відвідувачі масово приїхали до рифуджіо, або гірського притулку, в італійській долині Валь-ді-Фасса в пошуках традиційного десерту.

Актор Стенлі Туччі також куштував італійську випічку, не привертаючи небажаної уваги, в епізоді «У пошуках Італії».

Перша іноземна хеньо Південної Кореї

Чи могли б ви пірнати під хвилі без кисневого балона, щоб збирати морепродукти? Більшість людей, ймовірно, не могли б, але на південнокорейському острові Чеджу це давній спосіб життя. Американка тепер стала першою некореянкою, яка отримала ліцензію хеньо — однієї з прославлених жінок-фрідайверок острова.

Кайлі Джентер є незвичною постаттю в межах цієї традиції. «Для іноземки, яка цим займається, особливо для людини, що не є громадянкою Кореї, це велика відповідальність», — розповідає вона CNN.

Джентер живе в Йонрак-рі, невеликій рибальській громаді на західному краю острова Чеджу. У багатьох селах є власні колективи хеньо, членкині яких мають тісний зв’язок. Вони разом їдять, пірнають, миються та проводять вільний час, водночас піклуючись одна про одну у воді.

Її історія дає змогу ближче поглянути на життя Джентер і стійку культуру хеньо Чеджу.

Без оливкової гілки для Канади

Під час чергового періоду торговельної напруги з Канадою президент Трамп підписав указ про перейменування озера Онтаріо на озеро Америка.

Цей крок викликав побоювання, що ще більше канадських мандрівників можуть вирішити уникати поїздок до Сполучених Штатів. Протягом минулого року CNN Travel досліджував ділянку узбережжя Флориди, прозвану «Маленьким Квебеком», де туризм уже різко скоротився на тлі тарифів і політичних суперечок між сусідніми країнами. Чимало канадських зимових відвідувачів також вирішили провести сезон деінде.

Культурний оазис у Новій Англії

У міру продовження нашого рейтингу найкращих міст Америки для відвідування у 2026 році Нью-Гейвен посідає 2-ге місце.

Нью-Гейвен поєднує знайомий характер старого поселення Нової Англії, збудованого навколо історичного зеленого скверу та сітки вулиць колоніальної доби, з міжнародною енергією та стильним шармом Єльського університету.

Культурний центр Коннектикуту ідеально підходить для піших прогулянок: дорогою тут чимало історії та чудової їжі. Відвідувачі можуть безкоштовно побачити визначні роботи Родена, Ван Гога й Тернера, а потім зупинитися на каву або обрати серед класичних закладів із бургерами, фудтраків, тако-барів та ефіопських ресторанів.

Піца — ще одна причина, чому місто Коннектикуту здобуло таку віддану прихильність. Перефразовуючи дух випускника Єля та героя Війни за незалежність Натана Гейла, відвідувачі можуть побажати, щоб мали більше ніж один вікенд, аби присвятити його Нью-Гейвену.

Також варто дослідити міста, уже включені до списку: Роанок, Вірджинія, на 10-му місці; Лоренс, Канзас, на 9-му; Айова-Сіті, Айова, на 8-му; Джуно, Аляска, на 7-му; Берлінгтон, Вермонт, на 6-му; Форт-Коллінз, Колорадо, на 5-му; Бетлегем, Пенсильванія, на 4-му; і Грінвілл, Південна Кароліна, на 3-му.

Наступного тижня ми розкриємо напрямок, що посів 1-ше місце. Пропозиції для списку 2027 року завжди вітаються.

Якщо ви пропустили

Британське покоління Z відходить від звичного вечора в пабі.

Чимало молодих дорослих із такою ж імовірністю після роботи вирушать на бігову доріжку.

Чоловік, відомий як «Біговий звір», шукає в горах Тайваню зниклих туристів.

Він продовжує йти слідом ще довго після того, як інші припинили пошуки.

Ресторан у Бангкоку має просте послання: зосередьтеся на їжі, а не на телефонах.

Керований знаменитим шеф-кухарем, ресторан заохочує гостей насолоджуватися вечерею, не вдивляючись в екран.

Вшанована постать, яку пам’ятають. Зростання випадків кору. Руйннівна повінь.

Наскільки добре ви пам’ятаєте події цього тижня?

7 вересня 1978 року в Лондоні Георгія Маркова вдарили парасолькою під час нападу, який, як широко вважається, був політичним отруєнням, пов’язаним із КДБ. Через чотири дні він помер. Наступного року вдова та старший брат Маркова розповіли програмі BBC Panorama, що лише за кілька місяців до цього вони отримали попередження про заплановане вбивство від невстановленого абонента.

«Він відчув різкий укол у стегно. Коли обернувся, позаду стояв чоловік, який перепросив і підняв парасольку». Такими були спогади Аннабель Марков, яка говорила про свого чоловіка Георгія — болгарського письменника, журналіста та дисидента.

7 вересня 1978 року Марков, якому тоді було 49 років, стояв на автобусній зупинці на мосту Ватерлоо в центрі Лондона, коли на нього, вочевидь, напали з парасолькою. Через чотири дні він помер у лікарні. Спочатку лікарі вважали, що він має тяжке зараження крові, але слідчі невдовзі запідозрили ретельно сплановане політичне вбивство із застосуванням передового методу, який, можливо, також використали проти іншого болгарського емігранта.

У 1979 році вдова Маркова та його старший брат розповіли BBC, як незнайомець за кілька місяців наперед попередив їх, що його отруять.

Свідчення колишнього керівника підрозділу КДБ з убивств і колишнього полковника болгарської спецслужби, які обидва публічно виступали в той час, свідчили, що відповідальність за операцію сягала найвищих кіл як болгарської, так і радянської держав.

Невдовзі після смерті Маркова співробітники британського антитерористичного відділу знайшли докази, які переконали їх, що він став мішенню надзвичайної схеми вбивства. «У судово-медичній лабораторії Скотленд-Ярду головний науковий співробітник дослідив крихітний металевий предмет, вилучений зі стегна Маркова», — сказав репортер Panorama Майкл Кокерелл.

«Мікроскопічне дослідження показало, що це була надзвичайно складна гранула, менша за шпилькову голівку. Крізь неї проходили чотири крихітні канали, і судові спеціалісти вважали, що в них містилася майже невимірно мала кількість смертельної отрути».

Дослідники в Портон-Дауні, секретному британському центрі досліджень хімічної та біологічної зброї, дійшли висновку, що причиною смерті Маркова, ймовірно, був рицин — надзвичайно смертельний токсин. Програма повідомила, що раніше рицин не застосовували у вбивствах у Великій Британії.

Згодом стало зрозуміло, що інший болгарський емігрант міг зазнати подібного нападу за 10 днів до поранення Маркова. Володимир Костов відчув раптовий колючий біль у спині, коли виходив із паризького метро разом із дружиною. У нього розвинулася сильна гарячка, що тривала три дні, але він вижив.

Дізнавшись про смерть Маркова, Костов організував рентгенівське обстеження спини, яке показало крихітний металевий об’єкт. У паризькій клініці хірург видалив його, а французький поліцейський, одягнений у хірургічний одяг, спостерігав за процедурою.

«Хірург мусив діяти з великою обережністю. Він витягнув металеву гранулу, не торкаючись її безпосередньо», — розповів Костов BBC. Предмет передали детективу Скотленд-Ярду та доправили до Англії для дослідження.

За допомогою потужного сканувального електронного мікроскопа металурги Скотленд-Ярду вивчили гранулу зі спини Костова й встановили, що вона відповідала предмету, вилученому в Маркова. «Дві гранули мали абсолютно однакову вагу, — сказав Кокерелл. — Їхні отвори були розташовані ідентично, і кожна була виготовлена з незвичного сплаву платини та іридію, який не відторгається людським організмом».

Токсикологи з Портон-Дауна виявили антитіла до рицину в тканинах Костова і вважали, що він вижив, оскільки гранула містила надто мало отрути.

Складність методу разом з ознаками того, що напади були пов’язані між собою, переконали Скотленд-Ярд, що до вбивства Маркова була причетна розвідувальна організація, яка діяла від імені держави.

До від’їзду з Болгарії Марков був успішним романістом і драматургом, який мав доступ до правлячих кіл країни. У 1969 році він утік із комуністичної Болгарії, а згодом оселився у Великій Британії, де став відвертим критиком болгарської влади. Він працював у Всесвітній службі BBC та на «Радіо Вільна Європа», мовнику, що фінансувався Сполученими Штатами.

Аннабель Марков сказала, що родину попередили про намір убити її чоловіка. Вона розповіла BBC, що невідомий чоловік зв’язався з Георгієм у травні 1978 року.

«Вони весь вечір розмовляли болгарською. Час від часу Георгій повертався до мене й казав англійською: “Те, що говорить цей чоловік, надзвичайне”». Аннабель сказала, що абонент стверджував: політичне керівництво Болгарії вирішило вбити його через критичні передачі, які він готував для «Радіо Вільна Європа».

Брат Маркова Нікола підтвердив цю розповідь, заявивши, що отримав телефонний дзвінок у вересні 1977 року. «Чоловік подзвонив і сказав мені, що рішення вбити Георгія вже ухвалено, що його мають змусити зникнути без сліду», — сказав він.

«Спочатку я відкинув це. Це звучало безглуздо й неможливо. Але він назвав надто конкретні деталі, щоб їх ігнорувати. Він сказав, що Георгія неодмінно отруять за першої нагоди і що якась отрута або бактерія, хоча він не знав яка саме, вже була відправлена до Західної Європи».

Після прибуття до Великої Британії Марков залишався добре відомим у Болгарії завдяки своїм передачам на «Радіо Вільна Європа». Щотижня він описував життя серед впливової еліти країни. Один цикл під назвою Життя за завісами згадував невеликі шторки, встановлені вздовж бокових і задніх вікон офіційних чорних автомобілів Mercedes. Його програми давали гострий і часто пліткарський опис безконтрольної влади, зокрема містили звинувачення у фаворитизмі, корупції та фінансових зловживаннях.

Болгарські посадовці публічно наполягали, що передачі Маркова мали незначний вплив. Однак BBC дізналася, що президента Болгарії Тодора Живкова особливо розлютила відверта серія передач під назвою Мої зустрічі з Тодором Живковим.

«Ми чули, що він був надзвичайно розлючений програмами Маркова про їхні зустрічі», — сказав Кирил Панов, болгарський мовник на «Радіо Вільна Європа». «Марков говорив про теми, які фактично були заборонені в Болгарії, — про речі, які режим волів приховати від громадськості».

Живков правив Болгарією з 1956 року й підтримував винятково тісні відносини з Радянським Союзом. Він описував зв’язок між двома країнами як дві легені, що належать одному тілу та живляться однією кров’ю.

Багато спостерігачів вважали, що радянська влада неодмінно мала бути причетною до вбивства Маркова.

Стефан Свердлов, колишній полковник болгарської таємної поліції, який утік у 1971 році, сказав BBC у 1979 році: «Кожен відділ Державної сигурності, болгарської таємної служби, контролює радник із російського КДБ, якого іноді називають дядьком і який звітує безпосередньо Москві. Неможливо уявити, щоб це було зроблено без відома росіян».

Микола Хохлов, колишній керівник групи КДБ з убивств, сказав, що сам метод вказував на радянську участь. «Ця техніка майже абсурдно складна, — сказав він. — Це свідчить, що офіцери, які планували операцію, намагалися задовольнити когось на найвищому рівні». Маркова вбили у день народження Живкова.

Після розпаду Радянського Союзу з’явилася інформація, що КДБ розробив парасольку, здатну вистрілювати в ціль гранулами, наповненими рицином. Пізніше двоє перебіжчиків із КДБ стверджували, що їхнє відомство допомогло здійснити вбивство, хоча, за їхніми словами, напад виконав італійський злочинець, відомий під кодовим ім’ям Пікаділлі.

Ніхто ніколи не постав перед судом за вбивство Маркова. Болгарія припинила розслідування у 2013 році через відсутність встановлених підозрюваних, тоді як у Великій Британії розслідування залишається відкритим.

Операція могла служити радянському блоку не лише смертю одного критика. Як Хохлов сказав BBC у 1979 році, вона могла породити сильне відчуття страху серед дисидентів, що жили за кордоном: відчуття, що відстань і західні механізми безпеки не здатні їх захистити.

Він сказав: «Це як підійти до когось ззаду й прошепотіти: “Ми можемо дістатися до вас, коли захочемо. Ми можемо вас убити”».

Єгипетський суд виніс смертні вироки відомій телеведучій та 11 співобвинуваченим за звинуваченнями у виробництві й збуті наркотиків у великій наркосправі, повідомили державні медіа в суботу.

Ведуча, 39-річна Сара Халіфа, здобула широку популярність завдяки своїй програмі «Місія нездійсненна», присвяченій питанням безпеки та кримінальним справам.

Пов’язана з державою газета Al-Ahram повідомила, що каїрський суд засудив «Халіфу та 11 інших підсудних до смертної кари через повішення», визнавши їх винними у створенні організованої злочинної групи, яка нібито отримувала речовини для виробництва наркотиків з метою їх продажу, а також у зберіганні незареєстрованої зброї та боєприпасів.

Рішення було ухвалене після того, як суд передав справу великому муфтію Єгипту для отримання релігійного висновку, як того вимагають єгипетські процедури у справах про смертну кару.

Підсудні все ще можуть оскаржити рішення в апеляційному порядку.

Окрім роботи в медіа, Халіфа володіє центром косметичної хірургії та продюсерським бізнесом, що займається організацією святкувань і заходів.

За даними державної газети Akhbar el-Yom, підсудних звинуватили у виробництві синтетичних наркотиків для збуту після ввезення з-за кордону матеріалів для їх виготовлення.

Al-Ahram повідомила, що слідчі вилучили понад 750 кілограмів наркотиків і пов’язаних із ними матеріалів. Влада також нібито виявила дві квартири, які, за припущеннями, використовувалися як нарколабораторії, а також незареєстровану вогнепальну зброю та боєприпаси.

В окремій справі суд засудив Халіфу та кількох інших осіб до п’яти років ув’язнення за звинуваченнями, пов’язаними з викраденням і нападом на молодого чоловіка.

Єгипетське законодавство дозволяє застосування смертної кари за такі злочини, як умисне вбивство, тероризм, деякі злочини сексуального насильства та незаконний обіг наркотиків.

Єгипетська комісія з прав і свобод повідомила, що упродовж 2025 року в Єгипті було винесено 541 смертний вирок.

Спеціальні представники США Джаред Кушнер і Стів Віткофф зустрілися з президентом України Володимиром Зеленським, щоб обговорити можливі шляхи завершення російської війни проти України під час своєї першої поїздки до Києва відтоді, як Росія розпочала повномасштабне вторгнення у лютому 2022 року.

Переговори в неділю відбулися після зустрічі двох посланців із президентом Росії Володимиром Путіним у Москві днем раніше.

Рекомендовані матеріали

• список 1 з 3Наскільки важливими є нещодавні військові успіхи уряду Ємену проти хуситів?

• список 2 з 3Який вигляд може мати посилення військової участі США в Латинській Америці?

• список 3 з 3Китай і Непал шукають тисячі людей, які зникли безвісти майже два тижні після повеней

«Надзвичайно важливо, що делегація прибула на зустріч із нами. Ми давно чекали на Стіва і Джареда, Віткоффа та Кушнера», — сказав Зеленський, подякувавши президенту США Дональду Трампу за те, що він зробив цей візит можливим попри триваючий конфлікт. «Для нас ключове — зробити все можливе, щоб покласти край цій війні», — додав він.

Віткофф назвав обмін думками продуктивним після зустрічі. «У нас відбулася дуже серйозна та змістовна дискусія, ґрунтовна й важлива. Ми налаштовані оптимістично і маємо намір продовжувати стільки, скільки буде потрібно», — сказав він.

Кушнер заявив, що Трамп зосереджений не лише на припиненні нинішніх бойових дій, а й на створенні «належних умов і рамок для тривалого та стійкого миру». Він додав, що американська делегація отримала цінне розуміння ситуації під час візиту.

Як повідомила журналістка Al Jazeera Одрі Макалпайн, яка веде репортаж із Києва, конкретної інформації за підсумками переговорів з’явилося небагато.

«Найбільше впадає в око те, що нам насправді не надали багато нової інформації. Схоже, це чергова затримка, а не чіткий крок уперед», — сказала вона.

«Президент Зеленський повторив, що найчутливіші питання, зокрема територіальні, потрібно буде обговорювати безпосередньо на рівні лідерів. Він уже багато разів говорив про це раніше», — додала Макалпайн.

«Утім, головним розвитком подій став сам візит американських посланців до України, а також припущення, що вони можуть повернутися».

Раніше Зеленський оприлюднив кадри своєї зустрічі з представниками Трампа в центрі Києва, написавши, що «переговори розпочалися».

У зустрічі також взяли участь високопосадовці українських служб безпеки та члени переговорної групи країни.

Радники з національної безпеки Великої Британії, Франції та Німеччини приєдналися до Зеленського, Кушнера і Віткоффа під час другого раунду переговорів в українській столиці.

«Ми цінуємо те, що наші європейські партнери сьогодні з нами… Тут ми всі на одному боці», — сказав Зеленський.

Він зазначив, що війна з Росією, ймовірно, «на цей момент» триватиме протягом зими.

«Ми дуже сподіваємося, що зможемо досягти домовленостей із нашими американськими партнерами, і розраховуємо на європейську підтримку, якщо війна триватиме взимку, адже наразі ситуація виглядає саме так», — сказав він.

Зеленський заявив, що Україна продовжить консультації зі Сполученими Штатами, Францією та Німеччиною, не надавши додаткових подробиць.

Представники США прибули до Києва потягом із Польщі, прагнучи відновити зусилля щодо припинення найсмертоноснішого конфлікту в Європі з часів Другої світової війни після літа, позначеного посиленням напруженості. Віткофф і Кушнер до цього вісім разів їздили до Москви, але до цієї поїздки не відвідували Київ для переговорів.

Зеленський супроводив посланців до Софійського собору, однієї з найвідоміших історичних пам’яток Києва. Собор розташований неподалік від будівлі Служби безпеки України, яку в п’ятницю вразив російський дрон.

Російське вторгнення, яке триває вже четвертий з половиною рік, забрало життя сотень тисяч людей і змусило мільйони покинути свої домівки.

Попередні переговори за підтримки США, які просував Трамп, котрий під час своєї кампанії обіцяв швидко завершити конфлікт, дали обмежений результат. У п’ятницю Трамп заявив, що Вашингтон має нову пропозицію, але не надав жодних подробиць.

«Надзвичайно корисна» зустріч

Радник Кремля Юрій Ушаков назвав суботню московську зустріч, яка тривала понад три години, «надзвичайно корисною». Представник Білого дому заявив, що подальші кроки буде оголошено впродовж найближчих тижнів.

Ушаков сказав, що обмін думками був «надзвичайно відвертим» і що американська делегація представила кілька ідей щодо можливих шляхів врегулювання, не розкриваючи їхнього змісту.

У заявах, показаних перед зустріччю, Путін сказав, що Росія працюватиме над захистом посланців під час їхнього перебування в Києві. «Ми зробимо все, що в наших силах, аби забезпечити безпеку переговорного процесу та посередників, таких як ви», — сказав Путін Віткоффу й Кушнеру.

Раніше в суботу Путін подякував Трампу за продовження пошуків шляху до завершення війни попри складність цього завдання.

У п’ятницю Трамп знову заявив, що його посланці везуть «пропозицію», спрямовану на припинення бойових дій. «У нас є ідея миру», — сказав він, не надавши додаткових пояснень.

Американська дипломатія поки не досягла значного прориву, частково через американо-ізраїльську війну за участю Ірану.

Росія продовжує контролювати значні частини східної та південної України, тоді як Путін наполягає, що Москва має намір захопити решту територій на сході.

Під час попередніх переговорів Київ і Москва залишалися глибоко розділеними щодо кількох ключових питань, зокрема контролю над східними українськими Луганською та Донецькою областями. Росія вимагала, щоб Україна відійшла від укріпленої групи міст, які вона досі утримує там, тоді як Київ відмовився й вважає, що може продовжувати опір роками.

Україна вважає тверді гарантії безпеки як від своїх європейських партнерів, так і від Сполучених Штатів необхідними для запобігання новому російському вторгненню.

Без ударів по столицях

Росія та Україна обидві погодилися не завдавати ударів по столицях одна одної протягом трьох днів під час візиту американської делегації. Однак зіткнення й атаки тривали в інших районах попри цю обмежену домовленість.

Міністерство оборони Росії заявило в неділю, що його сили вразили українське вантажне судно в Чорному морі, стверджуючи, що воно перевозило військове обладнання, поставлене Україні західними країнами.

Міністерство також повідомило, що за попередні 24 години було знищено 400 дронів.

Воно заявило, що російські удари протягом дня були спрямовані на українську інфраструктуру, яку використовують збройні сили, а також на об’єкти зберігання дронів.

Повітряні сили України заявили, що Росія вночі запустила 108 дронів і ракет. Вони також повідомили про удар по Рязанському нафтопереробному заводу, розташованому приблизно за 480 км (298 миль) углиб російської території, що спричинив пожежу на об’єкті.

Посланці США Стів Віткофф і Джаред Кушнер зустрілися з лідером Кремля Володимиром Путіним у Москві в суботу в межах спроби відновити мирні переговори з Україною після майже восьми місяців глибокого застою.

Цей візит став восьмою поїздкою до Росії представників президента США Дональда Трампа. Їхній попередній візит відбувся в січні, і відтоді переговори значною мірою залишалися замороженими, оскільки адміністрація США переключила значну частину своєї уваги на війну з Іраном.

Путін розпочав зустріч у Кремлі з висловлення вдячності Трампу. «Перш ніж ми почнемо, я хотів би попросити вас передати мої найкращі побажання та слова вдячності президенту Сполучених Штатів Дональду Трампу», — сказав він. Путін додав, що, хоча Трамп діє в складних умовах, він продовжує намагатися сприяти врегулюванню російсько-української війни.

Помічник Путіна з питань зовнішньої політики Юрій Ушаков заявив, що Віткофф і Кушнер представили «низку ідей щодо можливих шляхів до врегулювання». Він додав, що посланці планували врахувати коментарі Путіна під час свого очікуваного візиту до Києва наступного дня.

Сам Трамп у п’ятницю запропонував вельми особисте пояснення застою в дипломатії. Він заявив, що відносини між Росією та Україною ускладнюються ворожістю між президентом України Володимиром Зеленським і Путіним. За словами Трампа, два лідери глибоко не люблять один одного, і ця неприязнь стала перешкодою для переговорів.

Переговори відновлюються після ескалації

Зустріч відбулася на тлі відновленої уваги до завершення війни після того, як дипломатичний процес був відсунений на другий план через конфлікт США з Іраном. Минулого місяця директор ЦРУ Джон Реткліфф здійснив незвичну поїздку до Москви, де, за повідомленнями, попередив російських розвідників, що подальша ескалація зрештою може зіграти проти Росії.

За словами трьох джерел, обізнаних із цими обговореннями, Реткліфф закликав Москву повернутися до переговорів і стверджував, що позиція Росії є слабкою та з часом може ще більше погіршитися.

Однак цього тижня Путін зберіг жорстку публічну риторику. Після регіонального саміту з безпеки під проводом Китаю в середу він назвав нещодавні погрози України обмежити російський повітряний простір для авіаперевізників «закликом до державного тероризму». Він заявив, що «з терористами не ведуть переговорів», хоча одразу додав, що переговорники Трампа завжди будуть бажаними гостями в Росії.

Тим часом ситуація на фронті значно загострилася після останнього візиту посланців США в січні. Росія розширила кампанію ударів безпілотниками по Україні, дедалі частіше використовуючи реактивні дрони «Герань», які важче перехопити, ніж попередні моделі.

Спостерігачі кажуть, що тривалі хвилі атак змусили Київ оголошувати денні повітряні тривоги, які раніше були нехарактерними. Удари по супермаркетах і продовольчих складах також сприяли дефіциту товарів першої необхідності. Проблеми України посилюються браком ракет-перехоплювачів для американських систем Patriot, які Київ вважає однією з небагатьох видів зброї, здатних ефективно протидіяти російським балістичним ракетам.

Зеленський зі свого боку попередив, що «безпечні дні в небі Росії закінчилися», порадивши авіакомпаніям уникати російського повітряного простору, оскільки Україна розширює далекобійні атаки безпілотниками на нафтопереробні заводи та логістичні об’єкти всередині Росії.

На цьому тлі очікується, що Віткофф і Кушнер вирушать до Києва після свого візиту до Москви. Це буде їхня перша поїздка до української столиці. Зеленський заявив, що метою зустрічі є зробити переговори «максимально конструктивними та предметними», додавши, що для завершення війни потрібні реальні варіанти.

Інші події у війні в Україні

Раніше військовий експерт Іван Ступак заявив, що є мало підстав очікувати прориву від візиту посланців США. На його думку, представники мають обмежений вплив і не досягли відчутних результатів під час своїх попередніх поїздок до Москви чи інших місць.

Як повідомляється, Росія також скоригувала тактику ударів напередодні зими, створюючи додаткові ризики для Києва. Новий підхід уже посилив логістичний тиск і порушив роботу комунальних служб у столиці.

Вас також може зацікавити:

• Високопосадові французькі політики сперечаються щодо продовження допомоги Україні

• Європа стикається із серйозними викликами у підтриманні тривалого конфлікту з Росією

• Європа залишається залежною від російського СПГ, тоді як Україна шукає способи зменшити цю залежність

Російські війська завдали удару по місту Кам’янське в південно-східній Дніпропетровській області України, внаслідок чого загинули п’ятеро людей і ще п’ятеро дістали поранення, повідомив голова обласної військової адміністрації Олександр Ганжа.

Атака в суботу сталася в той час, коли спеціальні посланці США Стів Віткофф і Джаред Кушнер прибули до Москви для переговорів із президентом Росії Володимиром Путіним. Очікується, що в неділю вони вирушать до Києва з пропозицією, покликаною допомогти завершити війну.

Рекомендовані матеріали

• список 1 із 4Російські реактивні дрони посилюють атаки по всій Україні, десятки загиблих

• список 2 із 4Чи можуть європейські країни фінансувати військову підтримку України з боку США?

• список 3 із 4Трамп заявив, що Віткофф і Кушнер намагатимуться завершити війну Росії проти України

• список 4 із 4США направляють посланців до Росії та України з оновленою мирною ініціативою

Путін заявив, що питання, які стоять перед ним і представниками США під час переговорів, будуть «складними», згідно з відеозаписом, оприлюдненим через кремлівський канал обміну повідомленнями.

Президент України Володимир Зеленський повідомив у Telegram, що коротко поспілкувався з Віткоффом і Кушнером перед їхньою очікуваною поїздкою до Києва.

Президент США Дональд Трамп заявив у п’ятницю, що Вашингтон розробив нову й конкретну пропозицію щодо завершення конфлікту, який нині вступає у свій п’ятий рік. Подробиць щодо її змісту він не навів.

Раніше Путін наказав запровадити триденну паузу в ударах по українській столиці Києву, починаючи із суботи, повідомив прессекретар Кремля Дмитро Пєсков.

Оголошення прозвучало лише через кілька годин після того, як українські військові, за повідомленнями, отримали наказ дотримуватися триденного припинення вогню, що починається опівночі в суботу.

Окремо Міжнародне агентство з атомної енергії заявило, що було домовлено про локальне перемир’я, аби дозволити провести ремонт для відновлення зовнішнього електропостачання Запорізької АЕС. Контрольований Росією об’єкт в Україні не має зовнішнього живлення з 20 серпня та покладається на аварійні дизельні генератори для охолодження критично важливих систем безпеки.

«Перерва» у боях

«Українська правда» повідомила, що запропонована пауза для українських військ мала розпочатися опівночі 5 вересня та тривати до 23:59 8 вересня.

«Військові підтверджують, що отримали наказ про припинення вогню. Припинення вогню діє всюди: на суші, у повітрі та на морі», — написав у Telegram пізно ввечері в п’ятницю український депутат Олексій Гончаренко.

Однак, за даними Interfax Ukraine, російські атаки протягом ночі тривали по всій Україні. Згодом Збройні сили України уточнили, що не зобов’язані запроваджувати тимчасове припинення вогню на лінії фронту, оскільки Росія не припинила свої військові операції.

«Росіяни вдарили по цивільному підприємству в Кам’янському, у Дніпровському регіоні», — написав Зеленський у суботу.

«Також уночі були навмисні російські атаки на наші аеропорти — у Києві та Борисполі», — сказав він. «Очевидно, що ці удари по аеропортах пов’язані з обговореннями можливості приїзду американської сторони в Україну літаком і посадки в аеропорту Києва або Борисполя. Ми взяли до уваги ці дії Росії, і наступного тижня відповідно скоригуємо наш підхід щодо російського повітряного простору».

Окрім Кам’янського, нічні атаки спричинили поранення в інших регіонах України. В Одеській області постраждали троє людей, зокрема 17-річний хлопець, повідомила Державна служба України з надзвичайних ситуацій. У південному місті Миколаїв 17-річна дівчина дістала поранення, коли російські дрони влучили в торговельний центр.

У Київській області дві жінки дістали поранення та були госпіталізовані після того, як російський удар влучив у дев’ятиповерховий житловий будинок у Борисполі, повідомив голова обласної військової адміністрації Тимур Ткаченко.

Кількість жертв серед цивільного населення в Україні помітно зросла останніми місяцями, оскільки Росія дедалі частіше застосовує реактивні дрони. Ця зброя рухається приблизно вдвічі повільніше за пасажирський літак і її складніше збити, ніж звичайні дрони з гвинтовими двигунами.

Тим часом Міністерство оборони Росії заявило, що його сили за ніч перехопили та знищили 53 українські безпілотники літакового типу, зокрема кілька — над районом Москви.

Україна останнім часом розширила свою програму далекобійних безпілотників, неодноразово завдаючи ударів по російських нафтових об’єктах і складах, якими користуються інтернет-ритейлери. Київ сподівається, що такі удари чинитимуть тиск на російську економіку та зроблять вплив війни більш відчутним для громадськості.

Трамп заявив журналістам у п’ятницю, що мирна угода у конфлікті залишалася недосяжною через те, що він назвав «проблемою особистостей» між двома сторонами.

«Президент Зеленський і президент Путін щиро ненавидять одне одного», — сказав Трамп. «Це серйозна ненависть, і вона стоїть на заваді».

Російське державне інформаційне агентство ТАСС повідомило, що Віткофф і Кушнер залишатимуться в Москві в суботу та неділю; це буде їхній перший візит туди з січня.

Зеленський заявив, що після цього два посланці вирушать до України в неділю — це буде їхній перший візит до країни відтоді, як Трамп повернувся на посаду.

Малайзія оголосила надзвичайний стан в одному з районів Сараваку після того, як смог від лісових пожеж у сусідній Індонезії підняв рівень забруднення повітря до показників, що вважаються небезпечними.

Король Султан Ібрагім «дав згоду на оголошення надзвичайного стану в усьому окрузі Серіан, Саравак, через умови смогу, що досягли рівня, небезпечного для здоров’я та безпеки населення», йдеться в заяві офісу прем’єр-міністра Анвара Ібрагіма в четвер.

Рекомендовані матеріали

• список 1 із 3Колишньому лідеру Малайзії Ісмаїлу Сабрі висунули обвинувачення через нібито приховані активи

• список 2 із 3Малайзія планує повернути 1 500 біженців рохінджа попри занепокоєння щодо їхньої безпеки

• список 3 із 3Індонезія бореться з дедалі сильнішим смогом, оскільки пожежі поширюються Південною Суматрою

Надзвичайний стан було оголошено після того, як Комітет з управління стихійними лихами Сараваку подав офіційний запит, а Індекс забруднення повітря в районі зріс до рівня, за якого місцеву надзвичайну ситуацію визнали необхідною.

Згідно з надзвичайними заходами, 647 шкіл у Серіані буде закрито з понеділка щонайменше до кінця наступного тижня. Державні та приватні офіси, плантації, будівельні проєкти й кар’єри також закриються, тоді як життєво важливі служби продовжать роботу.

Представники державних служб з реагування на стихійні лиха заявили, що місія із засівання хмар, яка розпочалася в четвер і спочатку планувалася на три дні, триватиме щонайменше до понеділка. Продовження ґрунтувалося на прогнозах, що передбачають сприятливіші умови для утворення хмар.

Дуглас Угга Ембас, голова Комітету з управління стихійними лихами штату Саравак, повідомив журналістам у Кучингу, що надзвичайний стан охоплює лише Серіан і не поширюється на весь штат. Однак він закликав людей в окрузі серйозно поставитися до кризи.

«Будь ласка, скоротіть активність на відкритому повітрі та уникайте важких фізичних навантажень надворі», — сказав він.

Саравак, розташований у північній частині Борнео, уже кілька тижнів потерпає від сильного смогу. У сусідньому Сабасі та півострівній Малайзії також погіршилися умови якості повітря.

Інші країни Південно-Східної Азії, зокрема Бруней, також повідомили про задимлене небо. Сінгапур заявив, що з вечора п’ятниці почне публікувати щоденні оновлення щодо смогу після того, як його 24-годинні показники якості повітря вперше з 2023 року увійшли до категорії нездорових.

Смог також дістався Філіппін, де президент Фердинанд Маркос-молодший наказав призупинити заняття в п’ятницю в столичному регіоні Маніли та більш ніж у десятку прилеглих провінцій.

Цьогорічний транскордонний смог пов’язують із пожежами в Індонезії, зокрема в Калімантані та на Суматрі. Забруднення є частиною ширшої сезонної надзвичайної ситуації з лісовими пожежами, що охопила Індонезійський архіпелаг.

Науковці попередили, що температура цього місяця може сягнути найвищих значень, спричинивши спекотнішу й сухішу погоду, яка може посилити нові пожежі в усьому регіоні.

Центральний банк Нідерландів цього тижня підтвердив, що перевів тонни золотих резервів країни з Північної Америки, заявивши, що цей крок зробить його «краще підготовленим до серйозних криз».

Близько 86 тонн із приблизно 313 тонн, які раніше зберігалися у США та Канаді, було переміщено до Лондона через зростання геополітичної напруженості. Метою було забезпечити легший доступ до золота в разі виникнення надзвичайної ситуації.

Оголошення закономірно викликало запитання. Чому Нідерланди вирішили діяти саме зараз? Чи очікували посадовці серйозних фінансових потрясінь?

Імовірно, ні, але це рішення відображає нестабільне глобальне середовище. Торговельні суперечки, збройні конфлікти та ширша невизначеність спонукають уряди переглядати свої резерви й переконуватися, що їхнє золото зберігається в місцях, які вони вважають надійними.

Франція вже раніше цього року заявила, що повертає золоті резерви зі США. Німецький Бундесбанк також репатріював понад 216 тонн з іноземних сховищ протягом кількох років, що завершилися у 2016 році, включно зі 111 тоннами з Нью-Йорка та 105 тоннами з Парижа.

Такі кроки не є безпрецедентними в періоди міжнародної напруженості. Аналітики Goldman Sachs Ліна Томас і Даан Стрейвен зазначили, що кілька європейських центральних банків відправили частину свого золота до Нью-Йорка під час холодної війни.

Джозеф Каватоні, старший ринковий стратег Всесвітньої ради із золота, повідомив BBC, що конфлікти та торговельні тертя впливають на деякі рішення, хоча не обов’язково є головною причиною таких кроків.

Серед інших міркувань — інфляція, умови щодо відсоткових ставок і зберігання злитків на ринку, де їх можна без затримки купити або продати.

«У мене немає відчуття, що насувається катастрофа», — сказав Каватоні. Натомість він припустив, що центральні банки стають більш обізнаними в управлінні резервними активами, розширюють ці запаси та ефективніше їх використовують.

De Nederlandsche Bank повідомив, що золото, вивезене зі США та Канади в період із березня до серпня, нині зберігається у сховищах Банку Англії.

«Ми очікуємо, що нам ніколи не доведеться ними скористатися, але нам потрібно зміцнювати нашу стійкість і готовність», — заявив Олаф Слейпен, голова центрального банку Нідерландів.

Лондон було обрано через його роль одного з провідних світових центрів торгівлі золотом. Під час кризи установи, які прагнуть швидко купити або продати золото, часто звертаються до лондонського ринку, що робить Банк Англії пріоритетним місцем для зберігання резервів.

Банк входить до числа найбільших у світі зберігачів золота. У його підземних сховищах під історичною будівлею в центрі Лондона зберігається близько 400 000 злитків загальною оціночною вартістю понад 200 млрд фунтів стерлінгів.

Галузеві дослідження Всесвітньої ради із золота свідчать, що Банк Англії залишається провідним місцем для зберігання золота, хоча центральні банки поступово розподіляють свої запаси між ширшим колом локацій.

Питання про те, де країна має зберігати своє золото, стає «дедалі важливішим для менеджерів резервів», заявили Томас і Стрейвен.

Сучасні фінансові ринки пропонують кілька способів переміщення позицій у золоті. Нідерланди продали близько 59 тонн у Нью-Йорку та придбали додаткові запаси в Лондоні, уникнувши необхідності транспортувати цю частину через Атлантику.

Однак понад 27 тонн фізично перевезли зі США та Канади до Зейста в Нідерландах. Потім аналогічний обсяг було відправлено із Зейста до Лондона.

Компанії, що займаються транскордонним перевезенням золота, мало розкривають практичні деталі, однак такі операції потребують ретельного планування, суворих заходів безпеки та уважної координації для зниження всіх можливих ризиків.

Каватоні зазначив, що продаж золота в одному місці та купівля в іншому є поширеною альтернативою фізичному перевезенню. Установа, яка зберігає метал у Лондоні, але хоче мати позицію в Нью-Йорку, може одночасно продати його в Лондоні та купити в Нью-Йорку, фактично перемістивши свою позицію без транспортування злитків.

Лише невелика група спеціалізованих компаній здійснює міжнародні перевезення золота. Одна з них, Brink’s Global Services, повідомила, що останніми роками спостерігала зростання попиту з боку центральних банків.

«Посилення геополітичної та економічної невизначеності, поряд зі зростанням ролі золота як стратегічного резервного активу, ймовірно, сприяють цій тенденції», — сказав Надер Антар, виконавчий віцепрезидент Brink’s.

Зберігання золота стало більшою проблемою для центральних банків значною мірою тому, що вони купують більше цього металу. Водночас його зберігання всередині країни може бути дорогим, за словами Томас і Стрейвена.

«Внутрішнє зберігання потребує інвестицій у фізичну безпеку, інфраструктуру аудиту та страхування — витрат, які можуть бути непропорційними для менших центральних банків», — зазначили вони.

За даними Всесвітньої ради із золота, протягом останніх чотирьох років центральні банки купували в середньому близько 1 000 тонн золота на рік. Це значно більше, ніж приблизно 500 тонн у середньому щороку протягом попереднього десятиліття.

Ширший зсув почався після світової фінансової кризи, і очікується, що попит залишатиметься високим протягом наступного року.

Золото демонструвало вражаюче зростання в останні роки. Ціни послідовно досягали нових рекордних рівнів, перевищивши 5 000 доларів за унцію в січні.

Зростання було зумовлене кількома чинниками, але одним із важливих є давня репутація золота як активу-притулку в періоди фінансового стресу та геополітичної нестабільності, зокрема під час торговельних суперечок і воєнних конфліктів.

Інфляція та відсоткові ставки також формують попит на метал. Оскільки пропозиція золота обмежена, а воно зберігало цінність тисячоліттями, інвестори часто вважають його способом захистити статки, коли ціни зростають.

«Протягом останнього півстоліття ціни на золото зростали значно швидше, ніж індекс споживчих цін», — зазначає інвестиційний банк Charles Schwab.

Хоча ціна відступила від рекорду, досягнутого раніше цього року, вона все ще залишається історично високою.

Дослідники Goldman очікують, що до кінця 2026 року ціна сягне 4 900 доларів США (3 624 фунтів стерлінгів) за тройську унцію — приблизно на 300 доларів вище, ніж її рівень у серпні.

Томас і Стрейвен заявили, що подальші закупівлі центральними банками є одним із головних чинників, які підтримують зростання цін на золото.

Від ностальгійних пам’яток 1950-х років до стильних глемпінгів — дедалі більше місць для проживання вдихають нове життя в одну з найулюбленіших американських традицій, даруючи мандрівникам останній смак літнього кіно просто неба.

У Frontier Drive-Inn номери не мають телевізорів. Причина, жартує заклад, полягає в тому, що найбільший екран південного Колорадо чекає просто за дверима.

Цей екран є залишком первісного втілення Frontier як автомобільного кінотеатру. Він відкрився у 1955 році, а приблизно через 30 років закрився. Сьогодні старий кінотеатр став центральною частиною ретро-готелю, де відвідувачі зупиняються в юртах, натхненних спорудами Quonset, і відреставрованих вінтажних трейлерах, перш ніж вийти надвір на фільми під винятково ясним небом долини Сан-Луїс.

Із наближенням Дня праці 7 вересня Frontier та подібні напрямки пропонують нову версію знайомого ритуалу теплої пори року: ще один класичний літній вечір перед приходом осені.

Для багатьох поколінь автомобільні кінотеатри тісно асоціювалися з американським літом. Перший автомобільний кінотеатр у США відкрився у 1933 році, але сама концепція набула популярності після Другої світової війни. Більше сімей мали автомобілі, передмістя розросталися, а бебі-бум створив величезну аудиторію, що допомогло кількості таких кінотеатрів сягнути майже 5 000 наприкінці 1950-х років, за словами історикині автомобільних кінотеатрів Ейпріл Райт, режисерки документального фільму Going Attractions: The Definitive Story of the American Drive-In Movie.

«Похід до автомобільного кінотеатру був просто частиною кожного літа», — сказала Райт.

Хоча їхні найкращі роки давно минули, Райт вважає, що автомобільні кінотеатри — це не лише про озирання в минуле. Багато молодших гостей відкривають їх для себе вперше, приваблені атмосферою та спільним ритуалом перегляду фільму просто неба.

«Це завжди було про те, щоб бути з друзями та родиною і разом створювати спогад», — сказала Райт.

Сьогодні невелика добірка американських готелів, мотелів і кемпінгів продовжує цей досвід далеко за межі одного вечора. Деякі відновлюють кінотеатри, що були закриті роками, тоді як інші пропонують ліжка й місця для кемпінгу з видом на екрани, які розважали аудиторію поколіннями. Тут веселощі тривають навіть після фінальних титрів.

Коли Frontier перетворили на його нинішній формат, від оригінального автомобільного кінотеатру 1950-х залишилося лише кілька елементів, зокрема екран і придорожня вивіска. Обидва дбайливо зберегли.

Співвласник Frontier Люк Фальконе сказав, що екран витримав сувору погоду долини Сан-Луїс і уособлював надто багато місцевої історії, щоб його прибирати. «У реставраційній роботі знайти щось, що все ще збереглося цілим, — це як натрапити на золото», — сказав він.

Попри свою назву, Frontier більше не працює як звичайний автомобільний кінотеатр. Замість перегляду з припаркованих автомобілів відвідувачі сидять у садових кріслах або розстеляють ковдри на землі, дивлячись популярні фільми під нічним небом. «Коли люди виходять із номерів і відходять від своїх автомобілів, це створює інший вид зв’язку», — сказав Фальконе. У кінопрограмі переважають ностальгійні улюбленці, тоді як нічне проживання має більш сучасний характер.

Приблизно за 15 миль (24 км) від Frontier Best Western Movie Manor розвиває концепцію проживання при автомобільному кінотеатрі ще далі: деякі гості можуть насолоджуватися фільмом, не виходячи з ліжка.

Мотель збудували поруч із кінотеатром The Star Drive-In Theatre, який відкрився у 1955 році під час загальнонаціонального буму автомобільних кінотеатрів. З великих панорамних вікон багатьох номерів видно один із двох його екранів, а звук фільму транслюється безпосередньо всередину. Номери названі на честь таких кінозірок, як Кері Грант і Роберт де Ніро, а гості також можуть дивитися фільми надворі зі своїх автомобілів. Понад сім десятиліть після відкриття The Star і досі показує фільми сезонно — зазвичай від весни до кінця вересня.

Кемпінг Sutherlin/Umpqua Valley KOA Holiday тепер розташований на колишньому місці Cloverleaf Drive-In, де його оригінальний 100-футовий (30-метровий) екран залишався ще довго після припинення роботи кінотеатру. Коли нинішній власник придбав територію у 2006 році, екран залишили на місці. Згодом там встановили цифровий проєктор і FM-передавач, що дозволило повернути покази фільмів.

Тепер фільми демонструють більшість вихідних. Кілька місць для RV розташовані безпосередньо перед екраном, а інші мають приватні патіо, звернені до нього, тож гості можуть дивитися зі своїх автомобілів і слухати саундтрек через радіо, як у класичному автомобільному кінотеатрі. Туристи з наметами та відвідувачі інших RV-місць можуть принести ковдри або крісла на трав’яну зону під екраном, де звук відтворюється через зовнішні динаміки.

На відміну від багатьох таких місць, Four Brothers не є вцілілим кінотеатром епохи автомобільних кінотеатрів. Заклад у долині Гудзону відкрився у 2013 році, повернувши цей формат через десятиліття після того, як зникли тисячі ранніх автомобільних кінотеатрів. Сімейний бізнес відтоді додав мінігольф, вогнища та Hotel Caravana, де гості можуть провести ніч у вінтажних трейлерах на території кінотеатру або встановити власний намет.

Уздовж Scenic Byway 12 на півдні Юти Ofland Escalante розташований на місці колишнього автомобільного кінотеатру неподалік від національного монумента Grand Staircase-Escalante. Відвідувачі можуть провести світловий день у походах, досліджуючи вузькі щілинні каньйони або подорожуючи до національних парків Брайс-Каньйон і Капітол-Риф, а потім повернутися вчасно до вечірнього сеансу. «Фільм починається невдовзі після заходу сонця й формує весь вечір», — сказав Ноа Елліс, головний виконавчий директор Ofland Hotels. «Він є центральною частиною перебування, а не додатком.»

На території колишнього автомобільного кінотеатру також є колекція вінтажних автомобілів, зокрема Chevrolet 1957 року та Ford Thunderbird, вишикуваних перед екраном. Гості беруть безкоштовний попкорн і старомодні солодощі в кіоску, обирають автомобіль і вмощуються під відкритим небом пустелі.

«Це був автомобільний кінотеатр задовго до того, як став готелем, тому було важливо зберегти справжні автомобілі як частину атмосфери», — сказав Елліс. «Сидіти в ряду вінтажних машин із попкорном у руках — це той момент, який люди запам’ятовують». Варіанти проживання включають оновлені трейлери Airstream, а також кілька типів будиночків.

У горах північно-східної Джорджії Tiger Drive-In уперше відкрився у 1954 році, закрився в 1980-х і залишався покинутим приблизно 20 років. Він знову відкрився у 2004 році, і тепер відвідувачі можуть залишитися на ніч після фільму в одному з трьох вінтажних кемперів 1960-х років, розташованих на території. Кожен має приватну терасу з видом на екран, також доступні наметовий кемпінг і місця для RV.

Коли люди уявляють наукові дослідження, вони часто бачать у своїй уяві лабораторні халати, мікроскопи та складні машини. Однак на практиці наука може відбуватися й у значно менш традиційних умовах.

По всьому світу дослідники вивчають незвичайні питання неочікуваними способами — зокрема обережно натискають на різні ділянки отруйної змії, щоб визначити, які дії найімовірніше спровокують її вкусити людину.

Цей проєкт увійшов до числа 10 досліджень, відзначених у четвер преміями Ig Nobel, що вшановують наукові роботи, які, за словами організаторів, «спочатку змушують людей сміятися, а потім — думати».

36-та щорічна церемонія відбулася у четвер у Цюриху, Швейцарія, а темою цьогорічного заходу стали гриби.

Створені як жартівливий аналог Нобелівських премій, Ig Nobel організовує журнал Annals of Improbable Research.

Окрім уже звичної традиції запускати паперові літачки по залу, глядачі побачили нову оперну постановку про гриби, виконану лауреатами Нобелівської премії, одягненими в костюми грибів.

Серед інших відзначених робіт було економічне дослідження, яке показало, що заможніші люди можуть частіше брати цукерки, призначені для дітей, і демонструвати іншу неетичну поведінку. Премію з хімії отримала робота, що засвідчила: молоко тарганів містить приблизно втричі більше енергії, ніж коров’яче молоко.

Медичну премію тим часом присудили статті під назвою «Як сякатися — аеродинамічне дослідження видування носа».

Дослідження еволюційного походження поцілунків отримало премію з біомеханіки. Його співавторка Матильда Бріндл, еволюційна біологиня з Оксфордського університету в Англії, заявила, що наука — особливо робота, не тісно пов’язана з промисловістю чи технологіями, — дедалі частіше зазнає тиску щодо необхідності доводити свою цінність.

Прикладна наука є необхідною, сказала Бріндл, але наука втратила б щось важливе, якби дослідники перестали спостерігати за світом і запитувати, чому відбуваються ті чи інші речі. Дослідження, кероване цікавістю, додала вона, є основою наукового прогресу.

Премію з фізики отримало дослідження зі створення пісуарів, що зменшують розбризкування, а технологічну премію присудили науковцям, які перетворили хоботки комарів на сопла для 3D-друку — підхід, який вони назвали «некродруком».

Чанхун Цао, співавтор роботи з некродруку та доцент кафедри машинобудування Університету Макгілла в Канаді, сказав, що ці нагороди підтримують відкриті та дослідницькі способи мислення.

Ніхто не починає з плану зробити сопло для 3D-друку з комара, сказав Цао. Ідея виникла завдяки тому, що хтось помітив дещо, що здавалося неважливим, і залишився готовим іти за запитанням, куди б воно не привело.

Від корів, розфарбованих під зебр, до ящірок, які люблять піцу, премії Ig Nobel і надалі відзначають дивніший бік науки.

Карлі Енн Йорк, доцентка біології в Університеті Ленуар-Райн у Гікорі, штат Північна Кароліна, яка не була пов’язана з преміями, сказала, що Ig Nobel послідовно демонструють дослідження, які змушують аудиторію сміятися, перш ніж спонукати її до глибших роздумів.

Від використання брудної білизни в ґрунтових експериментах до розробки 3D-моделей на основі комарів — цьогорічні переможці перетворили ідеї, що могли б здатися абсурдними, на переконливі наукові дослідження, сказала Йорк. Вона наголосила: ці проєкти — справжня наука.

Дослідження, яке спочатку видається грайливим або незначущим, усе одно може мати велику цінність: значна частка економічного зростання у Сполучених Штатах пов’язана з відкриттями, що починалися як фундаментальні дослідження, додала вона.

Тривимірна модель ротового апарату комара, наприклад, одного дня може допомогти надихнути на створення менш болісного способу введення ліків, сказала Йорк.

Безсумнівним є те, додала вона, що розширення людських знань ніколи не буває марним, навіть якщо сама тема здається дурнуватою.

Росія закриє німецькі культурні установи по всій країні, оголосив у четвер міністр закордонних справ Сергій Лавров.

Рішення стало відповіддю на звинувачення Берліна в тому, що Москва стояла за спробою атаки в аеропорту Лейпциг/Галле, а також на рішення Німеччини закрити російське консульство в Бонні та культурний центр «Російський дім» у Берліні.

Західні уряди неодноразово звинувачували Москву в проведенні диверсійних і дестабілізаційних операцій, спрямованих на послаблення підтримки України та створення нестабільності по всій Європі. Російська влада відкидала ці звинувачення.

Лавров заявив, що буде закрито філії німецького Інституту Ґете в Москві, Санкт-Петербурзі та Єкатеринбурзі. Він стверджував, що відсутність відповіді продемонструвала б брак «самоповаги» з боку Росії.

Виступаючи на Східному економічному форумі у Владивостоці, Лавров заявив, що Німеччина «не могла не розуміти», що закриття «Російського дому» «означатиме кінець її культурної присутності в Росії».

4 серпня поблизу українського літака в аеропорту Лейпциг/Галле було виявлено безпілотник із вибухівкою, який згодом знешкодили. Аеропорт є великим вантажним вузлом, який використовується для підтримки поставок, пов’язаних з Україною.

Путін відкинув звинувачення проти Росії, заявивши, що німецькі лідери намагаються відвернути увагу від внутрішніх проблем і невдоволення виборців. Він сказав, що будь-які представлені докази були «підкинуті».

ЄС розглядає відповідь на спробу атаки

Міністри Європейського Союзу в середу обговорили можливі реакції на спробу атаки безпілотником, хоча їм було складно визначити подальші варіанти, які не передбачали б військових дій.

«Очевидно, що це має всі ознаки тероризму, спонсорованого державою. Питання в тому: що ми з цим робимо?» — заявила журналістам глава зовнішньополітичного відомства ЄС Кая Каллас перед тим, як очолити зустріч міністрів закордонних справ ЄС в Ірландії. Серед можливих кроків були санкції, візові обмеження та закриття російських консульств.

ЄС запровадив майже два десятки пакетів санкцій проти Росії через її війну в Україні, націлених на понад 3 000 посадовців, олігархів та організацій, зокрема банки, енергетичні компанії та виробників безпілотників. Каллас заявила, що блок уже готує додаткові обмеження на поїздки та заморожування активів для ще 1 600 осіб.

Німеччина наголосила, що вона «не перебуває у стані війни», але заявила, що стала «щоденною ціллю» гібридних операцій Кремля. Путін знову відкинув ці звинувачення, стверджуючи, що Берлін намагається змістити увагу з внутрішніх невдач і суспільного невдоволення. Він сказав, що докази були «підкинуті».

Міністр закордонних справ Німеччини Йоганн Вадефуль заявив, що Берлін ретельно розробив свою відповідь і що «Росія тепер повинна жити з цими наслідками». Він закликав Москву «продемонструвати, що вона також готова до змістовних дискусій і переговорів, особливо щодо ситуації в Україні».

Данія попереджає про можливий російський саботаж

Данські органи безпеки попередили, що російський саботаж, спрямований проти оборонного сектору країни, може бути неминучим.

Данські розвідувальні служби виявили ознаки дуже конкретного російського планування диверсійної діяльності в Данії, повідомив в інтерв’ю Berlingske, опублікованому в четвер, Еміль Ґрешгольм, керівник контррозвідки національної служби безпеки та розвідки PET.

За його словами, ймовірними цілями є підприємства оборонної промисловості, зокрема компанії, залучені до постачання військового обладнання або компонентів для України.

Міністр оборони Італії Гвідо Крозетто заявив Associated Press у середу, що інцидент в аеропорту Лейпциг/Галле був «дуже серйозним актом, який міг мати надзвичайно тяжкі наслідки».

Втім, за його словами, загрози не зупинять Італію від продовження допомоги Києву, оскільки Рим розглядає можливість постачання батарей протиповітряної оборони SAMP/T. Як і в інших країнах Заходу, обмежені виробничі потужності з виготовлення озброєнь ускладнюють надання Україні додаткової військової підтримки, сказав він.

Внаслідок аварії автобуса на півдні Синайського півострова в Єгипті загинула 21 людина, ще 29 дістали поранення. Цей район добре відомий серед відвідувачів, особливо тих, хто цікавиться дайвінгом і снорклінгом.

Аварія сталася на дорозі, що сполучає Дахаб і Нувейбу, повідомило Міністерство охорони здоров’я Єгипту.

Дахаб розташований приблизно за 80 кілометрів на північ від Шарм-ель-Шейха. Південний Синай є великим туристичним напрямком, що приваблює мандрівників курортами Червоного моря, пляжами та широким вибором водних розваг.

Доктор Ахмед Аль-Сабкі, голова Управління охорони здоров’я Єгипту, повідомив, що постраждалих спочатку доправили до найближчого медичного центру. Згодом деяких пацієнтів перевели до Міжнародної лікарні Шарм-ель-Шейха, лікарні Святої Катерини та лікарні Аль-Файруз.

Дахаб, розташований на узбережжі Акабської затоки, відомий своїми піщаними пляжами та невимушеною атмосферою курорту. Нувейба — ще одне прибережне курортне місто, особливо популярне серед бекпекерів і самостійних мандрівників.

Минулого місяця в Єгипті сталася ще одна смертельна дорожня аварія. У провінції Ісмаїлія загинули 15 людей, ще 32 дістали поранення, коли пікап, який перевозив працівників, перекинувся. Аварія сталася поблизу електростанції «Аль-Шабаб» у районі Аль-Дававіс.

Смертельна повінь у Непалі

Понад 50 громадян України вважалися зниклими безвісти під час раптової повені в Непалі. Міністерство закордонних справ України повідомило, що внаслідок стихійного лиха зникли понад 400 місцевих жителів і більш як 700 туристів із 30 країн. Серед них були 55 українців: дві туристичні групи, що складалися з 47 і семи осіб, а також одна українка, яка подорожувала у складі міжнародної групи. Щонайменше 165 людей загинули в постраждалому районі.

Вас також може зацікавити:

• Wizz Air запускає нові регулярні рейси з Польщі до єгипетських курортів

• Туристів попередили про нову небезпеку на популярному курорті

• Туристичні круїзні судна застрягли на Дунаї: що сталося

Нове дослідження дійшло висновку, що майже кожен другий фермер у світі щороку зазнає отруєння пестицидами.

Спираючись на загальнодоступні дані, зібрані в період із 2006 до 2023 року, дослідження, замовлене Мережею дій проти пестицидів, оцінило, що від 402 до 433 мільйонів фермерів і працівників сільського господарства щороку страждають від ненавмисного гострого отруєння пестицидами.

З огляду на те, що чисельність світового населення, зайнятого в сільському господарстві, оцінюють у 934 мільйони осіб, результати свідчать, що щороку зазнають впливу близько 46% людей. Найбільшу орієнтовну кількість випадків зафіксовано в Південній Азії, за якою йдуть Південно-Східна Азія та Східна Африка.

У Буркіна-Фасо в Західній Африці було зафіксовано найвищий орієнтовний національний показник: майже 84% фермерів і сільськогосподарських працівників, як повідомляється, зазнали отруєння пестицидами.

Дослідження, опубліковане в журналі Frontiers in Public Health, також оцінило, що отруєння пестицидами щороку спричиняє близько 11 000 смертей. За оцінками, майже 60% цих смертей припадає на Індію.

Джаякумар Челатон, виконавчий директор Pesticide Action Network India, заявив, що результати виявили «кризу, яку більше неможливо ігнорувати».

Автори дослідження закликали до «негайних дій», зокрема до ухвалення рекомендації ООН щодо поступового виведення з ужитку високонебезпечних пестицидів.

Згідно зі звітом, використання пестицидів продовжує зростати, попри неодноразові попередження про ризики для здоров’я. У 2023 році було використано близько 3,8 мільйона тонн — приблизно вдвічі більше, ніж у 1990 році.

Докторка Шейла Вілліс, яка очолює міжнародні програми Pesticide Action Network UK, сказала, що нещодавно задокументований масштаб шкоди показує: фермерам потрібна більша підтримка для переходу до безпечніших варіантів, які захищають як працівників, так і їхні сім’ї.

Аналіз не розглядав вплив пестицидів на приблизно 84 мільйони дітей, які працюють у сільському господарстві. Він також не оцінював довгострокових наслідків для здоров’я. Для цілей дослідження гостре отруєння пестицидами означало захворювання або вплив на здоров’я, що виникає невдовзі після контакту.

Генон Єнсен, виконавчий директор Альянсу здоров’я та довкілля, заявив, що існує серйозне занепокоєння щодо шкоди здоров’ю, спричиненої отруєнням пестицидами, зокрема як через негайне захворювання, так і через триваліший вплив, якого зазнають сільськогосподарські працівники та сусідні громади.

Елен Нікора, генеральна директорка Parkinson’s Europe, сказала, що також є вагомі докази того, що на хворобу Паркінсона можуть впливати чинники довкілля, а дедалі більше досліджень пов’язують розвиток цього захворювання з впливом пестицидів.

Хвороба Паркінсона — це прогресуюче неврологічне захворювання, за якого ділянки мозку з часом погіршуються, впливаючи на рух, координацію та рівновагу. Її глобальний вплив зростає, а Франція, Німеччина та Італія визнали її професійним захворюванням серед фермерів.

Фермери та сільськогосподарські працівники можуть контактувати з пестицидами під час їх змішування та розпилення, а також через дотик до оброблених рослин, забруднених інструментів, захисного спорядження й одягу.

На заході, організованому екологічною групою на початку цього року, нідерландський фермер Рендерт Алгра заявив, що вважає свою хворобу Паркінсона пов’язаною з пестицидами, які він використовував під час роботи на сімейній фермі.

«Як старший син, я протягом кількох років відповідав за розпилення пестицидів на наших полях», — сказав він.

Хоча звіт назвали найґрунтовнішим аналізом такого типу на сьогодні, у ньому наголошується, що інформація про отруєння пестицидами залишається неповною. Його автори закликали створити послідовні системи моніторингу та звітності, щоб пов’язані з пестицидами отруєння можна було точно вимірювати й порівнювати між країнами.

Чабалала Селф напрочуд бадьора й рішуче сповнена надії. Американська мисткиня готується до відкриття Lady in Blue, своєї нової роботи для четвертого постаменту на Трафальгарській площі в Лондоні: монументальної, яскраво розфарбованої бронзової фігури темношкірої жінки, яка впевнено рухається в майбутнє. Селф упевнено говорить про скульптуру, попри досвід, який вона мала з попередньою публічною роботою у Британії. «Так», — каже вона зі свого дому на півночі штату Нью-Йорк. «Це був відверто расистський акт».

У 2022 році Селф представила Seated у Coal Drops Yard у Кінгс-Кросі. Як і Lady in Blue, це була велика пофарбована бронзова скульптура темношкірої жінки, хоча ця фігура тихо сиділа на стільці. Роботу без проблем демонстрували в Кінгс-Кросі, перш ніж перевезти до павільйону De La Warr у Бексгілл-он-Сі, де вона зіткнулася з жорсткішою реакцією. «Протягом першого тижня, — каже Селф, — хтось зафарбував її білою фарбою з балончика, саме поверх шкіри скульптури». Цей жест був безпомилково расистським. «Моєю першою реакцією був біль від того, що скульптуру пошкодили. Хтось учинив насильство над об’єктом, який я створила з турботою та любов’ю».

Павільйон розглядав можливість організувати протест після нападу, але Селф натомість запропонувала провести спільний захід із очищення. «Здавалося, це буде більш зцілювальним, адже так багато людей були вражені тим, що сталося». Сотні людей прийшли допомогти, і до кінця дня фарбу повністю видалили. Фахівці з реставрації більше не були потрібні. «Це був не перший раз, коли я стикалася з расизмом, — каже Селф, — але це був перший раз, коли одну з моїх скульптур вандалізували».

Народжена в Гарлемі 1990 року, Селф розвинула дуже впізнавану візуальну мову, побудовану на колажі, фігуративності з поп-впливами та соціальному ідеалізмі. Вона зробила її однією з найпомітніших молодих мисткинь сучасності. Її роботи зберігаються у великих інституціях, зокрема в MoMA, музеї Ґуґґенгайма та Музеї Вітні у Нью-Йорку, а також у музеї Альбертіна у Відні. Вона виставлялася в Музеї Гаммера в Лос-Анджелесі та ICA в Бостоні й співпрацює з провідними комерційними галереями. Її мистецтво гучне, насичене, грайливе й святкове: пишний гімн звичайним тілам і повсякденним життям. За духом вона нагадує сучасну нью-йоркську відповідницю французької мисткині Нікі де Сен-Фалль, відомої своїми радісними скульптурними фігурами.

«Головне послання моєї роботи полягає в тому, що кожен має відчувати свою присутність у власному тілі, — каже вона. — Люди повинні почуватися впевнено, комфортно й спроможно у своїй фізичній сутності. Я вважаю, що це право людини. Моя робота допомагає людям усвідомити, що їхній тілесний досвід — це те, що варто цінувати, і що фізичне життя у світі може бути джерелом задоволення».

Селф регулярно повертається до цих ідей, з оптимізмом і переконаністю говорячи про тіла, упевненість і те, що вона називає «судинами». «Сам факт бути людиною, — каже вона, — є вираженням гідності. Існувати як людська істота потребує мужності. Це варте пошани».

Її прямолінійний, ствердний погляд може здаватися незвичним поруч із суворішими, інтелектуальними та політично зарядженими проєктами, що займали четвертий постамент останніми роками. Як Lady in Blue співвідноситиметься з інсталяцією Терези Марґоллес із масок, знятих із облич сотень трансгендерних і небінарних людей, яку вона замінює? Або з потужним антиколоніальним монументом Самсона Камбалу панафриканському проповіднику Джону Чілембве 2022 року? Порівняно з цими роботами скульптура Селф може виглядати обеззброююче доступною та життєрадісною. Де ж гнів, конфронтація або щільна концептуальна рамка, яку часто пов’язують із сучасним публічним мистецтвом?

Однак для Селф поєднання радості та ясності — саме те, що робить роботу радикальною. «Уявіть, що ви дизайнер, — каже вона. — Створити щось просте, що водночас добре працює, вважається найвищим рівнем концептуальної дисципліни. Проте в образотворчому мистецтві до простоти часто ставляться так, ніби вона означає відсутність концептуальної глибини».

Селф відкидає це припущення, обираючи зрозумілість замість неясності. «Якщо твір мистецтва не може впливати на широку групу людей із різним освітнім, економічним і расовим походженням та впливати на них у загалом спільний спосіб, я вважала б це обмеженням художника, а не аудиторії. Якщо мистецтво досить потужне, воно має бути зрозумілим, принаймні частково, кожному, хто з ним стикається. Це частина того, що робить митця великим».

Обговорення мистецтва Селф часто зосереджується на його прославленні темношкірих тіл. Чи вважає вона, що такий опис звужує масштаб того, що вона намагається зробити? «Це надто спрощено, і це може бути обмежувальним. Роботу часто обговорюють у таких термінах, але це лише поверхове прочитання. Фігури темношкірі, бо вони відображають мій власний фізичний досвід. Але вони покликані говорити про людський досвід поза межами расової ідентичності».

Селф хоче, щоб глядачі сприймали Lady in Blue як повсякденну присутність. Десятиліттями аудиторія приймала використання Ентоні Ґормлі власного тіла як символу людства загалом. Але, стверджує Селф, деяким людям досі важко сприйняти ідею темношкірої жінки як втілення звичайної універсальної фігури. «Для багатьох людей це все ще значний інтелектуальний стрибок, — каже вона. — Одним із моїх перших намірів було показати фігуру як жінку. Якщо хтось не може відразу ототожнити себе з нею через те, що вона темношкіра, це відображає ширший суспільний стан, який потрібно дослідити».

Частина такого осмислення відбулася після нападу на її роботу в павільйоні De La Warr, хоча цілком зрозуміло, що цей інцидент може залишатися на задньому плані, коли вона підходить до нового замовлення. Четвертий постамент розташований не біля галереї в тихому приморському містечку. Він стоїть у самому серці одного з найпомітніших публічних просторів Лондона, приваблюючи величезні натовпи й незліченні думки. Чи турбує це її?

«Я готова до будь-якої реакції. Я не тривожуся, адже кожен має право на власну думку про скульптуру. Кожна реакція щось відкриє про реальність, у якій ми всі зараз живемо».

Вона звучить щиро, хоча ніхто не дорікав би їй за занепокоєння негативними реакціями після попереднього акту вандалізму. «Сенс не в тому, щоб твір мистецтва подобався, — каже вона. — Навіть не в тому, щоб його любили. Сенс у тому, щоб він робив те, для чого призначений. Його мета — заохочувати людей говорити, ставити під сумнів переконання, які вони носили в собі, і створювати простір для різних ідей».

Одне зрозуміло: Lady in Blue кудись прямує. Вона широко крокує, маршує й просувається вперед, наче ніщо не може перегородити їй шлях. Селф каже, що фігура рухається до спільного майбутнього, водночас відмовляючись від тягаря історії, вміщеного в монументах та архітектурі Трафальгарської площі. «Йдеться про створення місця для всіх у просторах, які традиційно були обтяжені старими жестами, старими системами переконань і старими неможливостями, — каже вона. — Я не хотіла створювати роботу, яка просто реагувала б на минуле. Я хотіла створити щось на кшталт маяка, щось, що могло б осяяти можливе майбутнє».

Яким може бути це майбутнє? «Я сподіваюся, що всі ми матимемо фізичний, ментальний і політичний простір, щоб жити вільно, без того, щоб наша свобода шкодила свободі когось іншого». Вона сміється, а тоді додає: «Сподіваюся, це не звучить надто по-американськи». Кажу їй, що це надзвичайно американське почуття. «Я просто хочу, щоб усі мали можливість бути вільними, — каже вона. — Хіба не цього хочуть усі?»

Простота, задоволення, фізична присутність і, понад усе, свобода: уявлене Селф майбутнє видається таким само яскравим і виразним, як її висока синя фігура.

Lady in Blue Чабалали Селф буде представлено 10 вересня.

Майже три десятиліття куточок округу Сонома належав царській Росії, залишивши маловідомий, але важливий слід в історії Сполучених Штатів.

Подорож із Сан-Франциско до Форт-Росса займає приблизно дві години, пролягаючи мальовничим маршрутом на північ уздовж каліфорнійського узбережжя.

Щойно туман навколо Золотих Воріт зник позаду, дорога повела мене повз сухі виноградники й до відокремленого узбережжя Сономи. Я відчинив вікна автомобіля. З одного боку земля стрімко спадала до Тихого океану, де тюлені перегукувалися зі скель, оточених білим прибоєм. З іншого — круті схили здіймалися до велетенських секвой поруч зі звивистою дорогою.

Потім на тлі яскравого океану я помітив маленьку каплицю з подвійними банями та православними хрестами. Я вийшов, пройшов стежкою повз знак кирилицею й наблизився до дерев’яного поселення, що височіло на 150 футів (46 м) над морем.

«Ласкаво просимо до Форт-Росса, колишнього найпівденнішого краю Російської імперії», — сказав Кріс Кімсі, археолог Парків штату Каліфорнія.

Щороку незліченна кількість відвідувачів мандрує Тихоокеанським прибережним шосе, приваблена його драматичними поворотами та морськими краєвидами. Проте багато хто не усвідомлює, що на віддаленому мисі приблизно за 90 миль (145 км) на північ від Сан-Франциско стоїть свідчення часу, коли Росія керувала частиною Каліфорнії.

Я напевно не знав про це, а тиха, майже безлюдна атмосфера Форт-Росса підказувала, що чимало інших людей теж нічого про це не чули.

«Навіть каліфорнійці часто дивуються, дізнавшись, що тут була російська колонія», — пізніше розповів мені антрополог Кент Лайтфут із Каліфорнійського університету в Берклі. «Люди знають про іспанську та мексиканську Каліфорнію, але російський розділ історії згадують рідко. Це майже забута імперія».

Багато американців знають, що Аляска майже 70 років належала Росії. Менш відомо, що Російська Америка, єдина постійна заморська колонія імперії, простягалася на південь до Каліфорнії між 1812 і 1842 роками. Російські поселенці прибули до цього регіону за десятиліття до американців із щойно незалежних Сполучених Штатів.

Форт-Росс, названий на честь «Россії», тобто Росії, був водночас амбітним і несподівано різноманітним. Його заснували частково для постачання продовольства російським поселенням на Алясці, які потерпали від нестачі їжі, але він також спричинив серйозні дискусії про поширення російського впливу далі вздовж західного узбережжя Північної Америки.

Поки європейські імперії рухалися на захід у 1500-х і 1600-х роках, Росія просувалася у протилежному напрямку. До 1640-х років торговці хутром, дослідники та озброєні експедиції перетнули Сибір і дісталися Тихого океану.

Цей рух сприяв появі постійних російських громад уздовж узбереж і на островах Аляски. У 1799 році цар Павло I зміцнив претензії Росії, надавши хартію Російсько-американській компанії. Створена за моделлю торговельної імперії, компанія контролювала не лише прибуткову торгівлю хутром, а й значну частину самої Аляски.

Проте її поселенці зіткнулися з великою перешкодою. Шкурки морських видр приносили багатство, але їжі бракувало. Значна частина Аляски була надто холодною для надійного землеробства, тому колоністи почали вирушати морем на південь у пошуках тепліших земель і торгівлі з іспанськими поселеннями.

У квітні 1806 року директор Російсько-американської компанії Микола Резанов увійшов до затоки Сан-Франциско на борту судна «Юнона». Його колонії загрожував голод, а екіпаж тяжко постраждав від цинги. Коли корабель наблизився до найпівнічнішого іспанського поселення в Каліфорнії, іспанський солдат зажадав знати, хто вони.

«Росія», — пролунала відповідь. Саме цього іспанці боялися десятиліттями.

Іспанія заявила права на Каліфорнію ще 1542 року, але почала активно заселяти регіон лише у 1769-му. Повідомлення про те, що російські торговці хутром просуваються через Аляску, тривожили іспанських посадовців. Щоб зупинити російське та британське просування, Іспанія створила ланцюг прибережних військових постів, починаючи із Сан-Дієго.

«Російська активність була однією з сил, що спонукали Іспанію поширюватися через Верхню Каліфорнію», — сказав Лайтфут. «Іспанська влада побоювалася, що росіяни можуть прийти ще далі на південь. Сан-Дієго, Санта-Барбара, Монтерей і Сан-Франциско — усе це було пов’язане з таким занепокоєнням».

Протягом шести тижнів у Сан-Франциско Резанов забезпечив достатньо припасів, щоб урятувати від голоду аляскинські поселення. Частково він досяг цього завдяки заручинам із 15-річною дочкою іспанського коменданта. Повертаючись через Золоті Ворота, він побачив, що північна Каліфорнія слабко захищена й набагато придатніша для землеробства, ніж Сибір чи Аляска. Він почав планувати створення там російської колонії.

У 1812 році, після років непомітних прибережних обстежень, 25 росіян і 80 мисливців із корінних народів Аляски заснували поселення на широкому плато над Тихим океаном у місцевості, яка нині належить до округу Сонома. Місце було близьким до морських видр, але віддаленим від слабко охоронюваного північного кордону Іспанії. Вони збудували громаду в сибірському стилі з каліфорнійських секвой і підняли прапор царя з двоголовим орлом.

Сьогодні цей далекий форпост усе ще здається разюче відокремленим. Розташовані за 12 миль (19 км) від найближчого містечка та поза зоною надійного мобільного зв’язку, вивітрені споруди виходять на широкий 180-градусний краєвид океану. За два дні у державному історичному парку Форт-Росс площею 3 400 акрів я побачив лише 14 інших відвідувачів. Окрім дзвонів каплиці Святого Миколая, єдиним постійним звуком був прибій далеко внизу.

«Форт-Росс має особливу атмосферу», — сказала Робін Джой Веллман, яка майже 30 років розповідала відвідувачам про це місце для Парків штату Каліфорнія. «Він здається загадковим, але люди, які його знаходять, часто кажуть, що це одне з найкрасивіших місць, які вони бачили».

Поселення розташоване поблизу розлому Сан-Андреас. Землетрус 1906 року, який спустошив Сан-Франциско, також знищив значну частину первісного дерев’яного комплексу. Утім, експозиції та відбудовані споруди дають виразне уявлення про життя на далекому тихоокеанському кордоні Росії.

Центром колонії був її укріплений острог. Невелика група офіцерів, солдатів і адміністраторів компанії мешкала в казармах за частоколом заввишки 12 футів (3,6 м). Кімсі провів мене до двох блокгаузів із гарматами, спрямованими на узбережжя. Хоча росіяни обрали височину частково для захисту від Іспанії, дві імперії тут ніколи не воювали. Натомість вони часто залежали одна від одної.

«І росіяни, і іспанці діяли на далеких окраїнах величезних імперій», — сказав Кімсі. «Кожна сторона мала те, що було потрібне іншій, тому неофіційна торгівля стала важливою».

На складі колись могли сушитися шкурки морських видр, підвішені до крокв. Кожна з них коштувала близько 100 доларів — приблизно стільки ж, скільки становив річний дохід фермера в Пенсильванії того часу. Шкурки відправляли на ринки Китаю, Європи та іспанської Каліфорнії. Під однією з найстаріших православних церков Західної півкулі поселення розрослося в жваву громаду з лазнями, пекарнями та приблизно 60 будівлями.

«Це було жваве й різноманітне торговельне селище, де разом жили люди різного походження та звучало багато мов», — сказав Лайтфут. «Острог був лише невеликою частиною поселення. Більшість діяльності відбувалася за його межами».

Коли ми з Кімсі залишили частокіл, він пояснив, що до 1830-х років населення зросло майже до 400 осіб. Форт-Росс став одним із найрізноманітніших місць у Каліфорнії, і майже кожен, хто там жив, прямо чи опосередковано працював на Російсько-американську компанію.

Біля мису, де колись стояла слобода, або селище, наймані алеутські та кадьяцькі мисливці жили поруч із жінками з корінних народів Каліфорнії. Креоли російського та європейського походження одружувалися з представниками народів кашая-помо й берегових мівоків, а членів громади різного походження ховали поруч один з одним на Старому російському кладовищі вище від поселення.

Порівняно з багатьма іншими європейськими колоніями, російська присутність була відносно терпимою. «Росіяни не прибули з тією самою місією “цивілізувати” людей, яку мали іспанці», — сказав Кімсі, який також виконує роль посередника у спілкуванні з корінними громадами.

Ми пішли крутою стежкою до пляжу у формі півмісяця, де колись разом працювали бондарі, теслі й ковалі, набрані з таких далеких місць, як Фінляндія та Гаваї. «Саме тут були збудовані перші каліфорнійські океанські судна», — сказав Кімсі.

Ця місцевість також стала свідком одних із найперших у Каліфорнії виробництв цегли, скла та будівництва вітряків. Робітники будували човни, обробляли залізо, відливали латунь і виготовляли інструменти, допомагаючи Форт-Россу стати важливим виробничим центром. Цими товарами торгували з іспанськими, а згодом мексиканськими поселеннями, отримуючи припаси, потрібні на Алясці, й опосередковано допомагаючи суперникам Росії розвивати Каліфорнію.

Ця захищена бухта була також місцем відправлення невеликих вантажних суден і мисливців на каяках до головної глибоководної гавані колонії, за 20 миль (35 км) на південь у Румянцеві, нинішній затоці Бодега, а також до промислової станції на Фараллонських островах поблизу Сан-Франциско.

У міру розширення Форт-Росса деякі керівники Російсько-американської компанії просували значно амбітніший план: російський контроль над тихоокеанським узбережжям Північної Америки. У 1821 році цар Олександр I видав указ, яким проголосив претензії на територію від сучасного Орегону на північ до Аляски. Джон Квінсі Адамс, який невдовзі мав стати шостим президентом США, рішуче заперечив. Його попередження, що Америки більше не відкриті для нових європейських колоніальних проєктів, допомогло сформувати принцип, згодом відомий як доктрина Монро.

Від пляжу ми з Кімсі піднялися повз острог до саду, який росіяни започаткували одним персиковим деревом у 1814 році. Із численних фруктових дерев і сільськогосподарських культур, які вони висадили, залишилася лише одна гілка приблизно 200-річної капулінової вишні. Та їхній вплив на аграрну історію регіону був значнішим, ніж може здатися.

«Росіяни посадили перший виноград на території сучасного округу Сонома у 1817 році», — сказала Меган Джонс, офіційна бібліотекарка виноробства Сономи. Сонома нині широко вважається одним із ключових місць народження сучасного американського вина, а російські торговці привезли сюди рідкісний сорт винограду «Мішн», виробляючи скромні обсяги світло-червоного вина.

Попри свої здобутки, Форт-Росс зазнав невдачі у своїй головній місії. Він не став стабільно прибутковим і не забезпечував Аляску достатньою кількістю їжі. До початку 1820-х років мисливці з корінних народів Аляски, які працювали на компанію, вбили стільки морських видр, що їхня місцева чисельність різко скоротилася. Водночас прибережний туман і руйнівні гризуни призвели до того, що поселення виробляло лише близько 13 тонн пшениці на рік у період між 1826 і 1833 роками.

Коли керована британцями Компанія Гудзонової затоки у 1839 році погодилася постачати російську Аляску зі своїх постів на Тихоокеанському Північному Заході, долю царської Каліфорнії фактично було вирішено.

Через два роки швейцарський іммігрант Джон Саттер купив будівлі й активи Форт-Росса за 30 000 доларів. Він повторно використав матеріали з поселення у своїй новій громаді в районі Сакраменто. Через сім років після того, як росіяни вирушили на Аляску, на землі Саттера знайшли золото, що спричинило Каліфорнійську золоту лихоманку.

Ознаки російської доби Каліфорнії досі можна знайти на північ від Сан-Франциско. Російський пагорб отримав свою назву від могил моряків Російсько-американської компанії, виявлених там під час золотої лихоманки. У затоці Бодега історичний знак нагадує про місце, звідки російські кораблі вирушали до Ново-Архангельська, нинішньої Сітки на Алясці. А щороку відвідувачі з’їжджаються до долини Російської річки, щоб плавати, ходити в походи та куштувати відомі місцеві вина.

«Росіяни називали річку Слов’янкою, і вона була одним з їхніх головних шляхів у регіон», — сказала Сьюкі Вотерс, нащадок кашая-помо та власниця WaterTreks, що проводить екологічні екскурсії Російською річкою. Поки ми веслували повз гаваньових тюленів і перелітних пеліканів, вона ділилася історіями, переданими їй пра-пра-бабусею, яка жила в російський період.

«Протягом тисяч років Форт-Росс був сезонним рибальським селом, що називалося Метіні», — сказала вона. «Коли росіяни з’явилися вперше, старійшини назвали їх “Підводними людьми”, бо з кручі здавалося, ніби вони піднялися просто з океану».

Пізніше того дня я пройшов повз кириличні знаки, острог і територію старого селища до самотньої лавки на краю кручі. Дивлячись на захід через Тихий океан, я замислився, скільки часу знадобилося б, щоб дістатися Росії з цього узбережжя. Тоді крізь повітря ледь чутно пролунав дзвін каплиці, нагадавши мені дещо зі сказаного Веллман.

«Надзвичайно, що невелика частина Росії колись існувала просто тут, у Каліфорнії. Чому ми маємо обирати забуття?»

Onimusha: Way of the Sword

Через два десятиліття після своєї останньої появи люто стильна екшен-серія Capcom повертається. Майстер-самурай Міямото Мусасі протистоїть арміям воїнів і жахливих демонів у Кіото доби Едо. Опануйте її вимогливе мистецтво бою на мечах, перш ніж зануритися в бурю сталі, що зіштовхується, кінцівок, що летять, і видовищних бризок крові. 4 вересня; ПК, PS5, Switch 2, Xbox

Screenbound

Screenbound, яку називають першим у геймінгу 5D-платформером, пропонує гравцям досліджувати 3D-середовище, водночас керуючи портативним пристроєм на екрані, де існує пов’язаний 2D-світ. Дії в будь-якому з вимірів дотепно й дезорієнтовно змінюють інший. Схоже, це одна з найвинахідливіших головоломних пригод за останні роки. 10 вересня; ПК, PS5, Xbox

Marvel’s Wolverine

Студія, відповідальна за Marvel’s Spider-Man, повертається з жорсткішою та брутальнішою історією про супергероя. Відкритий світ Нью-Йорка поступається міжнародній подорожі, у якій Логан бореться, щоб захистити переслідуваних мутантів. Виразна графіка та швидкі, люті бої роблять цю інтерпретацію кігтистого героя напрочуд гострою. 15 вересня; PS5

Fire Emblem: Fortune’s Weave

Стратегічна рольова серія повертається до світу Fire Emblem: Three Houses. Група амбітних претендентів збирається в чудовому місті Даґсіон на турнір, чий чемпіон отримає одне бажання. Очікуйте детальних тактичних битв, красивих локацій і безлічі напружених особистих союзів. 17 вересня; Switch 2

Silent Hill: Townfall

Silent Hill вирушає на східне узбережжя Шотландії для нової, похмуро атмосферної історії жахів. Саймон Орделл повертається до тихої гаванської громади, не здатний пригадати катастрофу, що там сталася. Спершу вулиці здаються безлюдними, проте невдовзі стає зрозуміло, що в місті досі щось чекає … 24 вересня; ПК, PS5

Control Resonant

Remedy Entertainment веде свій дивний науково-фантастичний всесвіт у новому напрямку в цьому продовженні Control 2019 року. Інший протагоніст, що володіє надзвичайними здібностями, очолює пригоду з більшим акцентом на рольових елементах у перетвореному Мангеттені, де неподалік ховається істота, здатна викривляти реальність … 24 вересня; ПК, PS5, Xbox

Ratatan

Від творця Patapon Хіроюкі Котані — ще одна напрочуд незвична ритм-гра. Ratatan поєднує екшен і платформінг у яскравому фентезійному світі, де пісні стають зброєю, а гравці в кооперативі можуть разом створювати потужні музичні атаки. Уявіть Dead Cells у поєднанні з PaRappa the Rapper — і ви опинитеся на правильній території. 15 жовтня; ПК, PS, Switch, Xbox

Call of Duty: Modern Warfare 4

Блокбастерна серія шутерів вирушає до Кореї в новій частині, сповненій вогнепальної зброї, вибухів і жорстких військових реплік. Очікуйте величезних бойових зіткнень, знайомої геополітичної драми та шаленої мережевої багатокористувацької гри, а вусатий капітан Прайс знову долучиться до операції. Місія триває. 23 жовтня; ПК, PS5, Switch 2, Xbox

Grand Theft Auto VI

Після років очікування та численних перенесень величезна кримінальна сага Rockstar нарешті повертається. Джейсон Дюваль і Лусія Камінос, пара, поєднана коханням і злочинами, виступають проти злочинців Вайс-Сіті. Барвиста, масштабна й безсоромно брудна, вона обіцяє сучасну цифрову версію історії Бонні та Клайда. 19 листопада; PS5, Xbox

There are No Ghosts at the Grand

Кріс Девід успадковує величний старий готель і мусить удень відновлювати його занепалі кімнати, а після настання темряви розбиратися з небажаними духами. Ця ексцентрична британська містерія наповнена прихованими деталями, головоломками та давно похованими історіями колишніх мешканців будівлі. Дату буде оголошено; ПК, Xbox