Коли глибоко в земній корі було виявлено самотнього черв’яка, це запустило надзвичайний ланцюг подій, що змінив наше розуміння того, наскільки далеко життя може простягатися під нашими ногами.

Якби ви могли пробуритися крізь ґрунт під собою і спуститися в земну кору, дискомфорт настав би дуже швидко. Сонячне світло зникло б, температура зростала б, а тиск неухильно підвищувався б у міру наближення до розплавлених надр планети. Вода, замкнена глибоко під землею, просочувалася б крізь тріщини в породі. На глибині приблизно 0,8 милі (1,3 км) було б цілком розумно припустити, що там нічого не може вижити.

І все ж, маючи трохи удачі, ви могли б натрапити на них: величезні спільноти бактерій, які іноді утворюють яскраво-помаранчеві або блідо-білі плівки на поверхні скель. А за допомогою мікроскопа ви, можливо, навіть побачили б крихітного черв’яка, що пересувається, використовуючи структури навколо свого рота.

Ця істота — Halicephalobus mephisto, на прізвисько «диявольський черв’як», який полює на мікробів у темряві. Хоча його довжина лише як кілька людських волосин, покладених поруч, у своєму мікроскопічному світі він є гігантом. Коли він помирає в слизькому мікробному шарі, що вкриває скелі, вчені вважають, що його тіло стає поживою для бактерій та інших організмів, підтримуючи дивний і давній цикл життя глибоко під землею.

До 1980-х років багато біологів вважали, що життя не може існувати глибше ніж приблизно на 30 см (1 фут) під поверхнею. Відкриття бактерій, які живуть на кілометрових глибинах, а згодом, у 2011 році, ідентифікація диявольського черв’яка, докорінно спростували це припущення.

Існування цього черв’яка доводить, що навіть тварини можуть виживати без сонячного світла чи повітря, багатого на кисень. Це змусило науковців переосмислити межі життя та відкрило нові дискусії про те, як виникло життя і де воно може зберігатися в майбутньому.

«Якщо там унизу є черв’як, то чого ще ми не знайшли?» — запитує геомікробіологиня Карен Ллойд з Університету Південної Каліфорнії. «Це свідчить про величезний потенціал».

Завдяки надзвичайному збігу обставин дослідникам вдалося отримати потомство від того єдиного черв’яка, і протягом багатьох років вони вивчають його нащадків, щоб з’ясувати, як він витримує такі гарячі й позбавлені світла умови.

Перші переконливі докази існування життя глибоко під поверхнею з’явилися у 1990-х роках. Наприклад, у 1997 році бактерії були виявлені майже на глибині 2,8 км (1,7 милі) у газовій свердловині.

На початку 2000-х бельгійський біолог, що досліджує червів, Гаетан Боргоньї, засновник дослідницького інституту Extreme Life Isyensya, почав замислюватися, чи можуть нематоди — крихітні круглі черви, відомі своєю витривалістю — також мешкати глибоко під землею.

Багато старших науковців відкидали ідею, що складні організми можуть виживати на таких глибинах. Але Боргоньї знав, наскільки витривалими є нематоди. У 2003 році, коли космічний шатл Columbia розпався під час входження в атмосферу, експеримент із нематодами на борту впав приблизно з висоти 64 км (40 миль) на Землю. Черви вижили й продовжили розмножуватися.

У 2008 році Боргоньї та його колеги відвідали золоту шахту Beatrix у Південній Африці. На глибині 0,8 милі (1,3 км) вони отримали доступ до свердловин, пробурених у породі, звідки текла вода температурою близько 37°C (99°F). Вони профільтрували понад 6 000 літрів (1 300 галонів) цієї води в пошуках життя. Із усього цього об’єму вони отримали лише одного крихітного черв’яка.

На двох інших шахтах у Південній Африці вони профільтрували ще більші обсяги — понад 12 мільйонів літрів на одному з об’єктів — і виявили кілька видів круглих червів, а також гриби, інших безхребетних і численні мікроорганізми.

«Я ніколи не уявляв, що ми знайдемо цілий підземний зоопарк», — каже Боргоньї. Багато видів уже були відомі з поверхневих середовищ. Але черв’як із шахти Beatrix, хвіст якого був пошкоджений під час фільтрації, виявився невідомим. У 2011 році команда описала його як новий вид і назвала Halicephalobus mephisto.

Пошкоджений хвіст зазвичай є смертельним для нематоди. На щастя, ця особина була самкою і партеногенетичною, тобто могла розмножуватися без спарювання. Перед смертю вона відклала вісім життєздатних яєць. Боргоньї більше ніколи не знаходив іншого диявольського черв’яка.

«Це був черв’як, який вижив», — каже дослідник геноміки Джон Брахт з Американського університету у Вашингтоні, округ Колумбія.

Деякі з його нащадків нині утримуються в лабораторії Брахта, де їх вирощують у чашках Петрі за умов, подібних до тих, що використовуються для Caenorhabditis elegans — добре вивченої нематоди, яка процвітає на гниючих фруктах. Проте є важливі відмінності: mephisto не плаває вільно. Натомість він чіпляється за стінки контейнерів — риса, яка, ймовірно, допомагає йому закріплюватися на підземних породах.

Диявольський черв’як також відмовляється від бактерії E. coli, яка є основною їжею для C. elegans. Натомість він тяжіє до інших бактеріальних колоній, що з’являються в чашці. Температура має вирішальне значення: при 20°C (68°F) його розвиток сповільнюється, і життєвий цикл триває близько восьми днів. При 37°C (99°F) — температурі, смертельній для C. elegans, — mephisto розмножується кожні два дні.

Вивчення виду, що походить від одного-єдиного предка, створює труднощі, особливо після багатьох років у лабораторних умовах. Проте команда Брахта виявила важливі підказки щодо того, як черв’як виживає під землею.

Коли дослідники секвенували його ДНК у 2019 році, вони виявили незвично велику кількість генів, що кодують білки теплового шоку — молекули, які захищають клітини від ушкоджень, спричинених екстремальними температурами.

У 2024 році команда дослідила іншу молекулу — цитохромоксидазу c, яка відіграє центральну роль у використанні кисню для вироблення енергії. Вони з’ясували, що у mephisto ця молекула ефективно функціонує лише за вищих температур. За кімнатної температури вона фактично вимикається, зменшуючи вироблення енергії та сповільнюючи активність черв’яка.

Брахт припускає, що таке вбудоване уповільнення може бути адаптивним. Зберігаючи енергію в прохолодніших середовищах, черви можуть забезпечувати найефективніше розмноження в тепліших умовах, що нагадують їхнє природне середовище.

Він також досліджує, чи є сам партеногенез стратегією виживання. У величезному підземному середовищі особини можуть рідко зустрічатися одна з одною, що робить самовідтворення необхідним засобом збереження виду.

Безстатеве розмноження часто вважається ризикованим, оскільки воно обмежує генетичне різноманіття, яке зазвичай виникає внаслідок спарювання самців і самок. Багато науковців стверджують, що види, які покладаються виключно на цю стратегію, є вразливими до вимирання.

Залишається можливим, що самці диявольського черв’яка існують, але їх ще не виявили, що дозволяє інколи відбуватися статевому розмноженню. У будь-якому разі нематоди відомі своєю здатністю до адаптації. Де є їжа і доступ до неї можливий, там вони, як правило, еволюціонують, щоб зайняти цю нішу.

Як ці організми досягли таких глибин, залишається невідомим. Дослідження Боргоньї та геобіологині Кари Магнабоско з ETH Zürich свідчать, що деякі нематоди можуть мігрувати вниз водними шляхами, можливо, за сприяння сейсмічної активності. Деякі види переживають цю подорож; інші — ні.

«Має існувати певний зв’язок, який транспортує їх із поверхні в глибокі середовища», — пояснює Магнабоско.

За оцінками, мікроби глибинної біосфери становлять значну частину загальної біомаси Землі — від 12% до 20% усього мікробного життя. Ці бактерії розвинули складні способи добування вуглецю та енергії в темряві й, імовірно, підтримують більш складні організми, такі як нематоди.

Вони забезпечують їжу й можуть навіть виробляти невеликі кількості кисню, необхідного глибоководним червам. Змінюючи рівень кислотності у підземних водяних порожнинах, мікроби можуть створювати сприятливіші умови для більших форм життя. Натомість безхребетні постачають поживні речовини — азот через відходи та вуглець після розкладання їхніх тіл.

Такі приховані екосистеми могли існувати протягом величезних проміжків часу. Дослідження під керівництвом Меггі Лау з Китайського інституту глибоководної науки та інженерії свідчать, що деякі глибоководні бактерії могли мешкати в земній корі ще з часів розпаду суперконтиненту Пангея близько 165 мільйонів років тому.

Отже, диявольський черв’як і його підземні супутники можуть бути одними з найстійкіших форм життя на планеті. Вивчення глибинної біосфери може пролити світло на умови, що сприяли найпершій появі життя, — і допомогти в пошуку життя за межами Землі, де будь-які організми можуть існувати під поверхнями планет.

Якби катастрофічне падіння астероїда стерилізувало поверхню Землі, життя могло б одного дня знову виникнути з організмів, що сховалися під нею.

«Ми схильні думати, що люди домінують на цій планеті, але це не так», — каже біохімікиня Еста ван Херден, яка брала участь у відкритті черв’яка. «Ці форми життя існують мільйони — можливо, мільярди — років і можуть залишатися ще довго після того, як нас не стане».

Спочатку Україна запропонувала придбати застарілі польські винищувачі МіГ-29, а не обмінювати їх. Однак згодом Київ виступив з іншою ініціативою — обміняти літаки на безпілотні літальні апарати (БПЛА). Про це заявила заступниця міністра оборони Польщі Пауліна Собковяк-Чарнецька, повідомляє PAP.

Вона пояснила, що Україна вже подала детальну пропозицію із зазначенням, які саме БПЛА готова поставити Варшаві в обмін на винищувачі. Польська сторона наразі розглядає цю пропозицію. За словами заступниці міністра, оцінка не триватиме довго й має бути завершена максимум протягом кількох тижнів.

Водночас вона наголосила, що Польща не має наміру фінансувати модернізацію цих бойових літаків за рахунок власного бюджету. Проте Варшава відкрита до підтримки процесу оновлення, якщо Київ офіційно звернеться з таким запитом.

Передача МіГ-29 Україні: що відомо

Раніше повідомлялося, що Болгарія також зверталася до Польщі щодо можливого придбання винищувачів МіГ-29. За наявною інформацією, Софія зацікавлена у використанні цих літаків передусім як джерела запасних частин для підтримання боєздатності свого наявного парку МіГ-29.

Польські посадовці стверджують, що стан їхніх МіГ-29 є «добрим». Однак аналітики Defence Express назвали щонайменше три причини сумніватися в такій оцінці. Один із ключових аргументів стосується тривалих переговорів між Києвом і Варшавою щодо модернізації літаків. Експерти припускають, що якби винищувачі справді перебували в хорошому стані, обговорення їхнього оновлення не затягнулося б настільки довго.

Починаючи із середини тижня, 30 липня, в Україну почне надходити хвиля тепла. Першими підвищення температури відчують жителі західних областей. Денна температура там коливатиметься від +23° до +28°, а на Закарпатті повітря може прогрітися до +30°. Майже на всій території країни пануватиме суха та сонячна погода. Лише у північно-східних регіонах очікується мінлива хмарність із ймовірністю короткочасних дощів.

• У Києві сьогодні буде ясно. Вночі температура знизиться до +14°, удень повітря прогріється до +24°.

• У Львові в четвер очікується ясна погода. +14° вночі та до +27° удень.

• У Луцьку також буде ясно: +13° вночі та +27° після обіду.

• У Рівному сьогодні ясно, +14° вночі та +27° удень.

• У Тернополі 30 липня буде ясне небо, +13° вночі та +26° удень.

• У Хмельницькому прогнозується ясна погода, +13° вночі та +25° удень.

• В Івано-Франківську буде ясно, +13° вночі та +26° після обіду.

• В Ужгороді стовпчики термометрів покажуть +14° вночі та до +30° удень, сонячно.

• У Чернівцях у четвер буде ясно, +14° вночі та +28° удень.

• У Вінниці температура коливатиметься від +12° вночі до +24° удень, ясно.

• У Житомирі в четвер очікується +13° вночі та +24° удень, безхмарно.

• У Чернігові температура становитиме від +14° до +24°, сонячно.

• У Черкасах буде +14° вночі та +24° удень, ясно.

• У Кропивницькому вночі +13°, удень потеплішає до +25°, ясно.

• У Полтаві очікується ясна погода, температура від +14° до +23°.

• В Одесі 30 липня буде ясно, +19° вночі та +26° удень.

• У Херсоні в четвер вночі +15°, удень +27°, сонячно.

• У Миколаєві прогнозується ясна погода, +15° вночі та +28° удень.

• У Запоріжжі вночі +15°, удень +25°, ясно.

• У Сумах вночі буде +14°, удень +22°, мінлива хмарність.

• У Харкові очікується мінлива хмарність, +14° вночі та +23° удень, можливий дощ.

• У Дніпрі температура коливатиметься від +15° вночі до +24° удень, ясно.

• У Сімферополі в четвер буде ясно, температура від +15° до +27°.

• У Краматорську очікується невелика хмарність, +13° вночі та +26° удень.

• У Сєвєродонецьку буде мінлива хмарність, +14° вночі та +24° після обіду, можливий дощ.

Свято 30 липня та народні прикмети

30 липня вшановують пам’ять святої великомучениці Марини. За народними прикметами, якщо цього дня гримить гроза, то осінь буде дощовою.

З 2013 року постамент біля підніжжя бульвару Тараса Шевченка в Києві стоїть помітно порожнім. Потерта конструкція вкрита білими патьоками фарби та графіті. Український тризуб закріплено на місці, де колись височів Ленін, оглядаючи місто протягом десятиліть радянської влади. Під час революції Майдану протестувальники повалили статую та розбили її кувалдами, що стало рішучим розривом із проросійським керівництвом того часу.

У червні президент Володимир Зеленський запропонував замінити Леніна новою постаттю: Іваном Мазепою, козацьким військовим і політичним лідером, який зрештою розірвав зв’язки з Москвою в прагненні до української автономії. «Там, де впав Ленін, стоятиме Мазепа», — заявив Зеленський біля нещодавно встановленого бюста Мазепи в Києво-Печерській лаврі — історичному київському монастирі, який нещодавно зазнав пошкоджень від російських ударів.

Ідея замінити Леніна на Мазепу знову розпалила дискусію про публічні пам’ятники та їхню роль у формуванні національної ідентичності. Після здобуття незалежності у 1991 році Україна демонтувала багато радянських статуй і перейменувала вулиці в межах ширшого процесу декомунізації. Цей процес посилився після анексії Криму Росією у 2014 році та початку війни на Донбасі, а ще більше прискорився після повномасштабного вторгнення у 2022 році.

Наталія Кривда, культурна історикиня з Київського національного університету імені Тараса Шевченка, вважає, що Україна досі проходить через незавершений процес деколонізації. «Радянський Союз поглинав окремі національні культури, намагаючись створити єдиний радянський народ», — пояснила вона. «Сьогодні Росія стверджує, що українці й росіяни — це один народ. Це не так. У нас є власний світогляд, історія, цінності та прагнення. Ідентичність постійно змінюється».

Стоячи біля порожнього постаменту, Кривда висловила підтримку ідеї вшанувати там Мазепу. «Чому ні? Він є частиною нашої історії. Кожна культура позначає свій простір через пам’ятники. Вони роблять пам’ять видимою», — сказала вона, визнаючи водночас, що Мазепа був складною і недосконалою історичною постаттю.

«Багато років він політично співпрацював із Росією, аж до моменту, коли здійснив драматичний поворот, що змінив і його життя, і історію України», — додала вона.

Як гетьман Козацької держави, Мазепа намагався балансувати між конкуруючим тиском Москви та Варшави. У 1708 році, коли цар Петро І відмовився захищати українські землі від шведського вторгнення, Мазепа змінив союз і об’єднався з королем Швеції Карлом XII. Ця авантюра завершилася поразкою, а згодом радянські наративи таврували українських патріотів як «мазепинців», прирівнюючи їх до зради.

«Мазепа бачив для України європейське майбутнє», — сказала Кривда.

У Лаврі Зеленський заявив, що Росія тривалий час зображала Мазепу зрадником, аби спотворити історичну пам’ять України. За його словами, цей наратив мав на меті змусити українців дивитися на власне минуле крізь чужу, а не власну оптику.

Письменник і кримськотатарський діяч Алім Алієв зазначив, що країна нарешті повертає собі власний наратив. «Ми відновлюємо наші власні голоси та імена», — сказав він, вказуючи на рішення зобразити поета й дисидента Василя Стуса на новій банкноті номіналом 2000 гривень. Стус, який відстоював українське культурне відродження, помер у радянському таборі в 1985 році.

Алієв стверджував, що нині Україна переосмислює своє минуле без зовнішніх посередників. На його думку, демонтаж пам’ятників російському поету Олександру Пушкіну по всій країні був доречним. Він розкритикував зображення Криму у Пушкіна як таке, що відображає імперський погляд, який екзотизував кримських татар. Щодо пам’ятника Мазепі, Алієв сказав, що не вважає його таким, що роз’єднує.

Нещодавно робітники також демонтували статую письменника російського походження Михайла Булгакова, яка з 2007 року стояла на Андріївському узвозі, неподалік будинку, де він колись жив. Київська міська рада схвалила це рішення, і кілька пам’ятних табличок уже було знято. Музей Булгакова, розташований у його колишньому будинку, продовжує працювати.

Людмила Габіанурі, директорка музею, заявила, що не заперечує проти демонтажу статуї та вважає спроби зберегти її непереконливими. Вона визнала, що роман Булгакова «Біла гвардія», дія якого відбувається в буремні роки 1918–1919, зображував українські національні сили у несприятливому світлі. «Він був свідком хаотичної епохи й сатириком, який нікого не щадив», — сказала вона, зазначивши, що його критика поширювалася на багато груп.

За словами Габіанурі, російське вторгнення змусило українців поставити перед собою фундаментальні питання ідентичності. «Люди запитують себе, хто вони є», — сказала вона. «Якщо я розмовляю російською і споживаю російську культуру, тоді як Росія веде проти нас війну, чи можу я продовжувати жити, як раніше? Багато хто відчуває, що має якнайшвидше переосмислити себе як українця».

Вона зауважила, що цей пошук визначеності підживив активізм — чи то онлайн, чи через прямі дії проти пам’ятників.

Булгаков, зазначила вона, став символом у цих дебатах. «Зараз усе оцінюється в простих категоріях — позитивне чи негативне. Як російський письменник, який не підтримував українську незалежність, він не може легко сприйматися в позитивному світлі».

Хоча вона назвала цей момент періодом спрощення, Габіанурі підтримала попереднє повалення пам’ятника Леніну, назвавши його «ворогом людства». Вона охарактеризувала Мазепу як виняткову постать, яка надихнула твори європейської літератури, але поставила під сумнів, чи є колишній ленінський постамент правильним місцем для його вшанування з огляду на складну історію цієї локації під час Другої світової війни.

На відміну від монумента Леніну, статую Булгакова обережно демонтували й повернули родині скульптора Миколи Рапая. Його донька Катерина заявила, що офіційно гарантувала, що пам’ятник залишатиметься поза публічним простором. «Це не особисте рішення», — сказала вона. «Я відповідаю за забезпечення його збереження».

Тим часом відвідувачі Києво-Печерської лаври прогулюються повз новий бюст Мазепи, встановлений перед фонтаном і затіненим садом біля Успенського собору XI століття, який колись був місцем поховання видатних постатей. Нещодавно молодий хлопчик фотографував свого батька біля пам’ятника.

Меценат, Мазепа кілька століть тому виділяв кошти на барокову реставрацію собору. У червні російський дрон влучив у будівлю, спричинивши пожежу, що обпалила релігійні зображення на її фасаді, хоча багато ікон вдалося врятувати.

Одна з відвідувачок, Олена Поліщук, яка живе у Великій Британії з часу вторгнення 2022 року, сказала, що рада бачити вшанування Мазепи. «Він добре відомий і є важливою частиною нашого минулого», — сказала вона. «Я рада, що йому віддають належну шану».

Швидкий боулер Джейден Сілз здобув свій четвертий п’ятихвікетний доробок, а Вест-Індія впевнено перемогла Пакистан з перевагою у 90 ранів у першому Тесті в Тарубі, Тринідад і Тобаго.

Маючи мінімальну перевагу у 29 ранів після першого інінгу, Вест-Індія була вибита за 181 у своїй другій спробі, встановивши Пакистану ціль у 211 ранів у вівторок, на четвертий день матчу.

Підсумок матчу

Сілз (5-20), за підтримки інших швидких боулерів, продемонстрував видатну гру темпом на стадіоні Браяна Лари. Господарі вибили Пакистан за 120 ранів трохи більш ніж за 40 оверів, завершивши поєдинок, маючи ще цілий день у запасі.

Капітан Пакистану Бабар Азам залишився непереможеним із 58 ранами та розділив пізнє партнерство з номером 11 Мохаммадом Аббасом (23) у короткотривалій спробі відігратися. Однак результат фактично був вирішений, коли гості обвалилися до 71-9.

Шан Масуд, який набрав 109 ранів у першому інінгу попри перелом пальця, повернувся бити під номером вісім у другому інінгу. Він зумів набрати лише три рани, перш ніж став однією з жертв Сілза.

Капітан Вест-Індії Ростон Чейз присвятив тріумф легендарному універсалу Гаррі Соберсу, який пішов із життя на початку цього місяця.

«Перед грою ми говорили про те, що хочемо вшанувати його нашою грою. Сподіваюся, він би пишався тим, як ми виступили», — сказав Чейз після матчу.

«Мене надихає прогрес цієї команди. Успіх приходить не лише завдяки одному чи двом гравцям — кожен робить свій внесок у ключові моменти».

Бабар визнав, що нездатність Пакистану вибудовувати партнерства стала вирішальним фактором.

«Як батери, ми сьогодні не впоралися. Ми постійно втрачали вікети серіями, і це сильно нам зашкодило. Це аспект, який нам потрібно покращити», — сказав він.

Другий і заключний Тест серії розпочнеться в Порт-оф-Спейні в неділю.

Іран розглядав можливість завдати ракетного удару по українському морському порту у відповідь на українську атаку на іранське судно в Каспійському морі. Однак інтенсивні дипломатичні зусилля наразі допомогли знизити напруженість і запобігти подальшій ескалації. Про це повідомляє The New York Times із посиланням на заяви європейських та іранських посадовців.

«Деякі джерела повідомили, що очікували запуску Іраном балістичної ракети з невеликою бойовою частиною по Україні як символічного кроку, який спричинив би обмежені руйнування. Інші посадовці припускали, що ймовірною ціллю міг стати один із чорноморських портів України», — пише видання.

Водночас газета наголосила, що будь-який іранський ракетний удар по території України став би серйозною ескалацією та міг би спровокувати ширший конфлікт. Такий розвиток подій ще більше загострив би відносини між двома країнами, які й без того напружені через партнерство Ірану з Росією.

За словами джерел видання, іранські посадовці дали зрозуміти, що сподіваються на завершення протистояння після удару у відповідь. Водночас західні чиновники застерегли, що спрогнозувати реакцію України буде складно.

Мехді Рахматі, аналітик, якого вважають наближеним до іранського уряду, зазначив, що хоча деякі політичні діячі в Ірані закликали до удару у відповідь по Україні, інші радили проявити стриманість.

«Україна — не маленька й не незначна країна. Вона має бойовий досвід і логістичну підтримку з боку Сполучених Штатів та Європи. Ми нічого не виграємо, відкривши новий фронт у цій війні», — сказав він.

Водночас The New York Times підкреслює, що залишається невідомим, як довго вдасться стримувати нинішню напруженість.

Конфлікт між Україною та Іраном

Раніше Тегеран назвав удар по своєму судну в Каспійському морі «актом агресії» та заявив, що захищатиме свої національні інтереси й безпеку. Міністерство закордонних справ Ірану звинуватило Київ у спробі розширити війну.

Згодом виконувач обов’язків міністра закордонних справ України Андрій Сибіга провів телефонну розмову зі своїм іранським колегою Аббасом Арагчі.

За словами Арагчі, Сибіга запевнив його, що атака на іранське судно була ненавмисною і що Україна не прагне ескалації ситуації. Водночас він наголосив, що завдані збитки мають бути компенсовані.

Шістдесят палестинських ув’язнених, звільнених Ізраїлем, прибули до Гази у помітно ослабленому стані, діставшись лікарні в Хан-Юнісі виснаженими, пораненими й у деяких випадках нездатними самостійно стояти на ногах.

У понеділок Міжнародний комітет Червоного Хреста (МКЧХ) доправив чоловіків до Медичного комплексу «Насер» для проходження медичного огляду, де їх зустріли родини та медичні працівники.

Рекомендовані матеріали

• список 1 з 3 «Повернення з мертвих»: тривала агонія через 9 500 зниклих безвісти в Газі

• список 2 з 3 Палестинці покладають надії на міжнародні миротворчі сили для відбудови Гази

• список 3 з 3 Студент із Гази досяг успіху на національних іспитах попри війну та переміщення

Це найбільша група ув’язнених, звільнених із початку першого етапу перемир’я у війні Ізраїлю проти Гази, що розпочалася в жовтні.

Ці чоловіки входять до числа майже 1 300 жителів Гази, яких Ізраїль класифікував як «незаконних комбатантів», за даними ізраїльської правозахисної організації HaMoked. Ізраїльська влада заявила, що їх звільнили після допитів, які засвідчили, що вони більше не становлять загрози безпеці.

За словами кореспондента в Газі, багато з тих, кого звільнили, працювали робітниками на території Палестини, окупованій Ізраїлем, до 7 жовтня 2023 року.

Він зазначив, що погіршення гуманітарної ситуації в Газі в умовах блокади ускладнить відновлення, оскільки доступ до їжі, житла та медичної допомоги залишається вкрай обмеженим.

Абдулла Кілані, один із звільнених ув’язнених, розповів, що його заарештували в грудні 2024 року на вулиці Салах ад-Дін у центральній частині Гази та утримували понад 18 місяців. Протягом цього часу в нього та ще одного в’язня стріляли.

«Усередині умови були надзвичайно жорстокими», — сказав він. «Досі здається нереальним бути на свободі».

Інший колишній ув’язнений, який назвався Абу Ібрагімом, повідомив, що в’язнів змушували сидіти на голому бетоні або металевих поверхнях і що він зазнав травм після того, як охоронці били його прикладами гвинтівок.

«Нікого не виділяли — ні молодих, ні старих», — сказав він.

Мохаммед Джабр аль-Мадждалаві, 43 роки, повідомив, що провів у неволі рік і дев’ять місяців і дізнався про своє звільнення лише тоді, коли зустрівся з представниками Червоного Хреста перед переведенням.

«Я в сльозах через усе, що ми пережили», — сказав він. «Це неможливо повністю описати».

Він додав, що ті, хто досі перебуває в ув’язненні, залишаються під серйозною загрозою, і закликав міжнародні організації втрутитися.

Тортури як політика

Чоловіків утримували в кількох із найвідоміших ізраїльських центрів утримання, зокрема в Офері, Негеві та Сде-Теймані. Правозахисні організації описують ці в’язниці як частину системи, у межах якої палестинці зазнають свавільного поводження, що становить організовану модель зловживань.

Групи як з палестинського, так і з ізраїльського боку повідомляли про неодноразові побиття, відмову в медичній допомозі, позбавлення їжі, тривале застосування кайданків та смерті під вартою.

Наразі в ізраїльських в’язницях утримуються приблизно 9 600 палестинців, зокрема неповнолітні.

Нещодавня комісія ООН із розслідування встановила, що палестинські діти, затримані Ізраїлем, зазнавали катувань, сексуального насильства та інших форм жорстокого поводження.

МКЧХ заявив, що з жовтня 2023 року йому не було надано доступу до палестинців, які перебувають під вартою в Ізраїлі, і неодноразово закликав надати дозвіл на відвідування затриманих та оцінку умов їх утримання.

Рампур, Індія — У задушливу липневу спеку понад 100 людей сидять, схрестивши ноги, на плетених килимках, вигукуючи гасла та розмахуючи індійським прапором у невеликому місті на півночі Індії.

Приблизно за 200 км (132 милі) від Нью-Делі — де нещодавні студентські протести проти освітніх реформ змусили федерального міністра подати у відставку — студенти, випускники та місцеві жителі розпочали безстрокову сидячу акцію протесту. Вони виступають проти запропонованого плану знесення 38 із 40 будівель, що входять до складу Університету Мохаммада Алі Джаухара.

Рекомендовані матеріали

• список 1 із 4Кашмір, стеження, знесення: як Індія надихалася «ізраїльською моделлю»

• список 2 із 4Після бульдозерів: як індійські мусульмани переживають втрату знесених домівок

• список 3 із 4Чи приносять бульдозерні кампанії в Індії справедливість, чи вони спрямовані проти мусульман?

• список 4 із 4Що чекає на індійський рух «Тарганів» після відставки міністра

Університет, названий на честь видатного борця за свободу, який чинив опір британському колоніальному правлінню, був заснований ветераном-мусульманським політиком Азамом Ханом у районі Рампур штату Уттар-Прадеш. У 2003 році Хан створив Фонд Мохаммада Алі Джаухара, який через три роки заснував університет.

15 липня, на піку демонстрацій під проводом молодіжної Партії «Тарган Джанта» (CJP), адміністрація району Рампур наказала знести більшість споруд університету, заявивши про численні порушення будівельних норм.

Посадовці стверджують, що лише дві будівлі — включно із запланованим корпусом медичного коледжу — були зведені з належним дозволом. Решту «несанкціонованих» споруд, за їхніми словами, необхідно демонтувати до 5 серпня. У разі невиконання вимоги влада попередила, що здійснить знесення самостійно та стягне витрати з установи.

Раніше цього тижня влада штату оголосила про тимчасове призупинення наказу, однак чітко не уточнила, чи повністю зупинено знесення.

Віцеканцлер Захіруддін уточнив, що відстрочка лише відкладає кінцевий термін.

«Термін до 5 серпня, встановлений Управлінням розвитку Рампура, наразі не застосовується. Однак ми прагнемо остаточного рішення, яке повністю скасує наказ про знесення», — сказав він.

«Зупиніть знесення»

Для майже 3000 студентів, зарахованих на різноманітні програми на кампусі площею 250 акрів, директива стала шоком.

Із середини липня студенти та випускники проводять мирну сидячу акцію біля головних воріт університету, вимагаючи скасування наказу.

«Якщо тривалі протести можуть змусити міністра піти у відставку, чому подібний тиск не може змусити уряд Уттар-Прадешу зупинити це знесення?» — запитав Усама Тайяб, випускник 2019 року.

Уттар-Прадеш, найнаселеніший штат Індії з приблизно 240 мільйонами жителів, із 2017 року керується партією «Бхаратія Джаната Парті» (BJP). Головний міністр Йогі Адітьянатх, індуїстський монах, відомий своїми жорсткими поглядами, часто стикався з критикою через політику, яку вважають ворожою до мусульман.

77-річний Азам Хан, засновник університету та його довічний канцлер, давно є відвертим критиком BJP. Один із засновників партії «Самаджваді», він користується значною підтримкою серед 38 мільйонів мусульман штату, а також має вагому підтримку серед соціально вразливих індуїстських громад.

Хан вивчав право в Мусульманському університеті Алігарха у 1970-х роках, де проявив себе як харизматичний студентський лідер. Згодом він увійшов у політику, кинувши виклик домінуванню колишньої королівської родини в Рампурі — районі, де мусульмани становлять майже половину населення, згідно з переписом 2011 року.

Розпочавши свою законодавчу кар’єру у 1980 році, Хан десять разів обирався до законодавчих зборів Уттар-Прадешу, обіймав міністерські посади та був обраний до обох палат парламенту Індії. Створення Університету Джаухара ще більше зміцнило його статус провідного мусульманського політичного діяча на півночі Індії.

Втім, його впливовість також викликала політичну опозицію.

«Політика помсти»

Після приходу до влади у 2017 році адміністрація Адітьянатха порушила проти Хана майже 100 справ, звинувативши його у правопорушеннях — від незаконного захоплення землі до підробки документів і мови ненависті. Багато з цих справ пов’язані з університетом.

Хан провів понад два роки у в’язниці, перш ніж у 2022 році його звільнили під заставу. У 2023 році його, його дружину Тазін Фатіму та їхнього сина Абдуллу Азама Хана засудили у справі про підроблені свідоцтва про народження.

У травні цього року Хан отримав дворічний вирок за висловлювання, зроблені під час передвиборчої кампанії 2019 року, а також був засуджений у окремій справі, пов’язаній із податками.

Його прихильники стверджують, що звинувачення є політично вмотивованими, що заперечує уряд штату.

Парламентар від партії «Самаджваді» Джавед Алі Хан назвав наказ про знесення «політикою помсти уряду, який не ставить освіту в пріоритет».

Він зазначив, що університет був заснований Азамом Ханом, його фундамент заклав патріарх партії Мулаям Сінгх Ядав, а відкрив його колишній головний міністр Ахілеш Ядав. «Це також заклад для меншини, що робить його легкою мішенню», — сказав він.

Мулаям Сінгх Ядав помер у 2022 році. Його син Ахілеш нині очолює партію «Самаджваді» та входить до ширшої опозиційної коаліції.

Речник BJP Ракеш Трипаті захистив повідомлення про знесення, заявивши, що воно відповідає належній правовій процедурі. Він звинуватив партію «Самаджваді» у «політиці задобрювання» та наголосив, що незаконне будівництво не може бути захищене.

«Дівчата більше ніколи не отримають іншого шансу»

Опір запропонованому знесенню посилився по всьому Рампуру — району, який посідає одне з останніх місць за рівнем грамотності серед 75 районів Уттар-Прадешу.

За словами головного проктора Гулреза Нізамі, жінки становлять майже половину студентів університету.

Ікра, студентка останнього курсу юридичного факультету, сказала, що питання безпеки вплинуло на її рішення вступити.

«Наші родини довіряли цьому середовищу. Вони вірили, що воно безпечне для жінок», — пояснила вона.

Вона побоюється, що якщо університет знесуть, багато студенток не зможуть продовжити навчання в інших місцях. «Наші батьки можуть не погодитися відправити нас до віддалених закладів. Це місце давало їм упевненість».

Хоча влада організувала консультаційні сесії, щоб допомогти студентам перевестися, Ікра сказала, що багато хто не хоче йти.

Понад третина студентів університету — індуїсти, що підкреслює його різноманітний склад.

Чандні Дівакар, студентка першого курсу парамедичного факультету, сказала, що ніколи не почувалася виключеною. «Попри статус закладу для меншини, кампус є відкритим для всіх. Я завжди почувалася тут бажаною гостею», — сказала вона під час протесту.

Управління розвитку Рампура (RDA) наполягає, що його дії ґрунтуються на звіті, який виявив регуляторні порушення. Посадовці заявляють, що лише дві з 40 будівель відповідають стандартам погодження.

Віцеканцлер Захіруддін заперечує це, стверджуючи, що територія університету підпала під юрисдикцію RDA лише у вересні 2024 року, вже після завершення будівництва. Тому, на його думку, вимога ретроспективного погодження є неправомірною.

Він наголосив, що всі академічні програми були схвалені відповідними державними органами, і назвав наказ про знесення порушенням конституційного права на освіту.

Влада ж стверджує, що ймовірні порушення не можуть бути узаконені відповідно до чинного законодавства, а тому знесення залишається єдиним варіантом.

«Поліція приходить до наших домівок»

Університет оскаржив директиву про знесення в суді, тоді як демонстрації тривають.

«Якщо мирний протест працює в інших місцях, чому він не має спрацювати для нас?» — запитав Усман Алі, випускник юридичного факультету. «Ми налаштовані захистити наш заклад».

Він також заявив, що поліція відвідувала домівки студентів, щоб тиснути на родини з метою переконати їх припинити участь у протесті.

Минулого вікенду кілька опозиційних законодавців приєдналися до демонстрантів на знак солідарності.

Останніми роками в Індії спостерігається зростання кількості знесень житлових будинків, підприємств і місць поклоніння. Правозахисники стверджують, що ці кампанії непропорційно зачіпають мусульман, тоді як влада наполягає, що лише забезпечує дотримання законів проти незаконних захоплень.

Деякі науковці припускають, що проблема виходить за межі регуляторної відповідності, вказуючи на ширші політичні та соціальні напруження навколо закладів для меншин і міжгромадської взаємодії.

Повернувшись до Рампура, випускник Абдул Калім Ансарі провів паралелі між їхнім протестом і недавнім студентським рухом, що призвів до відставки міністра освіти.

Він висловив здивування тим, що національні дискусії щодо реформування освіти не торкнулися загрози, яка нависла над діючим університетом лише за кілька сотень кілометрів від столиці.

«Майбутнє тисяч студентів залишається невизначеним», — сказав він. «Ми все ще шукаємо шлях уперед».

БАНТАРГЕБАНГ, Індонезія (AP) — Ще до того, як світанок торкається найбільшого сміттєзвалища Індонезії, Нур Венчіх уже видирається на гори відходів разом із тисячами інших збирачів сміття, шукаючи речі, які можна продати.

35-річна вдова майже 20 років працює на цьому розлогому полігоні на східній околиці Джакарти, йдучи слідами своїх батьків, які досі залежать від нього як джерела доходу. Заробітки з Бантаргебанга покривали її оренду та щоденні витрати на їжу, а також допомагали утримувати двох доньок-підлітків, які живуть із родичами в сільському селі. Вона мріє, щоб їм ніколи не довелося працювати серед сміття, як це робить вона.

Живучи сама в скромній орендованій кімнаті неподалік звалища, Венчіх у вдалий день може заробити близько 200 000 рупій (приблизно 12 доларів), збираючи викинуті іграшки, картон і пластикові пляшки до того, як бульдозери засиплють їх новими відходами. Час від часу вона знаходить щось значно цінніше — навіть золоті прикраси.

«Це як виграти в лотерею», — сказала Венчіх, зупинившись у розпалі липневої спеки.

Однак такі знахідки — а можливо, і сама її робота — незабаром можуть стати дедалі рідкіснішими.

З 1 серпня Індонезія почне перетворювати Бантаргебанг із відкритого звалища на більш регульований полігон у межах загальнонаціональної реформи управління відходами. Нещодавно влада оголосила про плани припинити практику відкритого звалищного складування на 343 із 550 місць утилізації в країні. Ці об’єкти мають перейти на контрольовані або санітарні системи та поступово приймати лише відходи, що не підлягають переробці й компостуванню, такі як підгузки, використані серветки та наліпки.

Нур Венчіх, збирачка сміття, йде територією полігону Бантаргебанг на околиці Джакарти, Індонезія, понеділок, 6 липня 2026 року. (AP Photo/Tatan Syuflana)

Збирачі сміття шукають придатні до переробки матеріали в купах відходів на полігоні Бантаргебанг, понеділок, 6 липня 2026 року. (AP Photo/Tatan Syuflana)

Водночас домогосподарствам наказано відокремлювати харчові відходи та матеріали, придатні до переробки, від іншого сміття — звичку, якої багато індонезійців ніколи послідовно не дотримувалися.

Дуді Гардесі Асікін, керівник Агентства з охорони довкілля Джакарти, заявив, що ініціатива спрямована на покращення санітарних умов, зменшення забруднення та скорочення викидів метану, що утворюється під час розкладання відходів.

Метан становить близько третини чинників глобального потепління й утримує значно більше тепла, ніж вуглекислий газ, що робить його ключовим об’єктом міжнародних кліматичних стратегій. Світові лідери дедалі частіше закликають до різкого скорочення викидів метану як одного з найшвидших способів уповільнити зростання температур.

Полігон у центрі дискусії про метан

Сміттєвози вишикувалися в чергу перед розвантаженням на полігоні Бантаргебанг, понеділок, 6 липня 2026 року. (AP Photo/Tatan Syuflana)

Науковці повідомляють, що Бантаргебанг викидає більше метану, ніж майже будь-який інший полігон у світі, що ставить його в центр зусиль Індонезії з реформування.

За словами Асікіна, об’єкт відкрився у 1989 році як санітарний полігон, обладнаний системами уловлювання метану та ґрунтовим покриттям відходів — на відміну від відкритих звалищ, де сміття залишається неприкритим.

Однак після завершення контракту з приватним оператором у 2016 році об’єкт поступово повернувся до практики відкритого звалища.

«Об’єкт, який ніколи не мав працювати як відкрите звалище, зрештою став саме таким», — сказав Асікін.

Збирач сміття шукає речі серед відходів у Бантаргебанзі, понеділок, 6 липня 2026 року. (AP Photo/Tatan Syuflana)

Збирачі сміття йдуть поблизу накритої брезентом ділянки полігону, понеділок, 6 липня 2026 року. (AP Photo/Tatan Syuflana)

За його словами, із початкових 12 свердловин для видобутку метану нині функціонують лише дві.

Згідно з новим планом, частини полігону накривають брезентом, а інші ділянки готують до закриття. Асікін оцінює, що повне покриття решти зон звалища може коштувати до 200 мільярдів рупій (приблизно 12 мільйонів доларів).

Невизначене майбутнє для збирачів сміття

Збирачі сміття відпочивають на полігоні Бантаргебанг, понеділок, 6 липня 2026 року. (AP Photo/Tatan Syuflana)

Індонезія нині стикається зі складним балансом: реформувати одну з найважливіших систем управління відходами за останні десятиліття, водночас захищаючи засоби до існування приблизно 600 000 збирачів сміття по всій країні.

Лише в Бантаргебанзі працює понад 4 000 зареєстрованих збирачів, які щодня маневрують між вантажівками, екскаваторами та величезними купами сміття. Знайдені ними речі сортуються та продаються через неформальну мережу торговців і підприємств із переробки, що залежать від полігону.

«Мій найбільший страх — як я забезпечуватиму свою родину», — сказала Венчіх, поки за її спиною важка техніка вивантажувала нові партії відходів.

Нур Венчіх розвішує білизну у своєму пансіоні поблизу Бантаргебанга, понеділок, 6 липня 2026 року. (AP Photo/Tatan Syuflana)

Нур Венчіх сортує придатні до переробки матеріали у своєму пансіоні, понеділок, 6 липня 2026 року. (AP Photo/Tatan Syuflana)

Асікін зазначив, що посадовці прагнуть покращити умови для збирачів, які вже мають обмежений захист і медичне страхування через національну систему соціального забезпечення.

Він стверджує, що реформи зрештою можуть створити безпечніші, формальні робочі місця у сфері переробки та компостування.

«Зараз вони змагаються з екскаваторами, щоб дістати придатні до переробки матеріали. Це надзвичайно небезпечно», — сказав він.

Збирач сміття п’є воду, шукаючи речі серед відходів у Бантаргебанзі, понеділок, 6 липня 2026 року. (AP Photo/Tatan Syuflana)

Бунін, 53-річний лідер громади, який живе поблизу, зазначив, що хоча полігон приносить забруднення, він також підтримує місцеву економіку — від орендного житла до продавців їжі, які обслуговують працівників.

«Полігон створює проблеми, але також забезпечує засоби до існування», — сказав Бунін.

Полігон на межі можливостей

Працівник керує важкою технікою на полігоні Бантаргебанг, понеділок, 6 липня 2026 року. (AP Photo/Tatan Syuflana)

Площа Бантаргебанга становить близько 110 гектарів (272 акри), і він утворив величезний штучний пагорб заввишки до 60 метрів (196 футів) — приблизно як 20-поверхова будівля. Щодня туди надходить близько 7 500 тонн відходів із Джакарти.

«Сміття не зникає. Воно накопичується в одному місці й перетворюється на гору», — сказав Агунг Пуджо Вінарко, який керує об’єктом.

У березні сильні дощі спричинили обвал на полігоні, внаслідок чого загинули семеро людей, що підкреслило небезпеку його величезних масштабів.

«Ситуація критична», — сказав Вінарко. «Його місткість — на межі або навіть за її межами».

Збирач сміття шукає речі серед відходів у Бантаргебанзі, понеділок, 6 липня 2026 року. (AP Photo/Tatan Syuflana)

Сміттєвози вишикувалися перед розвантаженням на полігоні, понеділок, 6 липня 2026 року. (AP Photo/Tatan Syuflana)

Супутниковий аналіз у 2025 році поставив Бантаргебанг на друге місце у світі за обсягами викидів метану серед полігонів, поступаючись лише об’єкту в Аргентині.

Дослідники клімату зазначають, що хоча зменшення кількості органічних відходів, які потрапляють на полігони, може скоротити викиди, існуючі об’єкти потребуватимуть десятиліть моніторингу та систем збору газу.

Зміна культури поводження з відходами в Джакарті

Жінка викидає пакет зі сміттям на відкритому звалищі в Джакарті, п’ятниця, 17 липня 2026 року. (AP Photo/Tatan Syuflana)

Згідно з реформами, жителі Джакарти повинні сортувати харчові відходи, матеріали для переробки та залишкове сміття перед збором. Плани також передбачають створення об’єктів, що перетворюють відходи на паливо.

«Це суттєва зміна», — сказав Асікін. «Поколіннями від людей не вимагали сортувати свої відходи».

Однак багато жителів кажуть, що лише починають розуміти нову систему, що викликає занепокоєння щодо достатності інформаційної роботи.

«Ми звикли викидати все в один контейнер», — сказала мешканка Центральної Джакарти Рукасіх Ванті. «Тепер нам кажуть сортувати, і це здається заплутаним і незручним».

Асікін повідомив, що кілька державних установ, зокрема відповідальні за освіту та охорону здоров’я, допомагають просувати ці зміни.

Працівники комунальних служб збирають сміття на традиційному ринку в Джакарті, п’ятниця, 17 липня 2026 року. (AP Photo/Tatan Syuflana)

Працівники завантажують сміття на вантажівку на тимчасовому пункті утилізації в Джакарті, п’ятниця, 17 липня 2026 року. (AP Photo/Tatan Syuflana)

Екологічні групи наголошують, що нова інфраструктура для переробки та компостування є необхідною. За урядовими даними, лише близько чверті щоденних відходів Індонезії обробляється через формальні системи, тоді як решта викидається, спалюється або залишається без належного управління.

Девід Сутасур’я, виконавчий директор екологічної організації YPBB, зазначив, що приблизно половина відходів Джакарти придатна для компостування, а ще 30% — для переробки, тобто до 80% потенційно можна було б відвернути від полігонів.

«Ми занадто довго відкладали реформу нашої системи управління відходами й відреагували лише тоді, коли полігони майже заповнилися», — сказав Сутасур’я.

У Західній Джакарті Моніка Т. Анггріані понад десять років заохочує сусідів сортувати сміття. Вона допомогла створити громадський банк відходів, який нині переробляє близько однієї тонни органічного матеріалу щодня шляхом компостування, вирощування личинок мух та міського фермерства.

«Наше покоління ніколи не навчали сортувати відходи», — сказала Анггріані. «Якщо ми не почнемо зараз, нічого не зміниться».

Працівники розпилюють воду, щоб охолодити сміття під час спеки на полігоні Бантаргебанг, понеділок, 6 липня 2026 року. (AP Photo/Tatan Syuflana)

Відома російська співачка Алла Пугачова, яка на початку повномасштабного вторгнення разом із чоловіком Максимом Галкіним та їхніми дітьми залишила країну-агресора й відкрито дистанціювалася від насильницької політики режиму, розповіла про стан свого здоров’я.

Відомо, що 77-річна артистка наразі перебуває в Латвії. Нещодавно користувачі соціальних мереж помітили, що Алла Борисівна ходить із тростиною. Це викликало занепокоєння серед її шанувальників, які припустили, що співачка може бути серйозно хворою. Однак вона вирішила особисто прояснити ситуацію.

За словами Пугачової, вона справді зіткнулася з серйозними проблемами зі здоров’ям і протягом чотирьох місяців майже повністю була знерухомлена.

«Я не могла рухатися чотири місяці через перелом стегна. Це було надзвичайно важко. Я могла залишитися прикутою до ліжка на пів року», — пояснила Алла в коментарі російським ЗМІ.

Артистка додала, що хтось сказав їй, що все залежить від її рішучості та внутрішньої сили. Прийнявши ці слова близько до серця, вона поступово почала знову намагатися ходити, використовуючи тростину як опору.

«Я повільно почала ставати на ноги. Попри біль, я почала ходити з тростиною. Навіть зараз усе ще болить, але крок за кроком я рухаюся вперед. Це було дуже важко витримати, але я взяла себе в руки. Потрібно бути впевненою, щоб витримувати реакцію людей. Чомусь із тростиною я почуваюся спокійніше», — сказала вона з ноткою гумору.

Раніше Алла Пугачова також заявляла, що була б готова відвідати Україну.

Вас також може зацікавити:

• Українська співачка опинилася під хвилею критики після публікації відео з громадянином Росії

• Відомий музикант висловив надію на швидке завершення війни та підтримав українців

• Телеведуча повернулася в Україну разом із дітьми

Найбільш відомий як літня резиденція Королівської родини, замок Балморал належить до найвідоміших королівських маєтків Британії. Проте значно менше людей знають, що король Чарльз III також тісно пов’язаний з іншим надзвичайним маєтком на півдні Шотландії.

За кілька годин на південь від Балморала, поблизу колишнього шахтарського містечка Камнок у маловідомій частині Східного Ейрширу, Дамфріс-гаус спокійно розташувався серед 2 000 акрів хвилястої сільської місцевості. Попри величний особняк у палладіанському стилі, вражаючу колекцію меблів Томаса Чіппендейла та розлогі ландшафтні сади, маєток залишається напрочуд маловідомим — навіть серед багатьох шотландців.

У 2007 році маєток ледь не було розпродано, коли маркіз Б’ют виставив Дамфріс-гаус на продаж і підготував його вміст до аукціону. Безцінні предмети вже перевозили до Лондона, коли Чарльз, тоді ще принц Уельський, дізнався про неминучий продаж. Він очолив кампанію зі збору £45 млн, щоб зберегти будинок і його колекцію для нації.

Згадуючи про це втручання, він пояснив, що щойно усвідомив серйозність ситуації, відчув обов’язок діяти, аби не допустити втрати незамінного скарбу.

Порятунок означав більше, ніж збереження особняка XVIII століття та його оздоблення. У наступні роки маєток перетворився на штаб-квартиру Фундації Короля та практичну демонстрацію принципів, яких король дотримується давно: відродження через спадщину, практичну освіту та екологічно свідомі громади. Сьогодні відвідувачі можуть оглянути будинок, прогулятися просторими територіями й навіть переночувати в цьому тихо вражаючому королівському маєтку.

Завершений у 1759 році для Вільяма Далрімпла-Крайтона, 5-го графа Дамфріса, будинок згодом через шлюб перейшов до маркізів Б’ют. Протягом поколінь його власники значно інвестували в його вдосконалення. Це був один із перших будинків у Шотландії, обладнаний електрикою, а його витончена симетрія відображає бачення відомих архітекторів Роберта та Джона Адамів. Меблі, замовлені у Томаса Чіппендейла, залишаються однією з його головних окрас, а близько 50 збережених предметів утворюють безпрецедентну колекцію його майстерності.

Під час мого візиту місцева гідеса Джоанн Морріс розпочала екскурсію з вітальні, де містилася несподівана особиста деталь: акварелі, написані королем, багато з яких зображують Роял-Лохнагар і пейзажі навколо Балморала. Далі ми перейшли до низки кімнат, що розгорталися, мов оздоблені скриньки, відкриваючи квіткові килими XVIII століття, сяйливі люстри з муранського скла та портрети сера Генрі Реберна, який свого часу писав портрет короля Георга IV. У великій залі видовищність доповнювали фламандські гобелени й витончені ліпні орнаменти з птахами, листям і будяками.

«Лише в цій вітальні є меблі вартістю близько £45 млн», — пояснила Морріс, коли ми увійшли до однієї з найвизначніших кімнат особняка. Вона додала, що Його Величність вважає годинники серцем будинку — переконання, яке відображається у наявності 38 підлогових годинників по всій резиденції, деякі з яких датуються 1711 роком.

За межами стін особняка вікторіанські муровані сади маєтку буяли цвітом, із фонтанами, що грали, та акуратно підстриженими живоплотами. Я прогулявся п’ятиакровим Садом королеви Єлизавети II та дослідив дендрарій, де зростає близько 500 видів дерев. Переходячи кам’яний міст Адамів і декоративний міст у китайському стилі через річку Лугар, важко було уявити, наскільки близьким був маєток до розпаду.

Та Дамфріс-гаус пропонує більше, ніж архітектурну велич. Він є головним освітнім осередком Фундації Короля, втілюючи прагнення короля відроджувати традиційні ремесла, створювати шляхи до працевлаштування та зміцнювати місцеві громади. Тут учні навчаються каменярству, ковальству, столярству, склінню, садівництву та текстильному виробництву. У маєтку також діють кулінарна школа та центр здоров’я й добробуту.

У регіоні, що пережив економічні труднощі після занепаду гірничої промисловості, відродження маєтку мало відчутний вплив. Те, що колись характеризувалося обмеженими можливостями, тепер щороку приваблює близько 10 000 студентів для навчання та практики на місці.

Пізніше координаторка освітніх програм Мел Райт провела мене навчальним комплексом. Ми пройшли повз відкритий склад деревини та такі об’єкти, як Кулінарна школа, Текстильний центр, Інженерний центр і Jameel House for World Traditional Arts. Хоча під час мого візиту занять не було — і ці зони зазвичай не входять до стандартних турів — майстерні та аудиторії продемонстрували динамічний другий розділ історії маєтку як центру професійної досконалості.

Райт наголосила на важливості збереження навичок, які інакше могли б зникнути, зазначивши, що регіон колись мав потужну текстильну промисловість, яка згодом занепала. Фундація Короля, пояснила вона, прагне відкривати нові можливості, водночас зберігаючи традиційні техніки.

Вона також розповіла про місцеву гордість за трансформацію маєтку, підкресливши, що багато традиційних ремесел, яких там навчають, є за своєю природою сталими та екологічно відповідальними — відображаючи давню відданість короля Чарльза гармонії з природою.

Дамфріс-гаус — не єдиний приклад цієї філософії. Фундація Короля працює й в інших місцях по всій Британії, застосовуючи подібний підхід, що поєднує збереження спадщини з освітою, створенням робочих місць і регіональним відродженням.

Серед цих проєктів — замок і сади Мей у Кейтнесі, найпівнічніший заселений замок материкової Британії, де зусилля зосереджені на розвитку сталого туризму. У садах Хайґроув у Глостерширі — приватній резиденції короля Чарльза III та королеви Камілли — ключовим стало залучення громади: тут пропонують програми з традиційних ремесел і дизайну для учнів різного віку.

За словами Райт, такі ініціативи пропонують далекоглядне бачення, засноване на повазі до традицій і природного світу, водночас надаючи новим поколінням практичні знання та навички.

За межами Британії Фундація Короля також взялася за історичний маєток Hillview Estate у Новому Південному Уельсі, Австралія. Надихаючись прикладом Дамфріс-гаусу, благодійна організація має намір перетворити колишню літню резиденцію віцекороля на свій перший міжнародний центр освіти й підготовки у сфері традиційних ремесел.

Майже через 20 років після того, як він опинився на межі розпродажу, Дамфріс-гаус став одним із найнесподіваніших королівських напрямків у Британії. Його величні зали та квітучі сади розповідають лише частину історії; у його серці — діюча установа, присвячена навчанню, збереженню та розвитку традиційних навичок. Те, що колись було майже втрачено, перетворилося на живий приклад відродження та цілеспрямованості.

Я не можу пригадати жодного літа, яке б не включало принаймні один вечір, проведений у слідуванні за намальованими від руки вказівниками до місцевої sagra. Це не зовсім гастрономічний ринок і не зовсім сільський ярмарок; радше відчуття таке, ніби вся громада на кілька теплих ночей виносить свою кухню просто неба.

Коли я думаю про ті вечори дитинства, першим постає образ жіночої руки, стиснутої над пательнею з мерехтливою олією. З’єднавши великий і вказівний пальці в туге коло, вона проштовхувала м’яке тісто крізь отвір, опускаючи в жар по невеликій порції за раз. За мить кожна бліда грудочка перетворювалася на pittula — типовий фритер із Саленто: пухкий, нерівний, золотистий, надто гарячий, щоб одразу вкусити, але неможливий для опору.

Я народилася в Саленто, на «п’яті» Італії, на південному краю Апулії, і виросла в Тавіано, невеликому містечку на південь від Лечче. Літні канікули за кордоном були тим, про що розповідали інші родини. Для нас, як і для багатьох у цьому регіоні, літо означало завантажити автомобіль і переїхати з міського дому до меншого житла біля моря, всього за кілька миль звідти.

Той приморський район називався Манкаверса, частина Тавіано, де Sagra tu Furese (відбувається в середині серпня, дати уточнюються) — місцевим діалектом «свято фермера» — здавалося, виводила все село на вечерю під відкритим небом. З висоти дитячого зросту це був вихор ніг і переплетених голосів. Я пам’ятаю, як тягнула батьків, нетерпляча через їхню звичку зупинятися кожні кілька кроків, щоб привітатися зі знайомими, яких бачили лише влітку, поки ми повільно просувалися до яток біля Piazza delle Rose. Там чоловіки ворушили жар клаптями картону, на решітках шкварчали ковбаси, у томатному соусі булькотіло рагу з конини, а gnummareddi — рулети з ягнячих субпродуктів — спокушали найсміливіших.

Музика линула з невеликої сцени, і село перетворювалося на вітальню просто неба. Люди збиралися за стравами, які для нас були щоденною їжею, але майже спантеличували відвідувачів, що приїздили до Саленто в пошуках пляжів і сліпучо-білого світла. Ніхто не називав їх кулінарними пригодами. Це просто був спосіб проводити літо — і в країні, де харчування поза домом швидко стає дорогим, такі свята й досі дозволяють повечеряти приблизно за €15.

Іноді ми з батьками, братом і сестрою їхали вглиб регіону до Канноле. Дорогою ми проїжджали села, які всі, здавалося, щось святкували. Лише згодом я зрозуміла, що ті придорожні банери утворювали своєрідну мапу італійського літа — мапу, якою я з часом подорожуватиму далеко за межами Саленто. Кожен знак вказував на громаду, що на кілька вечорів збиралася навколо страви, яка належала саме їм.

Канноле — містечко з населенням трохи понад 1 500 мешканців — розташоване на протилежному боці провінції Лечче, у напрямку до Отранто та озер Аліміні. З 1985 року місцева волонтерська асоціація Pro Loco Cerceto організовує Festa della Municeddha (10–14 серпня), присвячену маленькому равлику, що давно вкорінився в домашній кухні регіону.

Municeddha готують трьома основними способами: тушкують у томатному соусі, повільно готують з цибулею та оливковою олією або запікають. Який би варіант ви не обрали, ритуал однаковий: витягнути равлика з мушлі зубочисткою й з’їсти стоячи. Сьогодні фестиваль став масштабним — з музикою, численними ятками та рядами зайнятих столів — значно більш відшліфованим, ніж скромна подія, яку я пам’ятаю.

Приблизно за 400 миль на північ уздовж адріатичного узбережжя, в регіоні Марке, розташоване Кампофілоне, що височіє на пагорбах над долиною Асо. З 1964 року його Sagra dei Maccheroncini di Campofilone IGP (7–10 серпня) підносить надзвичайно тонку місцеву пасту — maccheroncini — до центру спільного бенкету. Ще тонша за звичайну, виготовлена з манної крупи та яєць, вона вариться менш ніж за хвилину. Після відціджування її змішують із насиченим червоним рагу з різних видів м’яса на широких дерев’яних дошках. Крихкі сухі нитки з’єднуються в глянцеву, щільну масу перед подачею.

Якщо ви плануєте відвідати Sagra del Fusillo Felittese (13–23 серпня), виділіть щонайменше пів дня. Залиште узбережжя Чиленто в Кампанії та вирушайте вглиб до Фелітто й Gole del Calore — ущелини, вирізьбленої річкою Кальоре. Фестиваль започаткували в 1976 році в селищі Ремоліно, використовуючи fusillo — «маленьке веретено» — щоб повернути відвідувачів до села. Головною принадою залишається сама паста: свіже яєчне тісто, сформоване вручну в довгі порожнисті нитки навколо тонкого залізного стрижня. Зазвичай її подають із рагу з castrato, традиційно приготованим із м’яса кастрованого козла, або з рагу з телятини.

Кожен, хто проводив час поблизу Модени чи Болоньї на півночі Італії, ймовірно, проїжджав через Кастельфранко-Емілія. Я переїхала до Модени у 18 років на навчання і живу там відтоді. Спершу Кастельфранко здавалося містом, яке просто проїжджаєш, але з часом я полюбила такі місця, де традиції підтримуються без зайвого галасу.

Тортеліні — на які претендують і Модена, і Болонья — знаходять тут нейтральну територію. За легендою, їх створили в Кастельфранко в Locanda Corona, коли господар заїжджого двору підгледів пупок Венери крізь замкову шпарину й надав пасті відповідної форми. Насправді тортеліні роблять із тонких листів яєчної пасти, вручну складених навколо начинки зі свинячої корейки, prosciutto di Modena, mortadella di Bologna, Parmigiano Reggiano, яйця та мускатного горіха. У цьому місті їх подають у гарячому бульйоні з каплуна.

Щовересня Piazza Bergamini приймає Sagra del Tortellino Tradizionale (4–14 вересня). Я пам’ятаю, як площа наповнювалася довгими спільними столами, як формувалися черги до кас, і як миски з гарячим бульйоном безперервно передавали з рук у руки. Пізніше вздовж Corso Martiri проходить парад, мов невелика ренесансна процесія: жінки в парчевих сукнях і вуалях, чоловіки в шапках і камзолах, прапори та музика, а в центрі — господар заїжджого двору й шляхетна пані з історії, що подарувала тортеліні їхню впізнавану форму.

Я приїхала до Віпітено, в Альто-Адідже/Південний Тіроль, одного вересня, коли літо на півночі Італії почало спадати. Sagra dei Canederli (13 вересня) відбувається вдень. Найбільше мене вразила її точна організація: 400-метровий стіл, вкритий картатою скатертиною, простягається через історичний центр, гості займають свої місця, меню змінюється від секції до секції, а тарілки з кнедлями з’являються послідовно. Це радше альпійська їдальня, винесена на вулицю, ніж ярмарок, із народною музикою, що лунає на площі, і горами, настільки близькими, що здаються частиною декорацій.

Canederlo — це кнедлик, народжений із ощадливості: черствий хліб, поєднаний із яйцями та молоком, перетворений на одну з фірмових страв долини. У Віпітено їх подають у бульйоні або збагачують шпеком, грибами, сиром і зеленню; солодкі варіанти начиняють абрикосами чи сливами.

Сицилія позначає південний край ландшафту sagre. Я познайомилася з Джарратаною завдяки цибулі, що носить назву цього села на південному сході острова. У серпні ця цибуля стає центром святкування просто неба й підтримує невелику сезонну економіку, приваблюючи відвідувачів, охочих скуштувати її там, де вона виросла.

Цибуля Джарратана велика, приплюснута й виразно солодка, визнана за свою якість і спадщину. Під час Sagra della Cipolla Giarratana (12–14 серпня), традиційно пов’язаної зі святом Сан-Бартоломео, вона заповнює ринкові ятки та довгі столи вздовж вулиць. Її подають сирою, тонко нарізаною з оливковою олією, сіллю та сиром; запікають цілою або фарширують; або додають до scaccia, місцевого складеного плаского хліба. Поруч — гарячі страви, консервації, регіональні вина та музика.

Джарратана невелика, тож варто приїхати до настання темряви й залишити автомобіль за межами історичного центру. Якщо в самому селі немає вільних кімнат, зручними базами можуть стати сусідні міста, такі як Рагуза, Модіка або К’ярамонте-Гульфі.

Італія sagre надто велика, щоб уміститися в одній їдальні. Поки десь під срібною кришкою подають вишукану страву, в іншому місці через потріскуючий мікрофон оголошують номер талона, і вечерю розливають із казана, значно більшого за будь-який у домашній кухні.

ЛОС-АНДЖЕЛЕС (AP) — Текстові повідомлення, представлені в суді в п’ятницю між співаком D4vd та Селесте Рівас Ернандес, показали, що вона завагітніла у 13 років і зробила аборт більш ніж за рік до своєї смерті.

В обміні повідомленнями на початку січня 2024 року D4vd, справжнє ім’я якого Девід Берк, вибачився за те, що «піддав її цьому».

«Все гаразд», — відповіла вона в повідомленні. «Ніхто з нас не може піклуватися про дитину. Так буде краще, правда?»

Пізніше він знову вибачився і запитав, чи його це вагітність. Вона відповіла: «Звісно, це твоє, Девіде».

Ці повідомлення були оприлюднені під час попереднього слухання у справі музиканта, якого обвинувачують у вбивстві та розчленуванні 14-річної дівчини.

Слухання має визначити, чи постане Берк перед судом за смерть Рівас Ернандес. Прокурори стверджують, що він почав сексуально зловживати нею, коли їй було 13, а йому 18, а згодом зарізав її після того, як вона пригрозила викрити їхні стосунки, що могло зруйнувати кар’єру, яка принесла мільйони доларів.

За даними слідства, він розчленував її тіло у своєму гаражі. Поліцейський аналітик засвідчив, що зразки крові, зібрані там, збіглися з ДНК Рівас Ернандес. Її останки були знайдені у вересні в багажнику Tesla, який відбуксирували з району Голлівуд-Гіллз, майже через п’ять місяців після того, як, на думку слідчих, її було вбито. Автомобіль був зареєстрований на Берка.

Берк не визнав себе винним за обвинуваченнями у вбивстві, сексуальному насильстві над дитиною та нарузі над тілом. Його адвокати наполягають, що він не вчиняв цих злочинів.

Прокуратура надає докази сексуального насильства

Прокурори присвятили значну частину п’ятниці викладенню характеру стосунків між Берком і Рівас Ернандес. Присяжним показали фотографії, на яких пара цілується та лежить разом у ліжку. На одному із зображень на її пальці червоним чорнилом було витатуйовано «David» — на одному з двох пальців, які були відрізані, коли знайшли її тіло.

Детектив поліції Лос-Анджелеса Корі Фаррелл потім описав понад три десятки додаткових зображень, які не демонструвалися в суді, оскільки містили відвертий сексуальний матеріал. На тих фотографіях Рівас Ернандес було 13 і 14 років.

Її мати почала ридати, коли ці описи зачитували вголос, тоді як батько тримав голову опущеною.

Заступниця окружного прокурора Бет Сілверман підійшла, щоб утішити матір дівчини, Мерседес Мартінес, і зрештою батьки залишили залу суду.

Слідчі вилучили зображення з iPhone Берка, конфіскованого під час обшуку його дому. Текстові розмови, збережені в його обліковому записі iCloud, часто містили згадки про контрацепцію та вагітність, включно з обговоренням аборту в січні 2024 року.

Напруження між Берком і Рівас Ернандес зростає

Через кілька місяців, в іншому обміні повідомленнями, вона написала, що шкодує про «позбавлення невинного життя буквально немовляти».

Вона запитала Берка, чи знає хтось про їхні сексуальні стосунки. Він відповів: «Ні, і я хочу, щоб так залишалося до нашого шлюбу».

Рівас Ернандес виповнилося 14 років у вересні 2024 року. Незабаром після цього вона поїхала з Берком до Лондона, а пізніше — до Техасу, щоб познайомитися з його родиною.

Подальші повідомлення свідчили про зростання напруження в їхніх стосунках.

У листопаді 2024 року вона написала: «Я буквально займалася з тобою сексом майже цілий рік поспіль». Він відповів, що вона поводиться так, ніби це їхнє перше розставання, хоча насправді це було вже восьме.

Очікується, що детектив повернеться на трибуну в понеділок на п’ятий і, ймовірно, останній день попереднього слухання.

Лікар, який проводив розтин, виклав результати експертизи

Раніше під час слухань судмедексперт, який проводив розтин, дав свідчення щодо обставин смерті Рівас Ернандес.

Доктор Грант Хо з Департаменту судово-медичної експертизи округу Лос-Анджелес підтвердив, що вона померла від двох колото-різаних поранень у верхній частині тіла.

Він пояснив, що значний ступінь розкладання тіла обмежив можливості встановлення деталей, через що частина експертизи залишилася непевною.

Хо повідомив суду, що не зміг встановити точний час смерті через стан останків.

«Це надзвичайно складно визначити», — сказав він.

Він оцінив, що вона була мертва щонайменше кілька тижнів, а можливо, навіть місяців.

Прокурори заявляють, що 23 квітня 2025 року Берк організував автомобіль, щоб забрати Рівас Ернандес із Лейк-Елсінор, приблизно за 80 миль від Лос-Анджелеса. Вони обмінювалися повідомленнями до моменту її прибуття до його помешкання, після чого її телефон припинив передавати сигнал.

Її тіло було знайдено 8 вересня 2025 року в передньому багажнику Tesla, зареєстрованої на Берка, — за день після того, як їй мало б виповнитися 15 років.

«Вона не дожила до свого 15-річчя, правильно?» — запитала Сілверман.

«Правильно», — відповів Хо.

Хо описав численні ушкодження шкіри, які могли виникнути після смерті. Однак два поранення були визначені як імовірні ножові з відповідними внутрішніми ушкодженнями. Одне проникло через черевну порожнину до печінки, а інше з лівого боку грудної клітки спричинило переломи ребер.

Захист звертає увагу на непереконливий тест на наркотики

Хо засвідчив, що токсикологічне дослідження проводилося на зразках тканини печінки, оскільки зразків крові не було. Початкові результати вказували на наявність бензодіазепінів і метамфетаміну. Подальший аналіз виключив бензодіазепіни, а результат щодо метамфетаміну визнали непереконливим. Хо заявив, що не може визначити, чи сприяли наркотики її смерті.

Адвокатка захисту Мерилін Беднарскі запитала, чи може розкладання впливати на результати токсикології. Хо погодився, що може.

«У токсикологічному звіті недостатньо доказів, щоб зробити висновок про передозування, правильно?» — запитала Беднарскі.

Хо підтвердив, що це так.

Беднарскі також поцікавилася, чи є корисним під час розтину спілкуватися з друзями або родиною померлої особи, щоб зрозуміти її психічний стан, можливі суїцидальні схильності, вживання речовин або історію насильства.

Хо відповів, що така інформація потенційно може допомогти, але зазначив, що в цій справі таких інтерв’ю не проводилося.

Музична кар’єра Берка стрімко розвивалася

Виступаючи під сценічним ім’ям D4vd, що вимовляється як «David», Берк здобув популярність у підлітковому віці завдяки стилю, який поєднує інді-рок, R&B та лоу-фай поп. Він зібрав велику аудиторію на стримінгових і соціальних платформах, а його проривний трек 2022 року «Romantic Homicide» перевищив мільярд прослуховувань.

У 2023 році він гастролював як запрошений артист на розігріві у SZA. У 2024 році він виступив на музичному фестивалі Coachella та випустив свій дебютний повноформатний альбом «Withered» через два дні після того, як, за словами прокурорів, було вбито Рівас Ернандес.

Румунський винищувач збив безпілотник, який, імовірно, був російського походження, після того як він увійшов у повітряний простір країни.

Інцидент у п’ятницю став першим випадком, коли Румунія перехопила несанкціонований літальний апарат з моменту початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, заявив президент Нікушор Дан.

Цей розвиток подій посилив занепокоєння щодо того, що війна в сусідній Україні може ще більше поширитися на територію НАТО. Румунія є однією з кількох держав-членів альянсу, які останніми місяцями неодноразово стикалися з проникненням безпілотників, оскільки як російські, так і українські сили щодня застосовують сотні безпілотних літальних апаратів.

За словами Дана, румунський винищувач F-16 відкрив вогонь по безпілотнику невдовзі після того, як той перетнув національний повітряний простір. Він зазначив, що апарат було збито над незаселеною територією.

Румунський військовий посадовець вказав, що ймовірним джерелом безпілотника була Росія, посилаючись на попередні інциденти з подібними траєкторіями польоту в регіоні.

Міністерство національної оборони повідомило, що радарні системи спочатку зафіксували безпілотник приблизно за 20 км на схід від чорноморського порту Суліна. Згодом він увійшов у повітряний простір Румунії, пролітаючи над Браїлою, Фетешті та повітом Бузеу.

Два італійські винищувачі Eurofighter Typhoon, розміщені в Румунії в межах місії НАТО з повітряного патрулювання, відреагували разом із двома румунськими F-16. Один із румунських літаків випустив ракету класу «повітря–повітря», успішно вразивши безпілотник над малонаселеною територією поблизу села Падіна. Влада підтвердила, що постраждалих і пошкоджень не зафіксовано.

Румунія, яка є членом як Європейського Союзу, так і НАТО та має спільний кордон з Україною, задокументувала десятки випадків проникнення безпілотників із початку війни. Це перший випадок, коли румунським силам вдалося збити один із них.

Наприкінці травня безпілотник влучив у житловий будинок у місті Галац, поранивши двох людей. Це був перший випадок удару безпілотника по населеній території в межах країни НАТО.

Представники НАТО та Європейського Союзу засудили останній інцидент. Європейська комісія заявила, що ця подія продемонструвала, як війна Росії «перейшла ще одну межу».

Приблизно через місяць після удару по Галацу український морський безпілотник вибухнув у порту Констанца. Українська влада заявила, що судно було запущене Києвом, але відхилилося від курсу через російське електронне втручання.

Інші члени НАТО в Балтійському регіоні також повідомляли про неодноразові порушення повітряного простору останніми місяцями — інциденти, які підігріли політичну напруженість, зокрема сприяли падінню уряду Латвії в травні.

Генеральний секретар НАТО Марк Рютте назвав «безрозсудну поведінку» Москви загрозою для всіх держав-членів. Посол США при НАТО Метью Вітакер підтвердив, що альянс залишається відданим захисту кожної частини своєї території.

Як комедія про те, як ти вже не в розквіті сил, але все ще намагаєшся справити враження на молодшу аудиторію, «72 Hours» Кевіна Харта має певну вбудовану іронію.

Гарт виконує роль Джо — впливового керівника рекламного агентства в Нью-Йорку, чиї колись безвідмовні інстинкти починають здаватися застарілими. Його керівництво сумнівається в його здатності знаходити спільну мову з аудиторією покоління Z. Прагнучи зануритися в молодіжну культуру, Джо імпульсивно приєднується до парубочої вечірки в Маямі — попри те, що ледве знає нареченого. Запрошення він отримує через випадкове додавання до групового чату з чотирма хлопцями віком близько двадцяти років.

Прем’єра «72 Hours» відбудеться в п’ятницю на Netflix, і фільм так само ретельно зібраний, як і горілчані рекламні кампанії, які створює Джо. Майже кожна сцена перегукується з іншою відомою комедією, особливо з «Похміллям у Вегасі». Режисер Тім Сторі («Спільна поїздка», «Перукарня») та продюсер Вілл Пекер чудово усвідомлюють цю вторинність. У багатьох моментах стрічка піджартовує над самим Гартом — якому нині 47 — що намагається орієнтуватися у світі, сформованому молодшими й соціально чутливішими поколіннями.

Ця самоіронія робить проєкт більш вдалим для Гарта, ніж кілька його попередніх робіт для Netflix. Значна частина гумору виникає з його взаємодії з молодшими колегами по знімальному майданчику, більшість із яких прийшли з «Saturday Night Live»: Марселло Ернандес, Бен Маршалл і Кем Паттерсон. Єдиний виняток — Мейсон Гудінг, який грає Мейсона, майбутнього нареченого.

Гарт часто найяскравіше проявляє себе в парі з сильним комедійним контрастом — чи то поруч із Двейном Джонсоном, чи з Конаном О’Браєном, який, до речі, має схожу на Маршалла худорляву статуру й руде волосся. Тут динаміка між Гартом і новим складом «SNL» працює доволі добре. Попри свій тривалий успіх, Гарт залишається готовим зробити самого себе об’єктом жарту. Значна частина гумору будується на тому, як компанія з парубочої вечірки кепкує зі «старого», який раптом фінансує їхню пригоду в Маямі.

Маючи чотирьох сценаристів у титрах, «72 Hours» нагромаджує сюжетні повороти майже до абсурду. Окрім основної лінії, історія вводить підсюжет про місцевого наркодилера (у виконанні Майкла Мандо з «Краще подзвоніть Солу»), який приймає Джо за конкурента. Щоразу, коли Джо пробує кокаїн, він перевтілюється в самовпевненого кубинського кримінального авторитета на ім’я Рікардо Монтана — очевидну пародію на героя Аль Пачіно з «Обличчя зі шрамом».

Якщо ця пародія здається ризикованою, фільм свідомо грає на цьому напруженні. Професійні проблеми Джо частково спричинені рекламним роликом про газований напій, побудованим на невдалому жарті про займенники. В іншій сцені він пантомімою відтворює застарілий етнічний стереотип і негайно отримує зауваження. Стрічка побіжно критикує фірмовий гумор самого Гарта, який стикається з новими культурними стандартами.

Втім, цей метарівень не підносить фільм повністю над передбачуваними витівками, типовими для грубуватих комедій: хаотична вечірка на яхті, болісна зустріч із медузою і навіть жарт, пов’язаний з анатомією кита. Актори з «SNL», однак, максимально використовують свій екранний час. Ернандес, який раніше мав невелику роль у «Щасливчик Гілмор 2», тут упевнено переходить до більшої партії. Маршалл вирізняється ще більше, граючи нещодавно покинутого хлопця з розбитим серцем, чия емоційна криза загрожує перетворити вікенд на щось на кшталт «Їж, молись, кохай».

Найбільший прорахунок фільму — те, як він відсуває на другий план Теяни Тейлор. Вона грає дівчину Джо, яка залишається в Нью-Йорку й більшу частину сюжету чекає, поки він доведе свою відданість. Це слабке використання її таланту, особливо після її переконливої ролі в «One Battle After Another». Комедійний бойз-комеді з рейтингом R, який колись був надійною літньою розвагою в кінотеатрах, нині майже зник із великих екранів. І хоча «72 Hours» намагається відродити цю формулу на Netflix, фільм демонструє, що деякі її умовності залишаються вперто незмінними.

«72 Hours», що виходить на Netflix у п’ятницю, має рейтинг R від Американської кіноасоціації за постійну нецензурну лексику, сексуальний контент, вживання наркотиків і відверту оголеність. Тривалість: 105 хвилин. Дві зірки з чотирьох.

Понад 20 000 місцевих жителів і відпочивальників були евакуйовані з південного заходу Франції, оскільки швидкопоширювані лісові пожежі продовжують охоплювати регіон.

Близько 800 пожежників у четвер намагалися взяти під контроль вогонь приблизно за 50 кілометрів (30 миль) на захід від Бордо. Їм допомагали сотні жандармів та військовослужбовців, які брали участь в аварійно-рятувальних операціях.

Рекомендовані матеріали

• список 1 із 3Іспанія та Франція протистоять інтенсивним лісовим пожежам на тлі зростання ризиків

• список 2 із 3Зображення показують, як лісові пожежі охоплюють ліс поблизу Парижа

• список 3 із 3Країни стикаються зі зростаючими викликами екстремальних погодних явищ

Літаки-водомети безперервно працюють із середи, відколи спалахнула пожежа. Влада та місцеві очевидці зазначили, що займання могло бути спричинене машиною для розчищення чагарників.

Пожежа почалася в селі Сомос, після чого поширилася в напрямку прибережної громади Леже-Кап-Ферре.

Відомий своїми широкими піщаними дюнами, велосипедними маршрутами та устричними хатинами, Леже-Кап-Ферре є популярним місцем відпочинку, особливо в літні місяці.

Підживлюване сильними вітрами, полум’я швидко поширилося густими сосновими лісами, знищивши близько 3 400 гектарів (8 500 акрів) — площу, що приблизно вп’ятеро перевищує розмір Гібралтару, за даними пожежних служб.

Три будинки були пошкоджені, а один трейлер знищений, однак влада поки що не повідомляє про постраждалих чи загиблих.

Після звернення Франції по допомогу Європейський Союз направив три додаткові пожежні літаки для стримування масштабної пожежі, підтвердили посадовці.

Із травня Франція пережила три окремі хвилі спеки — частину тенденції до дедалі частіших і сильніших погодних явищ, пов’язаних зі зміною клімату. Ці екстремальні умови призвели до тисяч смертей, зниження рівня води в річках та створили ідеальні умови для лісових пожеж.

«Погодні умови працюють проти нас», — заявив мер Леже-Кап-Ферре Філіпп де Гонневіль. «Температура перевищує 30 градусів Цельсія [86 градусів за Фаренгейтом], а змінні східні та північно-східні вітри посилюються».

Раніше цього тижня двоє пожежників загинули під час гасіння окремої пожежі поблизу аеропорту Бордо. Профспілки пожежників розкритикували те, що вони називають недостатніми ресурсами, попереджаючи, що аварійні служби перевантажені та виснажені.

На початку місяця потужні пожежі знищили близько 10 відсотків лісу Фонтенбло, внесеного до списку Світової спадщини ЮНЕСКО, неподалік Парижа — незвична подія для такого північного регіону.

Лише у 2022 році лісові пожежі знищили 30 000 гектарів (74 000 акрів) лісів по всій Франції та змусили приблизно 50 000 людей залишити свої домівки.

По всій Європі три послідовні хвилі спеки цього сезону посилили посушливі умови, виснажили водні ресурси та зробили рослинність небезпечно сухою. У результаті цього року пожежі вже знищили більше територій, ніж середній річний показник за останні два десятиліття на континенті, який нагрівається швидше за будь-який інший. Тривала спека також пов’язана з тисячами додаткових смертей.

Для просування до угоди, яка поклала б край війні в Україні, необхідно внести до обговорення «нові ідеї». Про це заявив державний секретар США Марко Рубіо після зустрічі з міністром закордонних справ Росії Сергієм Лавровим. За словами Рубіо, пропозиції, які були представлені раніше, «не були прийнятними для України на той момент, і я не вважаю, що вони були б прийнятними зараз; фактично сьогодні вони, ймовірно, були б ще менш прийнятними».

«Якщо мир буде досягнуто, це станеться завдяки свіжим ідеям і новим підходам. Ми готові запропонувати деякі з них у належному контексті та форматі, якщо з’явиться можливість і будуть створені відповідні умови», — сказав він.

Рубіо також попросили прокоментувати заяву Міністерства закордонних справ Росії після переговорів, у якій стверджувалося, що Сполучені Штати повинні припинити постачання зброї Україні.

У відповідь держсекретар наголосив, що політика Вашингтона не зазнала змін.

Він додав, що президент США Дональд Трамп розглядає конфлікт як «безглузду війну», і що Сполучені Штати готові сприяти досягненню угоди.

«Ми працюємо над мирною угодою. Ми хочемо, щоб ця війна завершилася. Ми готові відігравати будь-яку конструктивну роль, яка може допомогти зупинити бойові дії, але для цього потрібен результат, прийнятний як для Росії, так і для України», — зазначив Рубіо.

Водночас він підкреслив, що такого прогресу неможливо досягти в межах однієї зустрічі — для цього потрібні постійні зусилля та масштабна дипломатична робота.

Говорячи про розмову з Лавровим, Рубіо назвав її «продуктивним і відвертим обміном думками» щодо вторгнення Росії в Україну, яке він охарактеризував як «дуже криваву війну». Він зазначив, що Росія нині «відчуває наслідки ударів глибоко на власній території — того, чого не відбувалося наприкінці минулого року».

Втім, він додав, що «зима також дасться взнаки Україні, і їй, безумовно, потрібно буде й надалі захищати свій повітряний простір».

Рубіо підкреслив, що Україна також заплатила надзвичайно високу ціну в цьому конфлікті.

«Саме тому я вважаю, що обидві сторони повинні мати стимул покласти цьому край. Виклик полягає в тому, щоб знайти рішення, прийнятне для кожної зі сторін. Ми намагалися і продовжуватимемо намагатися визначити спільну позицію, яка могла б зробити це можливим. Ми готові виконати цю роль, якщо з’явиться така можливість. Ми вже говорили про це раніше і повторюємо це сьогодні», — підсумував він.

Зустріч Рубіо та Лаврова

Державний секретар США Марко Рубіо та міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров провели переговори на полях заходу Асоціації держав Південно-Східної Азії (АСЕАН) на Філіппінах. Зустріч тривала приблизно 30 хвилин.

За даними Міністерства закордонних справ Росії, Лавров «підтвердив готовність Росії шукати врегулювання конфлікту в Україні та свою відданість анкориджським домовленостям» під час обговорення з Рубіо.

Лавров також заявив, що подальші поставки озброєння Україні є неприйнятними.

Українські удари по масштабних російських складських комплексах спричинили драматичні сцени: над палаючими логістичними центрами Wildberries — найбільшого онлайн-ритейлера Росії, компанії, яку часто порівнюють з Amazon, — здіймалися гігантські стовпи чорного диму.

Дрони Києва вперше атакували об’єкти у вихідні в Електросталі на схід від Москви та в Тамбовській області, унаслідок чого загинули вісім людей і десятки дістали поранення. Рано в середу були уражені й зайнялися ще два склади Wildberries у південних регіонах — Краснодарському краї та Ставропіллі. У результаті цих атак одна людина загинула, ще 14 були поранені.

Ці операції є частиною ширшої повітряної кампанії України на території Росії, спрямованої на послаблення воєнної економіки країни та наближення наслідків повномасштабного вторгнення Кремля в Україну до звичайних росіян.

Ось докладніше про Wildberries і чому компанія стала ціллю під час конфлікту:

Ритейлер, що зростає з 2004 року

Wildberries була заснована у 2004 році Тетяною Кім, тоді шкільною вчителькою та молодою матір’ю, яка почала з онлайн-продажу одягу.

З роками компанія — впізнавана завдяки фіолетовому брендингу — перетворилася на домінуючу силу в російській електронній комерції. Вона надає логістичні, складські та доставні послуги для бізнесів різного масштабу, дозволяючи їм охоплювати клієнтів по всій країні. У квітні Forbes Russia оцінив статки Кім у 8,1 мільярда доларів.

Маркетплейс пропонує широкий асортимент товарів, зокрема одяг, книги, косметику, іграшки, електроніку, товари для дому та спортивне спорядження. Також на платформі є розділ онлайн-аптеки та туристичний сервіс, що дозволяє клієнтам бронювати авіаквитки та готелі.

У 2021 році Кім придбала невеликий банк і перетворила його на Wildberries Bank. Згодом ця фінансова установа потрапила під санкції Великої Британії та Європейського Союзу.

Минулого року Кім повідомила, що Wildberries управляє понад 200 логістичними об’єктами загальною площею понад 5,2 мільйона квадратних метрів (55 мільйонів квадратних футів). Плани розширення на 2026 рік передбачають відкриття нових складів у Білорусі та Казахстані, де компанія вже веде діяльність.

За словами Сергія Семка, провідного аналітика московської дослідницької компанії Data Insight, що спеціалізується на онлайн-ритейлі, платформою користуються від 500 000 до 800 000 продавців.

Семко зазначив, що наразі Wildberries забезпечує 52% усіх онлайн-покупок у Росії.

Київ заявляє, що уражені об’єкти постачали російську армію

Хоча президент України Володимир Зеленський прямо не назвав Wildberries, він заявив, що атаковані об’єкти були залучені до постачання обладнання та технічних компонентів для збройних сил Росії.

Речник Кремля Дмитро Пєсков у вівторок відкинув ці твердження, наполягаючи, що об’єкти були цивільними, та звинуватив Україну в навмисних ударах по невоєнній інфраструктурі.

Огляд сайту Wildberries показує наявність товарів як цивільного, так і потенційно військового призначення, зокрема бронежилетів, шоломів, рацій та іншої електроніки. Деякі позиції були позначені як «перевірено в СВО» або «вибір бійців СВО», використовуючи російське скорочення «спеціальна воєнна операція» — офіційний термін Кремля для війни проти України.

Wildberries не одразу відповіла на запити щодо коментарів.

Атаки стали ударом по малому бізнесу Росії

За словами Семка, удари завдали серйозної шкоди численним малим підприємствам по всій Росії.

Онлайн-маркетплейси, такі як Wildberries, а також конкуренти на кшталт Ozon і Yandex Market, дозволили ремісникам і малим підприємцям поширювати свою продукцію на величезній території країни.

Після атак у вихідні власники бізнесів почали публікувати в соціальних мережах повідомлення про знищення їхніх товарів, що зберігалися на уражених складах, багато хто ділився емоційними розповідями про значні фінансові втрати.

Повний масштаб пошкоджень чотирьох об’єктів залишається незрозумілим.

Wildberries повідомила, що гасіння пожежі на її електростальському хабі — ключовому розподільчому центрі для Москви — тривало три дні. Водночас склад у Котовську Тамбовської області, як очікується, відновить роботу в четвер. Ані Кім, ані компанія не розкрили точних масштабів руйнувань.

Пєсков у вівторок визнав, що «ситуація складна», посилаючись на втрати як самої компанії, так і малих та середніх підприємств, що покладалися на ці об’єкти.

Щоб підтримати продавців, Wildberries оголосила про тимчасові заходи, зокрема зниження плати за зберігання, безкоштовне переміщення товарів до альтернативних складів, пільгові кредити через Wildberries Bank та інші форми допомоги.

Однак багато торговців поставили під сумнів, чи отримають вони компенсацію. Раніше цього місяця компанія переглянула угоду з продавцями, зазначивши, що не нестиме відповідальності за втрати товарних запасів, спричинені обставинами «непереборної сили», зокрема атаками дронів.

Пізно в середу Кім повідомила, що Wildberries розпочала компенсації продавцям, чиї товари були пошкоджені на складі в Електросталі. «Наш пріоритет — підтримати найменших і найуразливіших підприємців — їх понад 88 000. Кошти будуть зараховані на рахунки продавців протягом 24 годин», — сказала вона.

Семко застеріг, що повних даних поки що немає, але оцінив, що чотири пошкоджені склади становлять приблизно від 12% до 15% загальної складської місткості Wildberries. За його словами, втрати знищених товарів можуть сягати приблизно 3 мільярдів доларів.

Ці труднощі виникають на тлі зростання податків, дефіциту пального та додаткового регуляторного тиску, з якими цього року стикається багато малих бізнесів у Росії, додав він.

«Це майже ідеальний шторм», — сказав Семко.

Бенджамін Вонг відкрив для себе спокій — на висоті 8 530 футів над рівнем моря.

Учитель середньої школи в Сінгапурі, він насолоджується тривалими літніми канікулами. Втім, йому складно обирати напрямки, які не були б такими ж спекотними, як його рідне місто.

Цього року він проводить відпустку в розкішному гірському ретриті в Юньнані, на південному заході Китаю — провінції, яка дедалі більше приваблює мандрівників, що прагнуть уникнути спеки. У популярних містах, таких як Далі та Ліцзян, літні нічні температури можуть опускатися приблизно до 15 градусів за Цельсієм, що стало ключовою причиною вибору Вонга.

«Окрім коротких вікенд-подорожей Південно-Східною Азією, я завжди планую довші канікули десь у прохолоднішому місці, ніж Сінгапур», — каже Вонг, маючи на увазі вологе місто-державу, де температура регулярно перевищує 27°C. «Останнім часом Європа стала такою непередбачуваною. Я не хочу витримувати 13-годинний переліт, щоб приземлитися в ще гіршій хвилі спеки, ніж удома».

Вибір Вонга відображає ширшу глобальну тенденцію. Представники туристичної індустрії запровадили термін «coolcations» для опису подорожей, спланованих спеціально заради м’якшого клімату. І туристи — не єдині, хто страждає від зростання температур. Всесвітня метеорологічна організація повідомляє, що приблизно 75% працівників в Азії зазнають впливу екстремальної спеки — зокрема вуличні торговці та кур’єри, які часто обслуговують відвідувачів.

Нещодавно у Франції температура піднялася до 40°C через потужний тепловий купол. У рідкісному запобіжному заході влада Парижа попросила організаторів щорічного фестивалю Fete de la Musique не продавати алкоголь через ризики зневоднення та теплового удару. Іспанія, Велика Британія та Швейцарія також зафіксували рекордні температури, змушуючи деякі відкриті об’єкти скорочувати години роботи або повністю зачинятися.

Азія стикається з подібними викликами. За даними ВМО, континент нагрівається вдвічі швидше за середній світовий показник. Японія, наприклад, продовжує встановлювати рекорди не лише за кількістю відвідувачів, а й за екстремальними температурами, включно з абсолютним максимумом у 41,8°C.

Усі п’ять найспекотніших днів в історії Японії припали на минуле літо, що призвело до появи нового терміна: kokusho-bi, тобто нестерпно спекотний день.

Деякі мандрівники переносять поїздки на міжсезоння, однак літо в Північній півкулі залишається піковим туристичним періодом через шкільні канікули. У багатьох країнах Азії також передбачені тривалі перерви між червнем і серпнем. Результат — інтенсивна спека в поєднанні з величезними натовпами.

Один зі способів упоратися — відвідувати відкриті локації на світанку або після заходу сонця. Платформа бронювання GetYourGuide повідомляє, що додає більше вечірніх активностей, щоб задовольнити зростаючий попит.

В Азії такі сутінкові варіанти варіюються від нічних прогулянок яскраво-помаранчевим храмом Фусімі Інарі в Кіото до круїзів на заході сонця річкою Меконг у Таїланді або атмосферних турів із привидами провулками Сеула. Компанія зазначає, що кількість бронювань між 17:00 та 21:00 зросла на 30%, причому Азія лідирує зі зростанням на 70%.

Такао Нішіна, регіональний менеджер GetYourGuide у Японії та Південній Кореї, каже, що відвідувачі вперше та затяті мисливці за «списками мрії» часто найрішучіше налаштовані витримати спеку. Для декого подолання екстремальної погоди — просто частина подорожі.

Щоб підвищити комфорт, Нішіна та його команда змінюють маршрути — наприклад, переносять кулінарні майстер-класи з відкритих ринків у приміщення або планують тури стадіонами в найспекотніші години, щоб мандрівники могли залишити прохолодні ранки для прогулянок надворі.

Подорож під час хвилі спеки: що варто врахувати туристам

Браян Юнг, фахівець із маркетингу з Гонконгу, вважає, що вже багато років несвідомо обирає «coolcations».

Останнім часом він відпочивав у Фінляндії, Данії та Канаді. Хоча він часто відвідує Японію, тепер надає перевагу сільським і гірським регіонам замість великих міст, таких як Токіо та Осака.

«Я обожнюю Ямагату», — каже він. «Я був там узимку, і було по-справжньому морозно — навіть холодніше, ніж у Фінляндії, що мене здивувало».

«Я завжди намагаюся втекти від спеки та вологості», — пояснює Юнг. «Озираючись назад, розумію, що інстинктивно обирав прохолодніші місця».

Майбутнє подорожей — чи можливо його убезпечити?

Можливо, це звучить несподівано, але деякі напрямки, здається, виграють від змін клімату — принаймні з туристичної точки зору.

Реймонд Растегар, професор готельно-ресторанної справи з австралійського Університету Ґріффіта, досліджує, як зміна клімату впливає на рішення щодо подорожей. Він зазначає, що такі місця, як Південний острів Нової Зеландії, Монголія, Казахстан, Хоккайдо в Японії та Тасманія в Австралії, викликають підвищений інтерес, частково завдяки комфортним літнім умовам.

Туристичне управління Монголії повідомило про зростання кількості відвідувачів на 33% у першій половині 2026 року та розширює готельні потужності в Улан-Баторі, готуючись до подальшого зростання. Тасманія прийняла приблизно 250 000 мандрівників під час зимового сезону 2025 року — це на 7% більше, ніж роком раніше, і найвищий показник за всю історію.

Однак сезонність визначається не лише температурою. Зміни в циклах тайфунів можуть подовжувати дощові періоди, а підвищена вологість робить навіть помірне тепло нестерпним.

«Кліматична мінливість трансформує як поведінку мандрівників, так і операційне планування», — каже Намґ’ял Шерпа, генеральний директор Sherpa Hospitality Group у Непалі.

«Ми бачимо, що попит розподіляється на довші періоди, а розриви між високим і низьким сезонами скорочуються».

У результаті готелі, такі як розкішний Shinta Mani Mustang на півночі Непалу, змушені проводити оцінку ризиків протягом усього року. Деякі трекінгові маршрути стали недоступними на тривалий час через підвищення рівня води.

Навіть добре підготовлених туристів можуть заскочити зненацька раптові екстремальні явища.

«Велика проблема — це обізнаність», — каже Растегар. «Мандрівники часто не усвідомлюють, наскільки інтенсивними можуть бути умови в незнайомих напрямках, що робить їх особливо вразливими».

Іронічно, але деякі з регіонів, які постраждали найбільше, переживають сплеск так званого «туризму останнього шансу».

Цю тенденцію формують мандрівники, які прагнуть побачити місця під загрозою — такі як низинні острови Мальдівів або коралові рифи Великого Бар’єрного рифу — до того, як екологічні зміни безповоротно їх трансформують. У таких випадках зміна клімату водночас стимулює туризм і ставить під загрозу самі пам’ятки, заради яких приїжджають відвідувачі.

Беззаперечним є те, що адаптація до клімату більше не є вибором для жодного туристичного напрямку.

«Десять-двадцять років тому дискусії про зміну клімату зосереджувалися на кількох місцях», — зазначає Растегар. «Тепер це універсальна проблема. Це може означати екстремальну спеку, лісові пожежі, повені чи руйнівні шторми. Кожен напрямок повинен з цим рахуватися, якщо хоче залишатися конкурентоспроможним. Кліматична стратегія стала невід’ємною частиною туристичного планування».

Хоча Растегар не використовує термін «coolcation» у своїх дослідженнях, він визнає, що погода впливає і на його власний вибір подорожей. Минулого літа він відпочивав у Фінляндії.

Напруженість на Близькому Сході посилилася після того, як два нафтові танкери, що перевозили саудівську нафту до Азії, у вівторок змінили курс у Червоному морі. Цей крок відбувся після заяви єменського угруповання хуситів про запровадження морської блокади проти Саудівської Аравії.

Закриття протоки Баб-ель-Мандеб — життєво важливого шляху, що з’єднує Червоне море з Індійським океаном, — створило нове навантаження на глобальні судноплавні маршрути. Це відбувається на тлі нестабільності руху через Ормузьку протоку в умовах триваючого конфлікту США та Ізраїлю з Іраном.

Бойові дії продовжують загострюватися. Сполучені Штати підтвердили завершення 11-ї поспіль хвилі ударів по Ірану, тоді як Тегеран відповів атаками на військові позиції США в регіоні Перської затоки.

Нижче подано підсумок подій із вівторка вечора до середи.

Куди США завдали ударів в Ірані?

Центральне командування США (CENTCOM) оголосило, що о 00:15 за Гринвічем у середу завершило чергову хвилю операцій проти Ірану, що стало 11-ю поспіль ніччю військових дій.

За даними CENTCOM, удари були зосереджені на іранських військових командних центрах, морських об’єктах, укриттях для літаків, складах безпілотників та логістичній інфраструктурі. Заявленою метою було подальше послаблення спроможності Ірану загрожувати комерційним суднам, що проходять через Ормузьку протоку.

Командування також заявило, що Іран протягом останніх трьох місяців здійснив атаки на понад 30 комерційних суден, які проходили через протоку.

Іранські ЗМІ повідомили, що ракетні удари вразили об’єкти поблизу Бехбехана та Омідьє в провінції Хузестан, за словами заступника губернатора провінції.

Додаткові повідомлення свідчать, що рано в середу було уражено військовий об’єкт поблизу Тебріза на північному заході Ірану. У районі було чути вибухи, а системи протиповітряної оборони, як повідомляється, були активовані в кількох містах.

У Тегерані було задіяно засоби ППО, тоді як у Бушері повідомлялося про два вибухи. Влада провінції Сістан і Белуджистан підтвердила удари по Чабахару та Конараку на південному сході.

Також повідомлялося про подальші атаки в окрузі Кабудараханг у провінції Хамадан, а також у районах Чавар і Абданан у провінції Ілам. Повідомляється, що під удар також потрапила західна провінція Ірану Курдистан.

Де Іран завдав ударів у відповідь у регіоні Перської затоки?

Корпус вартових ісламської революції Ірану (КВІР) у середу заявив, що його кампанія проти того, що він назвав агресією, триває, повідомляють державні ЗМІ.

Кувейт: Іранські джерела повідомили, що безпілотники були запущені в напрямку військових об’єктів США в таборі Доха на заході Кувейту.

Йорданія: У заяві, поширеній іранськими ЗМІ, військові повідомили про удар по авіабазі Муваффак Салті в Азраку із застосуванням безпілотників. У заяві стверджується, що було уражено житлові приміщення та склади обладнання, які використовуються силами США.

Бахрейн: Іранська влада також заявила, що безпілотники були спрямовані на авіабазу шейха Іси. Згідно із заявою, серед цілей були склади та об’єкти технічного обслуговування літаків.

Втрати, дипломатія та витрати

Міністерство оборони США повідомило, що третій американський військовослужбовець, імовірно, загинув після іранського удару по авіабазі Муваффак Салті в Йорданії 17 липня.

28-річний військовий раніше вважався зниклим безвісти, однак тепер його статус оновлено до «Статус служби — місцезнаходження невідоме, ймовірно загинув».

Двоє інших американських військових загинули під час тієї ж атаки в Йорданії. Окремо ще один військовослужбовець загинув минулого тижня в Іраку, намагаючись знешкодити вибухівку, прикріплену до іранського безпілотника. Остання загибель збільшує загальну кількість втрат серед американських військових до 18 з моменту початку конфлікту з Іраном 28 лютого.

Державний секретар США Марко Рубіо заявив, що Вашингтон залишається відкритим до діалогу щодо конфлікту. Він зазначив, що Сполучені Штати готові до переговорів, якщо Іран продемонструє справжню готовність до взаємодії.

«Якщо вони серйозно налаштовані на переговори, ми готові», — сказав Рубіо під час зустрічі з посадовцями країн Південно-Східної Азії в Манілі. «Якщо ні — ми діятимемо, щоб захистити наші інтереси та інтереси наших партнерів».

Водночас міністр оборони США Піт Гегсет заявив законодавцям у Вашингтоні, що конфлікт уже коштував американським збройним силам 37,5 млрд доларів. Він закликав Конгрес схвалити додаткові 67 млрд доларів для поповнення запасів ракет і підтримки операцій.