Ми з дружиною переїхали з Лондона до Марселя трохи більше п’яти років тому, ще тоді, коли наші британські паспорти давали нам право жити у Франції. Тієї першої зими, стоячи на пляжі в футболках із короткими рукавами, поки наші доньки плескалися в коштовно-блакитному Середземному морі під безхмарним небом, я нарешті зрозумів, чому митців так давно приваблює цей куточок південної Франції.

Я згадав це відчуття, коли розмовляв із художницею Фанні Нушка та її чоловіком, моряком Бенуа Буше, на терасі Café la Muse в районі, який часто називають наймоднішим у Марселі. Фанні сказала мені: «Мені знадобилося багато часу, щоб знову повернутися до синього кольору в живописі. Це як жити в Парижі й малювати Ейфелеву вежу. Для місцевого художника писати Каланки може бути ризиковано».

Ми обрали Марсель із тієї ж причини, що й багато митців: він залишається відносно доступним за цінами. Саме ця доступність дозволяє Фанні повністю присвятити себе живопису, а Бенуа — ходити в море, не проводячи тижні далеко від родини. Він керує щоденними круїзами з обідом на борту вітрильника Le Don du Vent, що є пам’яткою історії. За 135 євро гості насолоджуються часткою середземноморської елегантності — купаються й пірнають із маскою в кришталево чистих бухтах, засмагають і роблять паузу на вино та свіжоприготований обід на борту.

Селін Гіслері, співпрезидентка Provence Contemporary Art, яка об’єднує 62 мистецькі організації регіону, пояснює, що Марсель завжди мав живий творчий дух. Вирішальний момент настав у 2013 році, коли місто стало Європейською столицею культури. Відтоді великі інституції, такі як Frac Sud, Музей сучасного мистецтва та Музей європейських і середземноморських цивілізацій (Mucem), розширили свої програми, організовуючи масштабні виставки всесвітньо визнаних художників.

Цього літа Mucem представляє виставку Bonnes Mères — дослідження материнства через сучасні та історичні твори, а також інтригуючий проєкт Клемана Кожітора Ferdinandea, l’île éphémère, що розмірковує про швидкоплинне існування вулканічного острова в Середземному морі. Наприкінці серпня ярмарок Art-O-Rama займає простір La Friche La Belle de Mai. Колишня тютюнова фабрика, La Friche перетворилася на розлогий мультидисциплінарний мистецький комплекс, який вирує життям. Улітку його дах заповнюють кінопокази та фудтраки. Це місце ідеально передає творчу енергію Марселя: непокірну, яскраву й несподівано гармонійну.

За межами Марселя мережа Plein Sud — об’єднання організацій сучасного мистецтва від Монако до Монпельє — створює кураторські туристичні маршрути. Завдяки їй я відкрив для себе елегантний артцентр Gallifet у сусідньому Екс-ан-Провансі, лише за 40 хвилин їзди, але з абсолютно іншою атмосферою.

Екс здається далеким від грубуватого портового ритму Марселя. На щоденному ринку на площі Рішельм можна випити кави й, якщо пощастить, зайняти столик надворі в кондитерські та чайній Maison Weibel. На обід Drôle d’Endroit, захований у тихому провулку, стабільно пропонує смачні страви в невимушеній атмосфері. Tita — ще один надійний вибір із яскравою левантійською вуличною кухнею.

Попри свої скромні розміри та спокійний характер, Екс може похвалитися вражаючою колекцією музеїв, серед яких музей Ґране, Центр мистецтв Комон і Фундація Вазарелі. Їхні програми часто зосереджені на митцях, давно визнаних класиками. Наприклад, лише у 1984 році музей Ґране придбав роботи свого найвідомішого уродженця — Сезанна, збережена майстерня якого розташована трохи вище на пагорбі.

Саме тому Gallifet виглядає таким освіжаючим. Його засновники, Ніколя Мазе та Кейт Девіс, прагнуть познайомити традиційно налаштований Екс із сучасним мистецтвом. Розташований на першому поверсі міського особняка XVIII століття — з власниками, що мешкають поверхом вище, — центр заявляє про свої наміри сміливою червоною скульптурою плавця в розпалі руху авторства Діаджі Діопа у внутрішньому дворі.

Літня виставка представляє ретроспективу фотографа Франсуа Алара, що охоплює понад 100 робіт за три десятиліття. До кінця вересня Gallifet також проводить сезонний ресторан і резиденцію шеф-кухарів. Цього року паризькі кухарі Ліза Дефорж і Брюно Хаммерле демонструють виняткові продукти регіону в стравах на кшталт копчених ньокі з рикотою з горошком і крем-супом із стручків. Відвідувачі також можуть залишитися на ніч в одній із двох квартир (від 200 і 160 євро за ніч), оздоблених роботами з попередніх виставок і класичними провансальськими деталями, зокрема мармуровими камінами та теракотовою плиткою.

Далі на північ уздовж Рони Авіньйон розташувався в межах збережених середньовічних мурів біля річки. Палац пап височіє над містом, на півночі простягаються виноградники Шатонеф-дю-Пап, а на південь — лавандові поля. Щолипня Авіньйонський фестиваль — один із найстаріших театральних фестивалів у світі — перетворює місто на величезну сцену.

Після прогулянки варто пройтися вулицею Пейролері — однією з наймальовничіших в Авіньйоні. Її звивиста бруківка веде до ресторану L’Épicerie на площі біля готичної церкви XIV століття з витончено різьбленими горіховими дверима. Заклад подає щедрі порції французької класики в теплій атмосфері. Тераса швидко заповнюється, що свідчить про популярність серед місцевих. Ще один надійний варіант для обіду у дворику — Numéro 75.

Для поціновувачів сучасного мистецтва вирізняється Колекція Ламбера. Розміщена у двох елегантних міських особняках XVIII століття — Hôtel de Caumont і Hôtel de Montfaucon — вона відображає бачення галериста й колекціонера Івона Ламбера. У другій половині ХХ століття він здобув репутацію, підтримуючи американських митців, таких як Нен Голдін, Дональд Джадд, Лоуренс Вайнер і Сай Твомблі. Сьогодні колекція продовжує підтримувати нові таланти через виставку Antechamber of Summer, у межах якої цього року представлена іранська художниця з Монпельє Меліка Садегзаде.

На південь від Авіньйона Арль зосереджений навколо майже 2000-річного римського амфітеатру, який досі використовується для вистав і концертів. Фундація Вінсента ван Гога та Luma проводять виставки протягом усього року, але справжньою родзинкою є липневий фотofестиваль Rencontres d’Arles. Уже п’ять десятиліть майданчики по всьому місту — від галерей до звичайних крамниць — демонструють багате поєднання сучасної та історичної фотографії.

Нещодавно ми відвідали Арль під час Фестивалю малюнка. Блукаючи чарівними середньовічними вуличками району Рокетт, ми зупинялися в різних виставкових просторах, перш ніж знайти затишний ресторан Páou на площі Поль Думер. У його меню були закуски для спільного столу, створені на основі регіональних продуктів і місцевих вин. Тож ми знову влаштувалися за столиком на терасі під бездоганно синім небом, вдячні за регіон, де мистецтво й повсякденне життя так природно переплітаються.

Після більш ніж десятиліття переговорів Рада Європейського Союзу та Європейський парламент досягли угоди щодо збереження прав пасажирів на безкоштовну ручну поклажу та фінансову компенсацію за затримки рейсів, повідомляють ЗМІ.

Авіакомпанії неодноразово попереджали, що посилення правил компенсації та збільшення фінансових зобов’язань неминуче призведе до зростання цін на квитки. Проте європейські законодавці вирішили зберегти нинішній рівень захисту пасажирів.

Згідно з оновленими правилами, мандрівники й надалі матимуть право на фінансову компенсацію, якщо їхній рейс затримано щонайменше на три години. Європейський парламент рішуче підтримав збереження цього порога, попри опір з боку кількох держав-членів ЄС.

«Розмір компенсації залишається таким самим, як і для авіакомпаній протягом майже 20 років. Це забезпечує передбачуваність», — повідомив журналістам один із високопоставлених дипломатів ЄС.

Наразі пасажири в Європейському Союзі можуть вимагати від €250 до €600, якщо їхній рейс скасовано або затримано більш ніж на три години. Переглянутий регламент уточнює, що для рейсів довжиною понад 3 500 кілометрів авіакомпанії виплачуватимуть €300 у разі значної затримки та €600, якщо затримка перевищує чотири години або рейс скасовано.

Крім того, нова система фактично покладає край додатковим зборам за ручну поклажу — практиці, яку широко застосовують лоукост-перевізники.

Відтепер пасажири матимуть право безкоштовно брати на борт одну особисту річ розміром до 40×30×15 сантиметрів, а також невелику валізу на колесах із загальними габаритами не більше 100 сантиметрів і максимальною вагою 7 кілограмів.

Після набуття чинності новими правилами у 2027 році авіакомпанії будуть зобов’язані включати як особисту річ, так і більшу ручну поклажу до стандартної вартості квитка.

Ця зміна може призвести до помірного підвищення базових тарифів, особливо серед бюджетних авіакомпаній, які наразі отримують додаткові доходи, стягуючи плату за використання верхніх багажних полиць. Водночас пасажири, які подорожують без більшої ручної поклажі, зможуть відмовитися від цієї послуги та придбати квиток за нижчою ціною.

Організації із захисту прав споживачів давно стверджують, що стягнення плати за ручну поклажу — особливо з боку окремих лоукост-перевізників — є незаконним, і що пасажири повинні зберігати гарантовані права на компенсацію у випадках тривалих затримок.

Попри це, останніми місяцями кілька авіакомпаній запровадили або розширили плату за перевезення ручної поклажі, посилаючись на фінансові труднощі, спричинені різким зростанням цін на авіаційне паливо, пов’язаним із нестабільністю на Близькому Сході.

Угоду було досягнуто в п’ятницю між послами держав-членів ЄС та ротаційним головуванням у Раді ЄС, яке наразі здійснює Кіпр до кінця червня. Очікується, що Європейський парламент формально підтвердить домовленість і надішле спільний лист підтримки, завершивши законодавчий процес.

Переговори тривали понад десять років.

Перегляд європейського законодавства про права пасажирів розпочався ще у 2013 році.

У наступні роки законодавці намагалися розширити права щодо багажу та посилити захист у разі банкрутства авіакомпаній. Проте кілька урядів країн ЄС і представники авіаційної галузі виступили проти таких заходів.

Литовський депутат Європейського парламенту Віргініюс Сінкявічюс із фракції «Зелених» зазначив, що закон про права пасажирів, ухвалений у 2004 році, «просто не був розрахований» на сучасний стрімко зростаючий авіаційний ринок. Він підкреслив:

«Тоді Ryanair перевозила близько 23 мільйонів пасажирів на рік. До 2024 року ця цифра перевищила 183 мільйони — майже у вісім разів більше. Wizz Air тоді взагалі не існувала, а EasyJet залишалася нішевим оператором. Сьогодні лоукост-авіакомпанії домінують у внутрішньоєвропейських авіаперевезеннях і побудували свої бізнес-моделі на розділенні послуг, які раніше були стандартними, та стягненні окремої плати за кожну з них».

Один із дипломатів ЄС підтримав цю позицію, заявивши, що «старі правила більше не відповідали очікуванням», і що оновлення законодавства стало необхідністю, а не вибором.

На попередніх етапах переговорів деякі держави-члени пропонували підвищити мінімальний поріг затримки для компенсації з трьох до чотирьох годин. Ця ідея зіткнулася з опором кількох країн, які виступали за збереження сильнішого захисту пасажирів.

Тим часом авіакомпанії протягом останнього десятиліття лобіювали більш суттєві зміни. Вони стверджували, що компенсація повинна застосовуватися лише у разі затримки щонайменше на п’ять годин, посилаючись на операційні труднощі та попереджаючи, що суворіші правила можуть спонукати перевізників скасовувати рейси, аби уникнути штрафів.

Представники галузі також заявляли, що додаткові зобов’язання в межах запропонованого закону можуть послабити конкурентоспроможність авіакомпаній. Вони наголошували, що багато затримок спричинені чинниками, які не залежать від перевізників, такими як технічні проблеми в аеропортах.

Зрештою, однак, Європейський парламент відстояв свою позицію: чинний трьохгодинний поріг затримки для виплати компенсації пасажирам залишається без змін.

Оголошення про угоду щодо припинення бойових дій між Сполученими Штатами та Іраном надало Дональду Трампу своєчасний політичний імпульс до його дня народження — хоча цей «подарунок» супроводжується значною невизначеністю.

У дописі в соціальних мережах, присвяченому прориву, президент США заявив, що Ормузька протока знову буде доступною для комерційного судноплавства, а Сполучені Штати припинять свою морську блокаду.

«Нехай нафта тече!» — проголосив Трамп у неділю.

Він також стверджував, що, на відміну від попередніх адміністрацій, йому вдалося досягти «великої угоди», яка забезпечить «мир і безпеку для всього регіону».

Така широка риторика є характерною для Трампа. Його опис минулорічної угоди про припинення війни в Газі — яку він назвав «миром на всі часи» та «початком епохи віри й надії» — був не менш масштабним, хоча події на місцях не повністю відповідали цьому оптимізму.

Коли йдеться про дипломатичні зусилля такого масштабу, результати часто залежать від деталей. У цьому випадку багато з них ще належить уточнити.

Віцепрезидент Джей Ді Венс заявив в інтерв’ю в неділю, що ключовою умовою угоди є те, що Іран ніколи не повинен отримати ядерну зброю, додавши, що будуть запроваджені механізми перевірки дотримання цього зобов’язання.

Попри це, залишаються суттєві невирішені питання, зокрема щодо обмежень на збагачення урану та майбутнього наявних запасів Ірану високозбагаченого матеріалу.

Очікується, що частину цих питань буде розглянуто під час подальших переговорів і технічних консультацій, запланованих упродовж 60-денного продовження чинного режиму припинення вогню. Однак десятиліття спроб тиску або переконання Ірану відмовитися від його ядерних амбіцій свідчать про те, що гарантії на папері не автоматично перетворюються на довготривалі результати, незалежно від того, що прописано в меморандумі про взаєморозуміння.

Підкреслюючи цю невизначеність, Вища рада національної безпеки Ірану в неділю оприлюднила заяву, в якій зазначила, що остаточні переговори будуть відкладені до виконання іншою стороною зобов’язань за меморандумом.

Саме те, що передбачають ці зобов’язання — і як їх трактує Тегеран — стане вирішальним чинником у визначенні того, чи збережеться угода.

Енергетичні аналітики застерегли, що постачання нафти через протоку навряд чи миттєво повернуться до довоєнних обсягів. Розвантаження черги танкерів, розмінування морських мін і відновлення нормального виробництва та судноплавних операцій можуть зайняти кілька тижнів.

За кілька днів до офіційного підписання обидві сторони все ще мають можливість узгодити ключові положення, які могли б зміцнити угоду. Водночас це вікно часу також залишає простір для непорозумінь або суперечок, що можуть її зірвати.

Ізраїль залишається ще одним непередбачуваним фактором.

Конфлікт фактично охоплював три сторони, і, за повідомленнями, Трамп висловив обурення прем’єр-міністру Ізраїлю Біньяміну Нетаньягу за санкціонування ударів у Лівані на вихідних, які, на його думку, могли поставити під загрозу майже завершену угоду з Іраном.

Хоча угода протрималася достатньо довго, щоб про неї було оголошено публічно, відновлення ізраїльських військових дій у Лівані може спонукати Іран знову погрожувати судноплавству через Ормузьку протоку, що потенційно дестабілізує світову економіку.

У своїх заявах Венс визнав напруження, яке конфлікт створив для американських домогосподарств, зокрема через зростання цін на енергоносії та ширші економічні наслідки.

«Моє головне послання американському народу — дякую», — сказав він, пообіцявши, що ціни на енергоносії почнуть знижуватися.

Темпи зниження цін — і те, як швидко це призведе до зменшення загальних споживчих витрат для сімей, які вже перебувають під фінансовим тиском, — можуть мати політичне значення напередодні листопадових проміжних виборів.

Останні опитування свідчать про зростання суспільного невдоволення. Одне з досліджень показало, що більшість американців не схвалюють те, як президент керує економікою, і багато хто вважає, що ситуація погіршується.

Щонайменше, недільна угода може послабити частину економічної напруги, спричиненої конфліктом. Помітне зниження цін на бензин стало б конкретним сигналом для виборців про покращення ситуації.

Це крок до відновлення довоєнної стабільності, навіть якщо ширші цілі адміністрації залишаються незавершеними, а політичні виклики всередині країни зберігаються.

Унаслідок удару українського безпілотника по морському терміналу на півдні Росії загинула одна людина, повідомили російські посадовці, що стало черговим інцидентом у серії атак на ключову інфраструктуру.

За словами губернатора Краснодарського краю Росії Веніаміна Кондратьєва, уламки збитого дрона спричинили пожежу на частині об’єкта в Темрюкському районі в суботу.

Хоча губернатор не надав детальних подробиць, російські медіа повідомили про пошкодження експортного терміналу на Чорному морі в селищі Волнa. Об’єкт обслуговує перевалку сирої нафти, нафтопродуктів та скрапленого природного газу.

Служба безпеки України (СБУ) підтвердила, що одна з її нещодавніх операцій була спрямована на термінал «Таманьнафтогаз» у Краснодарському краї, описавши його як найбільший комплекс із перевалки скраплених вуглеводнів на півдні Росії.

У СБУ заявили, що було уражено п’ять резервуарів із паливом та дві нафтові наливні платформи, що спричинило пожежі навколо вантажного депо терміналу та його складської інфраструктури.

Інцидент є частиною ширшої української стратегії, спрямованої проти російських енергетичних об’єктів, зокрема нафтопереробних заводів, сховищ і трубопроводів, розташованих далеко від лінії фронту. Ці удари дедалі частіше націлені на сектори, які вважаються життєво важливими для підтримки економіки Росії під час затяжного конфлікту.

У п’ятницю президент Росії Володимир Путін визнав, що такі атаки завдають шкоди, але заявив, що Росія швидко відновиться та посилить власні операції проти української інфраструктури.

«Позбавити російську воєнну машину»

В окремому повідомленні українські військові заявили про удар по нафтопереробній та насосній станції поблизу Котового у Волгоградській області Росії, що спричинив пожежу. Російські посадовці підтвердили, що після удару в промисловій зоні спалахнула пожежа.

Тим часом Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ) повідомило, що зовнішнє електропостачання Запорізької атомної електростанції в Україні було відновлено після того, як кількома днями раніше вона втратила живлення внаслідок обстрілів.

У своїй заяві СБУ повторила намір і надалі завдавати ударів по нафтовій і газовій галузі Росії, назвавши її ключовою фінансовою опорою, що підтримує військові операції Москви.

«Доходи від нафти перетворюються на ракети, дрони та боєприпаси, які використовуються проти українських міст», — заявили в агентстві, додавши, що воно й надалі докладатиме зусиль для зменшення спроможності Росії фінансувати війну.

Дипломатичні зусилля щодо припинення конфлікту, який розпочався у лютому 2022 року, залишаються переважно безрезультатними. Президент Путін нещодавно відхилив запрошення провести прямі переговори з президентом України Володимиром Зеленським.

Тим часом президент Сполучених Штатів Дональд Трамп, як очікується, візьме участь у робочій сесії G7 разом із Зеленським у Франції у вівторок, повідомив високопоставлений представник адміністрації США.

• Дослідники, які вивчали південно-східну частину Індійського океану, виявили одне з найбільших і найглибших кладовищ китів, коли-небудь зафіксованих, що простягається приблизно на 746 миль.

• Викопні рештки на цій ділянці накопичувалися щонайменше 5 мільйонів років.

• Нещодавно загиблі кити в цьому районі підтримують глибоководні екосистеми, зокрема види, які можуть бути раніше невідомими науці.

Команда вчених, які керували глибоководним апаратом у віддаленій частині південно-східного Індійського океану, виявила величезне кладовище китів, що містить сотні викопних решток, зокрема одну, яка належить до нещодавно визнаного виду. Попри репутацію місця спочинку мертвих, деякі частини цього підводного простору вирують життям.

На глибині тисяч футів під поверхнею океану рештки китів осіли на величезній ділянці морського дна завдовжки близько 746 миль (1 200 кілометрів). Давні кістки лежать поряд із новішими скелетами, що свідчить про те, що туші китів накопичувалися в цьому районі щонайменше 5 мільйонів років, згідно з результатами, опублікованими в середу в журналі Nature.

Більшість викопних решток належать дзьоборилим китам — групі, що вирізняється видовженими черепами, які звужуються до вузьких морд, подібних до дельфінових. Ці невловимі ссавці відомі своєю здатністю до екстремально глибоких занурень і коротким перебуванням на поверхні, через що їх важко спостерігати та вони залишаються маловивченими.

Серед скелетних решток дослідники зафіксували кілька відносно недавніх «китопадів» — туш, що не повністю розклалися й усе ще були оточені падальниками. Такі китопади є важливим джерелом поживних речовин у глибокому океані, підтримуючи спеціалізовані організми, зокрема кісткоїдних червів, равликів, офіур і двостулкових молюсків, які покладаються на хемосинтез — процес перетворення хімічної енергії на їжу. Вчені вважають, що деякі з цих організмів можуть представляти види, нові для науки.

Олів’є Ламбер, палеонтолог хребетних із Королівського бельгійського інституту природничих наук у Брюсселі, який не брав участі в дослідженні, зазначив, що китопади традиційно пов’язували з великими вусатими китами. Він пояснив, що це відкриття демонструє: туші дзьоборилих китів можуть відігравати подібну екологічну роль у певних регіонах глибокого океану.

Ламбер додав, що хоча існування кладовища китів, яке накопичувалося протягом тривалого часу, не є цілковито несподіваним — з огляду на різноманіття дзьоборилих китів, відомих у цьому регіоні, та викопні знахідки в сусідніх водах, — масштаби відкриття все ж вражають.

«Це стало цілковитою несподіванкою»

Кладовище було виявлено в зоні розлому Діамантіна — системі морських хребтів і западин на південний захід від Австралії. Це геологічне утворення сформувалося між 30 і 40 мільйонами років тому під час розділення Австралійського та Антарктичного континентів і сягає глибин приблизно від 15 000 до 23 000 футів (5 000–7 000 метрів).

За словами співкерівника дослідження Пен Чжоу з Інституту глибоководних наук та інженерії Китайської академії наук, доступ до ділянки становив значні технічні труднощі через її екстремальну глибину. Експедиція була частиною Глобальної програми дослідження хадальних жолобів — міжнародної ініціативи, спрямованої на вивчення найменш досліджених регіонів океанів планети. Чжоу зазначив, що відкриття вразило всю команду, коли вони вперше побачили це місце.

Дослідники проводили роботи на борту наукового судна Tan Suo Yi Hao, використовуючи підводний апарат Fendouzhe («Striver»), який раніше досяг дна западини Челленджера у 2020 році. У зоні розлому Діамантіна команда сфотографувала кладовище та за допомогою роботизованої руки апарата підняла 43 викопні зразки разом із падальними організмами, зібраними за допомогою всмоктувального пристрою.

Найбільше вчених здивувала щільність і безперервність викопних решток у регіоні. У деяких районах вони зафіксували до 760 решток китів на квадратний кілометр — значно більше, ніж на інших глибоководних ділянках.

Згідно з їхніми розрахунками, Чжоу та його колеги оцінюють, що на дні океану в межах цього жолоба може спочивати понад 10 мільйонів решток китів. Ще більше може бути поховано під шарами осаду.

Під час 32 занурень, здійснених між лютим і березнем 2023 року, команда ідентифікувала 485 викопних скупчень, а також п’ять сучасних китопадів. Нещодавні туші були заселені численними падальниками; в одному випадку на одному квадратному метрі нарахували до 2 840 організмів. Один сучасний зразок ідентифікували як малого полосатика (Balaenoptera acutorostrata) завдовжки близько 10 футів (3 метрів). Поруч лежали рештки дзьоборилого кита Ендрюса (Mesoplodon bowdoini), а також викопні зразки вимерлого роду Pterocetus. Найдавніші викопні рештки, віднесені до Pterocetus benguelae, датуються приблизно 5,3 мільйона років тому.

Чжоу наголосив, що виявлення вимерлих родів, таких як Pterocetus, поряд із сучасними видами на протязі 1 200 кілометрів морського дна на таких глибинах було цілком неочікуваним.

Воронка до кладовища

Співавтор дослідження Сікун Сун припустив, що V-подібна топографія зони розлому Діамантіна може пояснювати, чому так багато дзьоборилих китів опинилися саме в цій місцевості. Регіон може слугувати як середовищем існування, так і міграційним шляхом для китоподібних.

Хоча дзьоборилі кити здатні занурюватися на значні глибини, спуск нижче приблизно 9 800 футів (3 000 метрів) може наближати їх до фізіологічних меж, підвищуючи ризик смертельного виснаження або травм, пов’язаних із декомпресією. Форма жолоба могла спрямовувати загиблих китів униз, тоді як мінімальні порушення осаду на таких глибинах дозволяють скелетам залишатися відкритими. З часом на кістках накопичуються мінерали, зокрема ферромарганцеві оксиди, утворюючи захисні кірки, що сприяють збереженню викопних решток.

Ще одним примітним відкриттям став частковий череп раніше невідомого виду, який команда назвала Pterocetus diamantinae. Хоча його точний вік ще належить визначити, викопний зразок дає цінне уявлення про еволюційну історію дзьоборилих китів, свідчачи про те, що високоспеціалізовані форми вже існували на час відкладання цих осадів.

Співкерівник дослідження Джованні Б’януччі, доцент наук про Землю з Університету Пізи, назвав знахідку щасливою, але припустив, що значно більше скам’янілих дзьоборилих китів імовірно залишаються розкиданими по морському дну кладовища Діамантіна.

12 червня (Reuters) — Компанія Anthropic у п’ятницю оголосила, що «негайно вимкне» свої найсучасніші моделі штучного інтелекту для всіх користувачів після того, як уряд США зобов’язав компанію призупинити доступ для іноземних громадян, посилаючись на міркування національної безпеки.

Згідно із заявою компанії, Anthropic отримала розпорядження про експортний контроль, яке вимагає припинити доступ до її моделей Fable 5 і Mythos 5 для всіх іноземних громадян. У директиві не містилося детальних пояснень щодо конкретних ризиків для безпеки.

В Anthropic заявили, що вважають: уряд занепокоєний можливим способом обходу, або «джейлбрейку», вбудованих запобіжників, призначених для запобігання використанню Fable 5 з метою виявлення вразливостей програмного забезпечення.

Рішення ухвалене в момент, коли попередня напруженість між посадовцями адміністрації Трампа та Anthropic, яка готується до первинного публічного розміщення акцій, здавалося, почала зменшуватися в окремих частинах федерального уряду.

Відносини між Anthropic і владою США погіршилися на початку цього року після того, як компанія відмовилася дозволити використання своїх систем ШІ військовими для внутрішнього спостереження або повністю автономної зброї. У відповідь уряд вніс Anthropic до чорного списку ланцюга постачання, який має набути чинності пізніше цього року.

Цей крок є значним розширенням зусиль США з обмеження можливостей ШІ для іноземних противників. Історично експортний контроль був спрямований на напівпровідникові чипи та технічну інфраструктуру, що лежать в основі систем ШІ, а не на обмеження прямого доступу до самих моделей.

Anthropic заявила, що посадовці надали лише «усні докази потенційного вузького, не універсального джейлбрейку».

«Ми не вважаємо, що виявлення обмеженого потенційного джейлбрейку виправдовує відкликання комерційної моделі, якою користуються сотні мільйонів людей», — зазначили в компанії.

Директива та реакція Anthropic підкреслюють зростання напруженості між розробниками ШІ та регуляторами щодо того, як оцінювати й управляти ризиками, пов’язаними з так званими джейлбрейками — методами обходу запобіжних механізмів моделей.

Раніше цього тижня Anthropic публічно підтримала посилення нагляду США за ШІ, зокрема механізми блокування моделей, що становлять неприйнятні ризики. Водночас компанія заявила, що дії уряду в п’ятницю не відповідають принципам збалансованого та заснованого на доказах регулювання.

Кірстен Девіс, головна інформаційна директорка Пентагону, написала в X, що Міністерство оборони підтримує пріоритетність міркувань національної безпеки.

«Деякі пріоритети важливіші за цикли доходів, медійні наративи та амбіції IPO. Америка понад усе. Завжди», — написала Девіс.

Минулого місяця Anthropic конфіденційно подала документи на первинне публічне розміщення акцій у США, дещо випередивши конкурента OpenAI у перегонах за вихід на публічні ринки.

Раніше цього тижня компанія представила нову систему ШІ під назвою Claude Fable 5, що стало дебютом рівня можливостей, який вона описує як клас «Mythos». Модель містить обмеження, які забороняють використання в чутливих сферах, таких як кібербезпека, — обмеження, які, за словами Anthropic, деякі користувачі критикували як надто жорсткі.

Експерти попереджають, що системи класу Mythos у разі зловживання можуть значно прискорити складні кібератаки, особливо в галузях, таких як банківська сфера, які залежать від складної, взаємопов’язаної та часто застарілої технологічної інфраструктури.

Anthropic повідомила, що співпрацювала з урядовими агентствами США та іншими партнерами щодо оцінки безпеки перед запуском Fable 5. Компанія додала, що конкуруючі моделі ШІ демонструють подібні можливості з виявлення незначних помилок у коді.

«Унаслідок цього розпорядження ми змушені негайно вимкнути Fable 5 і Mythos 5 для всіх клієнтів, щоб виконати вимоги. Доступ до інших наших моделей залишиться без змін», — заявили в компанії.

Anthropic зазначила, що вважає ситуацію наслідком «непорозуміння» і працює над якнайшвидшим відновленням доступу до моделей.

«Якщо таке тлумачення застосувати до всього сектору ШІ, це фактично зупинить випуск нових передових моделей у всій галузі», — додали в компанії.

Amazon Web Services (AWS) у п’ятницю пізно ввечері повідомила, що Anthropic звернулася з проханням видалити доступ до відповідних моделей для всіх користувачів у всіх регіонах.

Представник США підтвердив, що Міністерство торгівлі видало розпорядження про експортний контроль, яке призупиняє доступ іноземних громадян до Fable 5 і Mythos 5.

Дін Болл, колишній посадовець Білого дому, який брав участь у розробці Плану дій адміністрації щодо ШІ на 2025 рік, написав у X, що директива, схоже, обмежує використання новітніх моделей Anthropic усіма не-громадянами США, включно з тими, хто проживає в межах Сполучених Штатів.

«Це означає, що користувачам, можливо, доведеться підтверджувати громадянство США для доступу до моделей Anthropic», — зазначив Болл.

Кілька відомих співробітників Anthropic — зокрема співзасновник Кріс Ола, дослідник ШІ Андрей Карпаті та філософиня Аманда Аскелл — народилися за межами США. Reuters не змогло підтвердити їхній поточний громадянський статус, а представник Anthropic відмовився уточнити, чи втратять доступ до систем ШІ компанії співробітники, на яких поширюється це рішення.

БРЮССЕЛЬ (AP) — Країни Європейського Союзу в п’ятницю домовилися розпочати наступного тижня переговори про вступ з Україною, офіційно відкривши шлях для охопленої війною держави до майбутнього приєднання до найбільшого у світі торговельного блоку.

Під час зустрічі в Брюсселі посли 27 держав-членів вирішили, що переговори з Україною, а також з Молдовою — ще однією країною, яка зазнає тиску з боку Москви, — офіційно розпочнуться в понеділок у Люксембурзі.

Для Києва вступ до ЄС є життєво важливою «гарантією безпеки», яка допоможе забезпечити довгострокову стабільність після завершення війни з Росією.

Хоча членство в НАТО забезпечило б сильніші безпекові зобов’язання, адміністрація Трампа дала зрозуміти, що не підтримує вступ України до Альянсу. Кілька інших країн також неохоче ставляться до ідеї приєднання України до НАТО, поки триває конфлікт. Москва рішуче виступає проти розширення НАТО і вказувала на прагнення Києва в цьому напрямку як на одне з виправдань свого повномасштабного вторгнення у 2022 році. Натомість Росія не висловлювала такого ж рівня заперечень проти прагнення України до членства в ЄС.

Будь-яка країна, що прагне приєднатися до ЄС, повинна провести переговори за 35 політичними розділами, які охоплюють сфери від сільського господарства і торгівлі до правосуддя та фінансового нагляду. Завершення цього процесу зазвичай займає багато років.

Міжурядова конференція, запланована на понеділок, офіційно відкриє першу групу розділів — об’єднаних у «кластери» — зосереджених на фундаментальних цінностях і принципах, що лежать в основі Європейського Союзу.

«Цей крок визнає рішучість, стійкість і масштабні реформи, продемонстровані обома країнами навіть під надзвичайним тиском», — йдеться у спільній заяві президента Європейської ради Антоніу Кошти та президентки Європейської комісії Урсули фон дер Ляєн.

Вони назвали це рішення «стратегічним вибором», який зміцнює «мир, безпеку та процвітання в усій Європі». Воно також надсилає чіткий сигнал, що обіцянка ЄС щодо стабільності та можливостей залишається неперевершеною, додали вони.

Україна подала заявку на членство в ЄС менш ніж через тиждень після того, як Росія розпочала своє вторгнення в лютому 2022 року. Європейська комісія відзначила прогрес Києва у впровадженні реформ попри умови воєнного часу, хоча залишаються стійкі занепокоєння щодо корупції та міцності судових інституцій.

Минулого місяця канцлер Німеччини Фрідріх Мерц закликав інших лідерів ЄС розглянути можливість надання Україні «асоційованого членства», а також активізувати дипломатичні зусилля, спрямовані на завершення понад чотирьох років війни з Росією.

Інші держави-члени, зокрема Франція та Нідерланди, запропонували альтернативні підходи, які могли б швидше інтегрувати Україну, хоча й без надання їй повних прав, якими користуються країни-члени.

Ці події відбуваються на тлі дискусій у ЄС щодо можливості проведення власних прямих переговорів із президентом Росії Володимиром Путіним. Зусилля з посередництва під проводом США сповільнилися, зокрема через зміщення уваги Вашингтона на напруженість, пов’язану з Іраном.

Згідно з пропозицією Мерца, Україна брала б участь у засіданнях ЄС, але не мала б права голосу. Вона також могла б призначати представників без права голосу до Європейської комісії та Європейського парламенту, отримуючи можливість висловлювати свою позицію без повних повноважень у прийнятті рішень.

Просування в процесі вступу потребує одностайного схвалення всіх 27 держав-членів на кожному етапі — як для відкриття, так і для закриття кожного політичного розділу. Угорщина раніше блокувала початок переговорів, однак формування нового уряду в Будапешті призвело до більш гнучкої позиції.

З чого все почалося

Випущений два десятиліття тому, дебютний сингл Тейлор Свіфт на перший погляд здавався простою одою магії музичної пам’яті. Він передавав, як улюблена пісня може миттєво повернути вас у момент, коли ви вперше її почули. Назвавши трек на честь кантрі-зірки Тіма Макгро, Свіфт зверталася до колишнього, який пішов далі, співаючи: «When you think Tim McGraw, I hope you think of me». З часом сила її авторства та впевнена присутність зробили так, що для багатьох слухачів це ім’я тепер насамперед асоціюється з нею. Від самого початку Свіфт продемонструвала рідкісну здатність переосмислювати культуру крізь власну оптику — дар, що згодом підніс її до історичного поп-статусу.

Відшліфована глобальна суперзірка сьогодення здається далекою від підлітки-кантрі-співачки з тугими кучерями та ковбойськими чоботами. Проте той дебютний сингл уже містив креслення майбутнього. Небагато сучасних артистів так чітко хронікували романтику, і фірмова конкретика Свіфт була присутня від початку: «little black dress», озеро в місячному сяйві, припаркована машина на тихій дорозі. Згодом ці деталі еволюціонували у забуті шарфи та поцілунки під дощем, вибудовуючи всесвіт емоційних відлунь. Уже тоді вона переосмислювала кліше. Коли коханий вихваляє її «blue eyes», що сяють яскравіше за зірки Джорджії, вона холоднокровно відповідає: «That’s a lie».

Свіфт завжди розуміла, що оповідь — це сила, а контроль над нею має значення. Спочатку вона переписала історію кохання з маленького містечка; згодом розібрала на частини карикатури — від нібито серійної спокусниці в Blank Space до неправильно зрозумілої жінки в The Last Great American Dynasty. У Tim McGraw вона залишає листа з інструкціями, як колишньому пам’ятати їхній час разом. Він іде зі сцени, але останнє слово за нею. Цей інстинкт — переупорядковувати часові лінії, рухатися між минулим, теперішнім і уявними майбутніми — надав їй повної наративної влади. Там, де інші відчувають ностальгію розпливчасто, Свіфт розкладає її з усіх боків, зберігаючи у чіткій фокусі.

Від дебюту й далі Свіфт сигналізувала про свої наміри та дисципліну. Саме ці ранні інстинкти створили каталог, що змінив попмузику, уявлення про зірковість і навіть розмови про жіночність та владу в індустрії. Через двадцять років її вплив простягається далеко за межі музики. Ось 20 способів, якими вона змінила культуру навколо себе.

Вона уникнула «хвороб зростання»

Підліткова поп-слава часто має передбачувану траєкторію: стрімкий злет, публічний бунт і зрештою вигорання. У попередні епохи молодих зірок часто «упаковували», контролювали й відкладали, щойно вони переростали заданий образ.

Свіфт рано зрозуміла, що авторство дорівнює автономії. Пишучи власні пісні, вона створила прямий емоційний зв’язок із фанами — той, який лейбли не наважувалися б руйнувати. Із виходом Fearless у 2008 році її команда дедалі більше ставала «сімейно» орієнтованою, а як флагманська артистка меншого лейблу вона отримала незвичний простір для зростання. Кожен перехід — від кантрі до попу — виглядав продуманим, а не реактивним. Як вона колись пояснювала, не було сенсу руйнувати збудоване; вона воліла розширювати й реконструювати його.

Ця дисципліна супроводжувалася тиском. Інтерв’ю з її підліткових років показують виконавицю, яка гостро усвідомлювала пильну увагу публіки. Вона уникала помилок, розуміючи, що одна хиба може визначити її. Деякі ранні невидані пісні, пізніше оприлюднені як «vault tracks», розкривають тривоги щодо можливості бути заміненою. Такий невпинний контроль, імовірно, мав свою ціну, особливо в періоди, коли наратив вислизав із її рук.

Втім, вона досягла дорослості без краху чи вимушеного перезапуску. Коли критика змістилася на її особисте життя, дріб’язковість атак лише оголила несправедливі стандарти, з якими вона стикалася. Попри це, вона протрималася довше за більшість і проклала шлях молодшим артистам до авторства та самостійності.

Вона зробила традиційність авангардом

Еволюція кар’єри Свіфт більше нагадує методичну новаторку, ніж безрозсудну піонерку. Вона рідко кидається в неперевірені території. Натомість вивчає тренди, чекає, поки вони усталяться, а тоді відшліфовує їх до широко доступної досконалості.

Її співпраці слідували цій логіці. Вона починала з нэшвільських мейнстримних авторитетів, пізніше працювала з визнаними поп-хітмейкерами, поступово засвоюючи сучасні звучання — від глянцевого синт-попу до темніших електронних текстур. З кожним альбомом зміни були поступовими, але рішучими, що дозволяло залишатися актуальною, не відштовхуючи аудиторію.

Такий підхід контрастує з мегазірками минулого, які активно черпали з андеграунду, щоб спричиняти мейнстримні революції. Стратегія Свіфт відображає епоху обережності до ризику: вона вдосконалює те, що слухачі вже готові полюбити. Розташовуючись трохи позаду передової, вона часто приходить із визначальною версією.

Вона реабілітувала «кринж»

Свіфт ніколи не цуралася щирості. Вона приймає сентиментальність, театральність і навіть певну «солодкавість» — чи то печучи печиво на знак політичної підтримки, чи випускаючи самоіронічний мерч, чи публікуючи безсоромно банальні підписи.

Замість дистанціюватися від незграбності, вона інтегрує її у свій бренд. В епоху алергії на щирість готовність Свіфт виглядати «некруто» може здаватися визвольною. Її самоусвідомлення не дає цьому скотитися в пародію. У результаті маємо поп-зірку, яка володіє власним ентузіазмом, а не вибачається за нього.

Вона зробила компетентність предметом гордості

Емоції рухають лірикою Свіфт, але її кар’єрою керує точність. Підліткою вона вивчала повчальні історії зірок, що впали, і вирішила уникнути подібних пасток. Амбіція для неї була стратегічною.

Коли її критикували за сценічні навички, вона їх удосконалювала. Коли виникали конфлікти, вона перекалібровувалася. Вона контролює все — від концепції до реалізації — демонструючи майстерність над власною траєкторією. На відміну від ровесників, які приховують розрахунок, Свіфт часто виставляє його напоказ, дозволяючи побачити механізм за магією.

Вона підкорила формати

Спочатку обережна щодо стримінгу, Свіфт зрештою його опанувала. Несподівані делюкс-версії, розширені треклисти та ретельно вибудувані сингли максимізували залучення. Вона зрозуміла, що стримінг винагороджує обсяг і повторення.

Фізичні формати також стали стратегічними інструментами. Кілька варіантів вінілу, колекційні видання та ексклюзивні вкладки перетворили альбоми на події. Раніше вона адаптувала міжнародні релізи й нестандартні ритейл-партнерства під різні ринки.

Найяскравішим прикладом стали перезаписи Taylor’s Version. Повернувшись до раннього каталогу й додавши невидані пісні, вона перетворила контрактний спір на комерційний тріумф. Проєкт оживив старі роботи, просвітив фанів щодо питань власності та переосмислив потенціал відродження каталогу.

Вона встановила нові мелодійні стандарти

Авторські особливості Свіфт стали стилістичними маркерами. Одна з них — раптовий перехід у нижчий вокальний регістр у ключовий ліричний момент — мелодійний поворот, що додає гостроти або іронії.

Молодші артисти перейняли подібні прийоми, поєднуючи інтимну сповідальність із розмовною подачею. Та дар Свіфт полягає не лише в мелодії, а й у яскравих, інколи ексцентричних образах. Її фразування змушує рядки звучати в пам’яті ще довго після завершення пісні.

Вона зробила день гри святом для дівчат

Коли Свіфт почала з’являтися на матчах НФЛ на підтримку партнера, цей кросовер здавався тектонічним. Її присутність привела нові демографічні групи в традиційно чоловічий простір, підвищивши перегляди й перетворивши футбол на поп-видовище.

Партнерство було вигідним обом сторонам. Спортивні трансляції підсилювали її культурну всюдисущість, тоді як ліга отримувала ширшу привабливість. Її романтичний наратив — що перегукувався зі шкільними архетипами з її пісень — розмивав межу між вигадкою та реальністю.

Навіть якщо вона ніколи не очолить шоу в перерві Супербоулу, сама її присутність продемонструвала гравітаційність її впливу. Навіть поза музикою вона здатна перенаправляти увагу й змінювати аудиторії.

Вона оголила музичний бізнес

Суперечки Свіфт щодо стримінгових роялті та майстер-записів вивели механіку індустрії на публічний рівень. Вона кинула виклик політикам платформ, домовилася про власність майбутніх робіт і публічно виступила проти продажу своїх ранніх майстрів.

Рішення перезаписати перші шість альбомів стало переломним. Нові версії очолили чарти й зменшили цінність оригіналів, показавши, як важелі впливу та лояльність фанів можуть переписати бізнес-рівняння. Ця сага підвищила обізнаність про права артистів і структуру контрактів, вплинувши на переговори в усій індустрії.

Вона відродила монокультуру

У фрагментованому медіаландшафті Свіфт здатна зосереджувати колективну увагу. Релізи альбомів, тури та публічні появи стають спільними точками відліку для різних демографічних груп.

Її міжпоколінна привабливість — підсилена перезаписами та масштабними турами — повертає відчуття спільної поп-розмови. Небагато артистів досі можуть об’єднати такі різні аудиторії.

Наступні 20 років?

Довголіття на рівні Свіфт — рідкість. Наступні десятиліття можуть принести нові творчі напрями, інші моделі турів або подальші жанрові зсуви. Який би шлях вона не обрала, історія підказує, що це буде виважено.

Якщо перші 20 років були про злет і консолідацію, наступні можуть переосмислити саме поняття витривалості. Свіфт ніколи просто не слідувала сценарію — вона його переписує.

• Поліція застосувала водомети в Північній Ірландії, оскільки антиімміграційні протести тривали другу ніч поспіль після того, як громадянина Судану звинуватили у замаху на вбивство у зв’язку з ножовим нападом.

• Політичні лідери по всій Британії засудили як сам напад, так і подальші антиіммігрантські заворушення.

• Заворушення відбуваються на тлі зростання расової напруженості у Британії, посиленої риторикою ультраправих та активністю в соціальних мережах.

У середу поліція Північної Ірландії застосувала водомети, оскільки антиімміграційні протести тривали другу ніч поспіль після висунення обвинувачення у замаху на вбивство 30-річному громадянину Судану, якого підозрюють у скоєнні серйозного ножового нападу.

На відео з Ньютаунаббі, розташованого за вісім миль на північ від центру Белфаста, видно, як протестувальники кидають предмети в поліцейські автомобілі, тоді як правоохоронці відповідають застосуванням водометів. Влада повідомила щонайменше про 16 арештів і зазначила, що під час сутичок постраждали 12 офіцерів.

Безлад спалахнув після попередньої ночі масштабніших заворушень, під час яких люди в масках підпалювали будинки та транспортні засоби. Хвиля насильства поширилася після того, як відео ножового нападу широко розійшлося в інтернеті.

У вівторок натовпи зібралися в кількох районах Белфаста — найбільшого міста Північної Ірландії. Було підпалено будинки, автобус, автомобілі та саморобні барикади, що змусило кілька родин евакуюватися.

Посадовці заявили, що, ймовірно, навмисно були обрані об’єкти, які належать представникам етнічних меншин.

Міністерка Великої Британії Рут Андерсон у середу повідомила Палату лордів, що десятки людей, зокрема малюк, залишилися без житла через загострення насильства.

«Близько 27 осіб минулої ночі стали безхатченками після того, як натовпи ходили від дверей до дверей, націлюючись на іноземців і виганяючи їх із домівок», — сказала Андерсон. «Страх, який вони, мабуть, відчували, неможливо уявити».

Місцевий пастор Джек Маккі повідомив BBC, що членів його громади, деякі з яких прожили в цьому районі два десятиліття, змусили залишити домівки після нападів, розбитих вікон і підпалів сусідніх будинків.

«Їх виганяють лише тому, що вони темношкірі», — сказав він.

Прем’єр-міністр Кір Стармер заявив, що очевидно — людей обирали мішенями через їхнє походження.

«Ті, хто несе відповідальність, зіткнуться з усією суворістю закону», — написав Стармер у середу в соціальних мережах.

Насильство у вівторок увечері, під час якого постраждали двоє офіцерів, посилило занепокоєння серед місцевих жителів. Наомі, мусульманка, яка живе поблизу Північного Белфаста, розповіла, що боїться за безпеку своїх дітей у школі та забрала сина раніше після расистських висловлювань однокласників.

«Моя донька — єдина дівчинка у своєму класі, яка носить хіджаб. Я хвилювалася, відправляючи їх до школи, але сподівалася на бодай якусь нормальність. Тепер шкодую про це», — сказала вона.

Менші демонстрації також відбулися у вівторок увечері в Бангорі, Глазго та Лондоні. У столиці ультраправі протестувальники вступили в сутички з поліцією та скандували антиімміграційні гасла.

Поліція Глазго повідомила, що двоє офіцерів і троє цивільних отримали поранення, додавши, що деяких людей атакували через колір їхньої шкіри.

Очікуючи подальших заворушень, влада оголосила, що в середу на вулицях патрулюватимуть додаткові 200 офіцерів. Деякі школи Белфаста закрилися раніше, а громадський транспорт було призупинено.

Члени громади «надзвичайно пригнічені»

Поліцейська служба Північної Ірландії (PSNI) заявила, що мешканці залишилися «надзвичайно пригніченими» після того, як під час заворушень їхні особисті адреси поширювалися в соціальних мережах і месенджерах.

За даними PSNI, родини та власники житла зверталися до поліції зі страхом через те, що правоохоронці назвали безвідповідальною поведінкою.

«Така поведінка є неприйнятною. Вона наражає людей на небезпеку і має негайно припинитися», — йдеться в заяві.

Поліція попередила, що дописи, поширені онлайн, будуть розслідувані, та наголосила, що розповсюдження приватної інформації з наміром завдати шкоди може становити кримінальний злочин.

Регулятор Ofcom повідомив, що застеріг онлайн-платформи: їхні сервіси дедалі частіше використовують для розпалювання ненависті, насильства та інших незаконних дій.

Влада також висловила занепокоєння повідомленнями, що поширювалися в WhatsApp і заохочували до безладів. В одному з широко цитованих повідомлень чоловіків віком від 18 років закликали бути «готовими битися або бути заарештованими».

Родина жертви ножового нападу закликає до спокою

Протести посилилися після того, як у вівторок поліція повідомила, що 30-річному громадянину Судану висунуто обвинувачення у замаху на вбивство у зв’язку з ножовим нападом, який стався напередодні ввечері та був зафіксований випадковим свідком.

На відео видно, як чоловік утримує закривавлену жертву на землі та неодноразово завдає ударів ножем, перш ніж втрутилися перехожі та офіцери поліції.

Потерпілий, Стівен Огілві, втратив ліве око внаслідок нападу й зазнав додаткових травм іншого ока, спини та обличчя, згідно зі свідченнями в суді. Прем’єр-міністр Стармер назвав напад «жахливим».

Родина Огілві закликала громадськість не використовувати трагедію для поглиблення розколу чи розпалювання ненависті.

У подальшій заяві в середу вони наголосили: «Будь ласка, не дійте від імені нашого близького. Ми не поділяємо таких цінностей».

Підозрюваний, якого ідентифікували як Хаді Алодіда, з’явився в суді за обвинуваченням у замаху на вбивство, погрозах убивством працівнику NHS та незаконному володінні холодною зброєю. У звільненні під заставу йому відмовили.

Поліція повідомила, що чоловік прибув із Парижа до Дубліна, а згодом у лютому 2023 року в’їхав до Північної Ірландії. Після прибуття він подав заяву про надання притулку та отримав дозвіл перебувати у Великій Британії до 2028 року.

Влада підтвердила, що він мав законний статус проживання в Північній Ірландії, і зазначила, що наразі немає доказів зв’язку нападу з тероризмом.

Огілві залишається в лікарні, і його родина заявила, що їхня єдина мета — підтримати його одужання.

«Те, що ми бачимо, — це не те, чого ми хочемо. Мирний протест — єдиний прийнятний шлях уперед», — зазначили вони.

Вони також підкреслили позитивний внесок мігрантів у життя Великої Британії, зокрема в галузях охорони здоров’я та гостинності, які значною мірою покладаються на їхню працю.

«Використання людського горя як зброї»

Після оприлюднення відео нападу антиімміграційні та праві акаунти в соціальних мережах активно поширювали ролик і закликали до демонстрацій.

Кілька відомих осіб за кордоном підтримали вимоги щодо протестів, репостячи повідомлення із закликами до загальнонаціональних акцій.

Політичні лідери як на місцевому, так і на національному рівнях закликали до спокою та пообіцяли притягнути до відповідальності тих, хто причетний до насильства чи підбурювання. Наразі у зв’язку з безладами заарештовано трьох осіб, очікуються подальші затримання. Серед обвинувачень — участь у заворушеннях, спроба завдання кримінальної шкоди та напад.

Міністерка юстиції Північної Ірландії Наомі Лонг звинуватила тих, хто розпалює напруженість онлайн, у використанні трагедії для просування антиімміграційного порядку денного.

Вона заявила, що деякі впливові коментатори з-за кордону мало турбуються про громади Північної Ірландії, і додала, що онлайн-платформи сприяють радикалізації молоді.

Перший міністр Мішель О’Нілл засудила події, назвавши дії груп у масках, які змушують родини залишати домівки, «відвертим бандитизмом».

«Расизм, залякування та насильство є неприйнятними за будь-яких обставин», — сказала вона.

Расова напруженість у Британії

Ножовий напад стався на тлі підвищеної расової напруженості у Британії, де антиімміграційні наративи дедалі активніше поширюються ультраправими як усередині країни, так і за її межами через онлайн-платформи.

Останні резонансні насильницькі інциденти підживили суспільні дебати та політичні суперечки щодо міграції й діяльності поліції, при цьому деяких діячів звинувачують у використанні трагедій для посилення розколу.

Північна Ірландія також переживала спалахи расово мотивованих заворушень у попередні роки.

Минулого року кілька ночей безладів спалахнули в Баллімені після того, як двох румунських підлітків звинуватили у сексуальному насильстві над дівчиною. Згодом обвинувачення проти них були зняті.

Оплата праці генеральних директорів зросла майже на 6% у 2025 році, досягнувши в середньому 17,7 мільйона доларів, оскільки ради директорів винагороджували керівників за збільшення прибутків і забезпечення вищої віддачі для акціонерів. Пакети компенсацій також були розроблені для того, щоб заохотити топменеджерів залишатися на своїх посадах і підтримувати результати діяльності компаній у найближчі роки.

Серед компаній, проаналізованих у дослідженні AP, працівникові із середньою зарплатою знадобилося б 200 років, щоб заробити стільки, скільки генеральний директор отримав за один рік. У дослідженні попереднього року цей розрив становив 192 роки, що свідчить про зростання нерівності.

Якщо ви хочете порівняти власний дохід із заробітками топкерівників, введіть свою річну зарплату в поле нижче, щоб побачити, як вона співвідноситься.

—

Щорічний огляд компенсацій генеральних директорів від Associated Press ґрунтується на даних, проаналізованих для AP компанією Equilar. Дослідження охопило пакети винагород 337 керівників компаній із індексу S&P 500, які обіймали свої посади щонайменше протягом двох поспіль повних фінансових років. Компанії, включені до звіту, подали свої проксі-заяви в період із 1 січня до 30 квітня.

СЕВАСТОПОЛЬ, Крим, 10 червня – Жителі окупованого Росією Криму в середу стикнулися з нормуванням пального після того, як удари українських безпілотників порушили постачання з материкової частини Росії, повідомив свідок Reuters.

Понад чотири роки після початку повномасштабного вторгнення в Україну у 2022 році Росія стикається з майже щоденними українськими атаками на її енергетичну інфраструктуру. Водночас західні санкції підвищили вартість і ускладнили експорт російської нафти, тоді як Москва продовжує свою військову кампанію в Україні.

Операції українських безпілотників зосередилися на двох основних маршрутах постачання до Криму: сухопутних коридорах через контрольовані Росією райони південного сходу України та мосту через Керченську протоку, що з’єднує півострів із Таманським півостровом Росії.

Свідок Reuters повідомив, що деякі магазини останніми днями тимчасово відчували дефіцит цукру та запровадили обмеження на купівлю гречки — поширеного в Росії продукту харчування, дозволяючи купувати не більше 5 кілограмів (11 фунтів) в одні руки. Однак згодом полиці були знову заповнені, і видимих ознак панічних закупівель не спостерігалося.

Той самий свідок зазначив, що на деяких автозаправних станціях утворилися черги, де продаж пального обмежили 20 літрами на одну особу. Повідомляється, що продажі пального контролювалися за допомогою QR-кодів, пов’язаних із номерними знаками автомобілів.

«Обмеження у 20 літрів залишається чинним», — заявив у публічному зверненні призначений Росією губернатор Севастополя Михайло Развожаєв.

«Закликаю водіїв, які планують заправлятися сьогодні, перевіряти наявність пального перед тим, як вирушати на АЗС», — додав він.

Під час останньої хвилі українських ударів безпілотники, за повідомленнями, влучили в історичний музей у Севастополі, повідомили в середу місцеві чиновники. Влада також скоротила кількість нічних залізничних рейсів як запобіжний захід.

Росія взяла під контроль Крим у 2014 році після усунення проросійського президента України Віктора Януковича під час масових протестів. Після спірного референдуму, на якому Крим проголосував за приєднання до Росії, Москва офіційно анексувала півострів. Проте більшість країн не визнають Крим частиною Російської Федерації.

Історично Крим був включений до складу Російської імперії у XVIII столітті за правління Катерини Великої разом із значною частиною територій сучасної України. Пізніше він входив до складу Росії в межах Радянського Союзу до 1954 року, коли радянський лідер Микита Хрущов передав регіон Україні, яка тоді також була радянською республікою.

Президент України Володимир Зеленський неодноразово відкидав можливість поступки територіями, захопленими російськими військами, наполягаючи на тому, що суверенітет України над Кримом має бути зрештою відновлений.

Масляний крем широко використовується в багатьох десертах, проте дехто уникає його через занадто насичений і важкий смак. Якщо ви хочете зробити свій десерт легшим і надати йому ніжної фруктової нотки, спробуйте поєднати вершкове масло із зефіром. Це незвичне поєднання працює напрочуд добре, створюючи делікатний і повітряний крем, відомий як глазур «П’ятихвилинка». Назва говорить сама за себе — усе приготування займає приблизно п’ять хвилин.

Швидкий масляний крем — рецепт із зефіром

Для приготування цього простого, але оригінального крему вам знадобляться лише два інгредієнти: зефір і вершкове масло. Можна використовувати класичний зефір або обрати фруктовий, щоб додати цікавого смакового акценту. Масло повинно мати жирність 82% для досягнення найкращої текстури. Також вам знадобиться міксер.

Відміряйте однакову кількість зефіру та масла, наприклад по 150 грамів кожного. Наріжте масло невеликими кубиками. Покладіть зефір у миску, накрийте харчовою плівкою та розігрійте в мікрохвильовій печі приблизно 1 хвилину, поки він не стане гарячим і розплавленим. Додайте половину масла до розтопленого зефіру. Збийте суміш міксером протягом 1–2 хвилин до однорідності.

Далі поставте миску в ємність із крижаною водою. Додайте решту масла та продовжуйте збивати міксером, поки крем не стане гладким, густим і охолодженим. Крем готовий до використання. Залишки зберігайте в холодильнику не довше двох днів.

Якщо у вас немає мікрохвильової печі, зефір можна розтопити на водяній бані. Доведіть воду в каструлі до кипіння та поставте зверху жаростійку миску так, щоб її дно не торкалося води. Обережно розтопіть зефір на парі.

Цей масляно-зефірний крем чудово підходить для бісквітів, профітролів, еклерів, рулетів, тортів із кількома коржами та багатьох інших десертів. Він настільки легкий і смачний, що його можна їсти навіть просто ложкою.

8 червня (Reuters) – Розробник ChatGPT компанія OpenAI конфіденційно подала документи для проведення первинного публічного розміщення акцій (IPO) у США, підтвердила компанія в понеділок, долучившись до конкурента Anthropic у русі до публічних ринків на тлі того, як інвестори прагнуть ширшого доступу до буму штучного інтелекту.

OpenAI не розкрила обсяг або цінові деталі запропонованого розміщення та заявила, що конкретних термінів не встановлено. «Це може зайняти певний час, оскільки деякі ініціативи простіше реалізовувати як приватній компанії», — зазначила фірма у заяві.

Раніше Reuters повідомляв, що лідер у сфері ШІ націлюється на оцінку до $1 трильйона під час дебюту на ринку, який може відбутися вже у вересні.

За такого рівня OpenAI приєднається до потенційної хвилі компаній, які досягають трильйонних оцінок у короткі строки, що, на думку багатьох, стане найважливішим випробуванням попиту інвесторів на швидкозростаючі технологічні акції за останнє десятиліття.

Першою крок зробила компанія Ілона Маска SpaceX, подавши заявку на IPO, яке може стати найбільшим в історії у разі завершення, із планами залучити $75 мільярдів при оцінці $1,75 трильйона.

Anthropic, відома своїм широко використовуваним помічником для програмування Claude Code, 1 червня оголосила, що конфіденційно подала заявку на IPO у США, лише за кілька тижнів після залучення $65 мільярдів фінансування, що оцінило компанію у $965 мільярдів.

«Схоже, OpenAI зберігає гнучкість, тоді як Anthropic просунулася вперед після свого масштабного раунду фінансування», — сказав Майкл Ешлі Шульман, партнер Cerity Partners.

На ринках прогнозів, де учасники роблять ставки на майбутні події, більшість трейдерів очікували, що OpenAI подасть документи на IPO раніше за Anthropic.

Очікувані IPO Anthropic і OpenAI є визначальним моментом для технологічного сектору та глобальних ринків капіталу, оскільки штучний інтелект закріплює позицію головного інвестиційного наративу десятиліття.

Раніше цього року OpenAI повідомила, що залучає $110 мільярдів при оцінці $840 мільярдів за підтримки великих інвесторів, включно з SoftBank, Amazon і Nvidia.

Тоді компанія заявила, що ChatGPT перевищив 900 мільйонів щотижневих активних користувачів і залучив понад 50 мільйонів платних підписників.

Подання заявки на IPO відбулося після того, як OpenAI переглянула своє партнерство з Microsoft, одним із перших її прихильників, що дозволило компанії зі штучного інтелекту встановити нові співпраці з такими фірмами, як Amazon і Google.

Сукупні інвестиції Microsoft у розмірі $13 мільярдів з 2019 року відіграли ключову роль у прискоренні розширення OpenAI та стимулювали зростання хмарного підрозділу Microsoft Azure.

У березні OpenAI повідомила про $2 мільярди щомісячного доходу та зазначила, що зростає приблизно вчетверо швидше, ніж колись інтернет- і мобільні піонери, такі як Alphabet і Meta.

Цей показник порівнюється приблизно з $1 мільярдом квартального доходу, зафіксованого наприкінці 2024 року.

Під час останнього раунду залучення коштів OpenAI повідомила інвесторам, що не очікує досягти прибутковості до 2030 року, за словами особи, обізнаної з перебігом обговорень.

Водночас галузь, яку вона допомогла створити, швидко стала більш конкурентною, що змушує інвесторів ставити під сумнів, чи зможе вибухове зростання сектору ШІ зберігатися на тому ж рівні.

Anthropic стала провідним конкурентом, завдяки високому попиту на її Claude AI серед розробників програмного забезпечення для виконання завдань програмування, при цьому деякі компанії використовують її передову модель Mythos для виявлення вразливостей у своєму коді.

Хоча ці масштабні розміщення можуть пожвавити ринок IPO у США, деякі банкіри застерігають, що вони можуть поглинути капітал, який інакше підтримав би менші розміщення.

«OpenAI не хоче, щоб ліквідність публічного ринку була вичерпана», — сказав Гіл Лурія, керуючий директор D.A. Davidson. «SpaceX і Anthropic уже попереду в черзі на IPO, а усталені публічні конкуренти також можуть залучити десятки мільярдів через вторинні розміщення».

Очікується, що SpaceX дебютує на публічних ринках цього тижня.

OpenAI була заснована у 2015 році як некомерційна дослідницька організація, але через чотири роки створила комерційну дочірню структуру для фінансування значних витрат на розробку передових систем штучного інтелекту.

Її гібридна модель управління, яка надавала некомерційній структурі нагляд за комерційним підрозділом, привернула значну увагу наприкінці 2023 року, коли генерального директора Сема Альтмана було тимчасово усунуто з посади, а за кілька днів поновлено після внутрішнього спротиву.

У грудні 2024 року OpenAI оголосила про плани реструктуризації в корпорацію суспільної користі (public benefit corporation), заявивши, що ця зміна дозволить їй залучати значно більше фінансування, послабивши обмеження, пов’язані з її некомерційною материнською структурою.

Реструктуризація викликала суперечки після критики з боку раннього інвестора Ілона Маска, який згодом подав позов, стверджуючи, що Альтман та інші керівники змістили місію некомерційної організації у бік приватної вигоди.

У травні американське журі винесло рішення не на користь Маска, визначивши, що OpenAI не несе відповідальності за звинувачення в тому, що вона відійшла від своєї початкової місії служити людству.

Одностайне рішення усунуло значну юридичну невизначеність напередодні IPO, при цьому аналітики зазначили, що воно зняло суттєву перешкоду для публічного дебюту компанії.

• Володимир Зеленський повідомив, що російський мільярдер і колишній власник футбольного клубу «Челсі» Роман Абрамович відвідав його в Києві, запропонувавши передати послання до Кремля щодо можливих мирних переговорів. В інтерв’ю Sky News Зеленський уперше публічно підтвердив, що Абрамович прибув до української столиці та був певною мірою залучений до дипломатичних контактів. «Він приїхав до Києва і сказав мені: “Я звертаюся безпосередньо до вас. Я хочу взяти від вас послання і передати його [президенту Росії Володимиру] Путіну”», — зазначив Зеленський. За його словами, Абрамович наполягав на повній конфіденційності спілкування без будь-якого публічного розголосу.

Володимир Зеленський повідомив, що російський мільярдер і колишній власник футбольного клубу «Челсі» Роман Абрамович відвідав його в Києві, запропонувавши передати послання до Кремля щодо можливих мирних переговорів. В інтерв’ю Sky News Зеленський уперше публічно підтвердив, що Абрамович прибув до української столиці та був певною мірою залучений до дипломатичних контактів. «Він приїхав до Києва і сказав мені: “Я звертаюся безпосередньо до вас. Я хочу взяти від вас послання і передати його [президенту Росії Володимиру] Путіну”», — зазначив Зеленський. За його словами, Абрамович наполягав на повній конфіденційності спілкування без будь-якого публічного розголосу.

• «Ви воюєте з нами на нашій власній землі», — сказав Зеленський, описуючи послання, яке він попросив Абрамовича передати. «Ми не відступимо, ми не покинемо нашу територію і не віддамо вам перемогу». Він додав, що знову закликав до прямої особистої зустрічі з Путіним. Зеленський наголосив, що зустріч з Абрамовичем «не була таємницею», зазначивши, що Москва прагнула з’ясувати, на що Київ може бути готовий погодитися. Абрамович перебуває під санкціями уряду Великої Британії, і посадовці стверджують, що він має «чіткі зв’язки» з адміністрацією Путіна.

«Ви воюєте з нами на нашій власній землі», — сказав Зеленський, описуючи послання, яке він попросив Абрамовича передати. «Ми не відступимо, ми не покинемо нашу територію і не віддамо вам перемогу». Він додав, що знову закликав до прямої особистої зустрічі з Путіним. Зеленський наголосив, що зустріч з Абрамовичем «не була таємницею», зазначивши, що Москва прагнула з’ясувати, на що Київ може бути готовий погодитися. Абрамович перебуває під санкціями уряду Великої Британії, і посадовці стверджують, що він має «чіткі зв’язки» з адміністрацією Путіна.

• Абрамович публічно не коментував повідомлення про зустріч у Києві. У перші тижні російського вторгнення він брав участь у переговорах, які зрештою не змогли зупинити бойові дії, однак відтоді дотримується більш низького профілю. Путін неодноразово заявляв, що Росія не припинить військові операції, якщо Україна не відмовиться від регіону Донбасу, який включає Донецьку та Луганську області.

Абрамович публічно не коментував повідомлення про зустріч у Києві. У перші тижні російського вторгнення він брав участь у переговорах, які зрештою не змогли зупинити бойові дії, однак відтоді дотримується більш низького профілю. Путін неодноразово заявляв, що Росія не припинить військові операції, якщо Україна не відмовиться від регіону Донбасу, який включає Донецьку та Луганську області.

• У неділю в Лондоні Зеленський зустрівся з лідерами Великої Британії, Франції та Німеччини, де обговорення було зосереджене на «нагальній потребі» збільшити виробництво озброєнь для протидії російським гіперзвуковим балістичним ракетам «Орешник». У спільній заяві після зустрічі підкреслювалася важливість розширення виробництва перехоплювачів і спільної розробки засобів протибалістичної оборони та далекобійних ударних спроможностей. Фінансові чи логістичні подробиці не розголошувалися. Також у понеділок Зеленський має зустрітися з королем Чарльзом. Обмежені ресурси української протиповітряної оборони — частково через виснаження американських запасів під час конфлікту з Іраном — залишили цивільне населення особливо вразливим до балістичних ракетних атак, хоча українські системи продовжують перехоплювати більшість російських дронів, а сили досягли прогресу на інших ділянках фронту.

У неділю в Лондоні Зеленський зустрівся з лідерами Великої Британії, Франції та Німеччини, де обговорення було зосереджене на «нагальній потребі» збільшити виробництво озброєнь для протидії російським гіперзвуковим балістичним ракетам «Орешник». У спільній заяві після зустрічі підкреслювалася важливість розширення виробництва перехоплювачів і спільної розробки засобів протибалістичної оборони та далекобійних ударних спроможностей. Фінансові чи логістичні подробиці не розголошувалися. Також у понеділок Зеленський має зустрітися з королем Чарльзом. Обмежені ресурси української протиповітряної оборони — частково через виснаження американських запасів під час конфлікту з Іраном — залишили цивільне населення особливо вразливим до балістичних ракетних атак, хоча українські системи продовжують перехоплювати більшість російських дронів, а сили досягли прогресу на інших ділянках поля бою.

• Минулого вікенду російський дрон влучив у об’єкт для зберігання відпрацьованого ядерного палива поблизу Чорнобильської АЕС. Хоча на той момент у сховищі не було контейнерів, удар по такому чутливому об’єкту виглядав як навмисний сигнал з боку Москви на тлі ескалації далекобійних повітряних обмінів. Відомі об’єкти в обох країнах дедалі частіше стають цілями цієї кампанії, що посилюється.

Минулого вікенду російський дрон влучив у об’єкт для зберігання відпрацьованого ядерного палива поблизу Чорнобильської АЕС. Хоча на той момент у сховищі не було контейнерів, удар по такому чутливому об’єкту виглядав як навмисний сигнал з боку Москви на тлі ескалації далекобійних повітряних обмінів. Відомі об’єкти в обох країнах дедалі частіше стають цілями цієї кампанії, що посилюється.

• У неділю Росія здійснила кілька хвиль атак дронами та іншими видами озброєння по Україні, внаслідок чого загинули щонайменше п’ятеро людей. У Запорізькій області обстріл зупинки громадського транспорту призвів до загибелі щонайменше двох осіб, тоді як удар дрона поблизу вбив 56-річного водія маршрутки, повідомили посадовці. У Дніпрі окрема атака забрала життя 59-річного чоловіка, повідомив голова обласної адміністрації Олександр Ганжа.

У неділю Росія здійснила кілька хвиль атак дронами та іншими видами озброєння по Україні, внаслідок чого загинули щонайменше п’ятеро людей. У Запорізькій області обстріл зупинки громадського транспорту призвів до загибелі щонайменше двох осіб, тоді як удар дрона поблизу вбив 56-річного водія маршрутки, повідомили посадовці. У Дніпрі окрема атака забрала життя 59-річного чоловіка, повідомив голова обласної адміністрації Олександр Ганжа.

• Міністерство оборони Росії заявило в неділю, що його системи протиповітряної оборони збили 500 українських дронів протягом попередніх 24 годин, повідомляє агентство «Інтерфакс».

Міністерство оборони Росії заявило в неділю, що його системи протиповітряної оборони збили 500 українських дронів протягом попередніх 24 годин, повідомляє агентство «Інтерфакс».

• Президентка Молдови Мая Санду заявила, що конфлікт у сусідній Україні підкреслює нагальну потребу її країни в сучасних дронах-перехоплювачах, додавши, що для підтримки їхнього виробництва знадобиться нове законодавство. Молдова, яка прагне приєднатися до Європейського Союзу до 2030 року, неодноразово стикалася з інцидентами, коли російські дрони перетинали її повітряний простір або їхні уламки падали поблизу кордонів. Санду, відома критикиня російського вторгнення, висловила особливе занепокоєння через удар дрона минулого місяця по житловому будинку в Галаці — румунському місті поблизу Молдови та України, внаслідок якого постраждали двоє людей.

Президентка Молдови Мая Санду заявила, що конфлікт у сусідній Україні підкреслює нагальну потребу її країни в сучасних дронах-перехоплювачах, додавши, що для підтримки їхнього виробництва знадобиться нове законодавство. Молдова, яка прагне приєднатися до Європейського Союзу до 2030 року, неодноразово стикалася з інцидентами, коли російські дрони перетинали її повітряний простір або їхні уламки падали поблизу кордонів. Санду, відома критикиня російського вторгнення, висловила особливе занепокоєння через удар дрона минулого місяця по житловому будинку в Галаці — румунському місті поблизу Молдови та України, внаслідок якого постраждали двоє людей.

«Досліджувати Фінляндію з нашим малюком було справжнім задоволенням»

Фінляндія роками очолює світові рейтинги щастя, але коли я приземлилася в Гельсінкі під час одного з наших перших перельотів із дев’ятимісячною дитиною, міжнародні відзнаки були останнім, про що я думала. Я була зім’ята, виснажена й мріяла про сон. Ми з чоловіком, Джейком, нарешті виринули з туману перших місяців батьківства й наважилися уявити подорож за кордон. Мої сподівання були скромні: холодне пиво на заході сонця, прогулянка серед дерев, кілька сторінок роману без перерв.

Фінляндія зі своєю невимушеною, дружньою до дітей філософією зробила подорож із немовлям напрочуд легкою. Батьки мають щедру й рівну декретну відпустку, доступний догляд за дітьми та всебічну систему охорони здоров’я й освіти. Ніхто не дивується візочку біля столика в кафе чи немовляті, що спить надворі в прохолодному повітрі. Навіть бездоганно організований громадський транспорт, здавалося, створений із думкою про родини.

У Гельсінкі ми зупинилися в Калліо — жвавому районі, де місцеві жителі засиджуються на терасах до пізнього світлого вечора. Наш готель, хоч і стильний та молодіжний, без зайвих питань надав дитяче ліжечко й стільчик для годування. Одного вечора в барі Holiday наша донька Сільві задоволено гризла ложку, поки ми потягували коктейлі в нескінченному золотому світлі липня, коли сутінки ледь відчуваються як ніч.

Найбільше мене приваблює у Фінляндії jokaisenoikeudet — «право кожного», принцип, що гарантує всім доступ до лісів і озер. На південному узбережжі ми йшли сосновими гаями та м’якими вкритими мохом скелями до озера Кукул’ярві, Сільві спала в слінгу на моїх грудях. У традиційному laavu — простому дерев’яному укритті зі спільним вогнищем — ми смажили сосиски й варили каву на відкритому вогні. Коли Сільві прокинулася, вона жувала шматочки лосося, мов маленька лісова збирачка. Я передала її Джейку й стрибнула зі старого пірса в прохолодну темну воду.

Літо у Фінляндії — це втеча до котеджів. У Котці, в Санталахті, ми знайшли прості дерев’яні будиночки за кілька кроків від моря. Ще більш чарівними були автономні кабіни Majamaja, розташовані на балтійських скелях. Вони здавалися віддаленими й первісними, хоча до Гельсінкі було зовсім недалеко, якщо знадобляться припаси.

В останній день ми сіли на маленький пором до Лонни — колишнього військового острова, що став літнім притулком. Тепер без мешканців і вкритий польовими квітами, він має дров’яну сауну з видом на море. Усередині жінки різного віку сиділи разом, поки пара здіймалася від печі. У Фінляндії дітей привчають до сауни з раннього віку, і дві місцеві жінки показали мені, як обережно опустити Сільві у відро з прохолодною водою. Вона сяяла, демонструючи чотири нові зубчики здивованим відвідувачкам. «Тепер вона фінка!» — оголосила одна з жінок.

«Я зірвала джекпот із туром на Vespa»: Неаполь із моїм сином-підлітком

Спонтанно, сповнена надії, я повезла свого 13-річного сина Неда до Неаполя — лише удвох. Він був достатньо дорослим, щоб нести власну сумку, але ще достатньо юним, щоб спати зі мною в одному ліжку, що дозволяло заощадити. Я орендувала невелику квартиру в історичному центрі з надійним wifi — про всяк випадок, якщо самостійне батьківство вимагатиме екстреного відступу у світ відеоігор.

Даремно я хвилювалася. Бронювання туру на Vespa з двома пристрасними місцевими гідами змінило нашу подорож. Коли ми попросили показати нам той Неаполь, який туристи зазвичай оминають, вони сприйняли це як місію. Ми мчали вузькими вуличками під мотузками з білизною та муралами, повз пахучі рибні ятки, зупиняючись, щоб поділитися фруктами з літніми жінками біля їхніх дверей. Ми відвідали крихітну святиню Марадони й помилувалися величезним муралом на його честь.

Один із гідів поклав у руку Неда червоний талісман cornicello, пояснивши, що він захищає від нещастя, якщо подарований. Сприйнявши це як добрий знак, ми наважилися зайти до Іспанського кварталу, попри суворі застереження. Двері стояли відчинені. В одному домі родина, яка закінчувала обід, без вагань запросила нас усередину. Для мене з’явилося вино, для Неда — газований напій. Три покоління посунулися за столом, щоб прийняти двох незнайомців, яких раптом зустріли як друзів.

Неаполь вимагає довіри й відкритості. Ми губилися в провулках, дивилися футбол із місцевими й засиджувалися допізна не через визначні пам’ятки, а через постійні перерви — розмови, що починалися поглядом і закінчувалися сміхом.

Не все було ідеально. Підійматися на Везувій опівдні було нерозумно: спека, мозолі й замало води. Помпеї того ж дня означали натовпи, пил і несподіваний шок від відвертих давніх зображень.

Капрі запропонував глянцевий контраст — бездоганний і дорогий. Ми не могли дозволити собі дизайнерські бутіки, але поблажливі продавці дозволили нам приміряти розкішні сонцезахисні окуляри та сумки.

Кілька років тому я фотографувала човни, розташовані мов пелюстки біля Блакитного грота. Повернувшись, я й уявити не могла, що ті самі човнярі погодяться відтворити цю квітку на воді для нас.

Довірившись їхнім порадам, ми залишили речі на іржавих сходах і попливли крізь вузький вхід до печери. Усередині синє світло сяяло, мов щось неземне. Після пірнання й зйомок під водою ми затрималися в глибині, спостерігаючи за плавцями у їхньому мерехтливому соборі.

Вибираючись назад на скелю, зі шкірою, стягнутою сіллю, Нед повернувся до мене. «Це найкраще, що я коли-небудь робив».

«Для мене теж», — відповіла я.

«Фото для сімейного альбому»: глемпінг із бабусею в Норфолку

З келихом рожевого вина на веранді ми з мамою спостерігали, як кролики снують поміж папоротями, а хижі птахи кружляють угорі. Атмосфера навколо нашого сафарі-намету була ідилічною — якщо не зважати на драматичні зітхання підлітків усередині.

Минулого літа я зібрала своїх доньок-близнючок, маму й нашу собаку міс Бебс для тижня в північному Норфолку. У 19 років дівчата зазвичай занурені у власні світи, тож це був рідкісний шанс побути разом.

Ми зупинилися неподалік маєтку Сандрінгем у добре обладнаних сафарі-наметах, що поєднували комфорт із ноткою пригоди.

Можливо, це був не острів для вечірок, але близнючки обожнюють свою бабусю й охоче погодилися. Я виросла, подорожуючи великими багатопоколінними компаніями, проводячи літа в приморських таборах із конкурсами та спільними розвагами. Ті гучні, сповнені любові зустрічі залишилися одними з моїх найщасливіших спогадів.

Наша версія Норфолку була менш масштабною, але такою ж теплою. Я починала ранки з прогулянок із собакою лісом, поки дівчата спали. Мама готувала ситні сніданки, виманюючи їх ароматом бекону. Після обіду — пляжі Олд-Ханстантона або дослідження мальовничих сіл. Увечері ми поверталися на веранду з келихами рожевого, а близнючки намагалися пояснити бабусі тренди соцмереж. Одного разу вони запропонували зіграти в Cards Against Humanity й були приголомшені, коли перемогла бабуся.

Балансувати між підлітковими настроями й мамою, якій за сімдесят, було непросто. Сестри сперечалися, побутові справи викликали дебати, а я часом суворо реагувала на недоречну лексику. До середини тижня приймати всі рішення стало виснажливо.

В останній день ми відвідали Сандрінгем-хаус. Коли Ненсі та її бабуся йшли під руку його залами, жваво розмовляючи, я зрозуміла: ця подорож точно потрапить до сімейного альбому.

«Ми могли б їхати далі, бозна-куди»: інтеррейлінг до Туреччини з нашими хлопцями

Попереду була творча відпустка, довгі шкільні канікули збігалися в часі, а нашим синам було дев’ять і 11. Ми відчули шанс на щось більше, ніж звичайна морська відпустка. Влітку 2023 року ми сіли на потяг із кінцевим пунктом — Азія.

У юності я пропустила можливість інтеррейлінгу, тож вирішила спробувати це в середньому віці. Діти до 11 років подорожують безкоштовно, хоча бронювання та спальні вагони додають витрат. Озброївшись квитками на 10 днів подорожей протягом двох місяців, ми вирушили з рюкзаками, а наші хлопці соромилися, щоб їх не побачили однокласники.

Наш маршрут пролягав через Париж і Штутгарт до Будапешта, далі нічним потягом до Румунії — для походів у Карпатах і знайомства з величними пам’ятками минулого. Звідти ми проїхали через Болгарію до Туреччини — Стамбул, Анкара, Ізмір, Сельчук — поєднуючи стародавні руїни з аквапарками та довгими сніданками перед тим, як освіжитися в Егейському морі. Повернулися через Відень і Амстердам.

Самі потяги були серцем пригоди. У Західній Європі вони були швидкі й сучасні; далі на схід ставали повільнішими й атмосфернішими. Нам подобалися вагони з металевими сходами та задніми вікнами, що відкривали краєвид на рейки, які зникали вдалині.

Нічні потяги стали особливою родзинкою, попри одну раптову перевірку на кордоні, коли службовці в уніформі світили ліхтариками в наші сонні обличчя, вимагаючи паспорти. Навіть це стало частиною історії.

Є щось магічне в тому, щоб улаштуватися в купе на заході сонця, ділитися хлібом, сиром і помідорами, поки за вікном темніє пейзаж. Карти перед тим, як опустити полиці; засинання під ритмічне клацання коліс по рейках. Цей звук супроводжував увесь наш місяць у дорозі.

Були й суперечки, і моменти, коли бракувало пральні чи надійного wifi. Та якби обов’язки не кликали додому, ми могли б їхати безкінечно. Життя в такій близькості зробило нас ближчими, ніж будь-коли.

«Повернути дух пригод для всіх нас»: зцілююча сімейна подорож до Норвегії

Коли мій восьмирічний син сказав, що в Норвегії можна побачити справжній корабель вікінгів, я вхопилася за цю ідею. Через три місяці після того, як я овдовіла, мені потрібно було щось сміливе. Під час хвороби мого чоловіка Джея життя звузилося до лікарняних палат і дому. Колись ми багато подорожували з нашими синами, яким тепер було шість і вісім, і я прагнула повернути це спільне відчуття відкриттів.

Прибувши до Осло до світанку, я засумнівалася у своїй рішучості, коли ми блукали серед зачинених крамниць і темних мостів у пошуках квитків на автобус і захованого ключа від квартири. У той момент це здавалося лячним, хоча згодом — майже кумедним.

Норвегія дорога, тож я ретельно планувала — запасалася перекусами й максимально використовувала проїзні. Ми відвідали галереї, піднялися на дах оперного театру та сіли на пороми до сусідніх островів із середньовічними руїнами. Ми збирали чорниці біля озера Сонсванн. Самі кораблі вікінгів були величними, їхня різьблена деревина сяяла в м’якому світлі. Використавши залишкові години проїзного, ми випадково натрапили на нудистський пляж — несподіваний культурний урок.

З Осло ми поїхали потягом до Мюрдаля, спустилися мальовничою Фломською залізницею, зупинилися в хостелі, а потім вирушили човном через Нерейфіорд до Бергена. Круїз фіордом із водоспадами, що спадали зі стрімких скель, був незабутнім.

У Бергені ми ночували на скромній яхті в гавані. Коли власнику потрібно було її перегнати, він запросив нас із собою. Побачивши захват хлопців, він продовжив прогулянку й дав їм вудки для першого в житті уроку риболовлі.

Його доброта стала підтримкою в крихкий період. Подорож нагадала мені, що я здатна впоратися, що мої діти витривалі, і що величні пейзажі та відкриті горизонти можуть поступово зцілювати розбите серце.

Легенда розповідає, що паризький фланер XIX століття, який не хотів поспіхом минати принади бульварів, прогулювався з черепахою на повідку, щоб уповільнити крок. Цей образ повернувся до мене, коли мій віслюк знову опустив голову до будяка, а я зупинився, щоб помилуватися панорамою, поки він жував. У всіх напрямках гірські хребти розчинялися в шарах блідої, туманної блакиті. Не було чути нічого, крім вітру, різких посвистів бабаків і сміху моїх двох маленьких дітей. Я відчував глибоке, просте щастя.

Наші віслюки були від Burrotrek — невеликої компанії, якою керує народжена у Швейцарії Деніз Вірт. Двадцять років тому Деніз провела чотири з половиною місяці, йдучи Каміно зі Швейцарії до Сантьяго-де-Компостела з двома віслюками. Вона закохалася в Іспанію і ніколи не втрачала прихильності до цих тварин, тож створила бізнес, організовуючи віслючі походи в Піренеях. Більшу частину року вона базується поблизу Кадакеса, пропонуючи самостійні маршрути через вкриті виноградниками передгір’я та вздовж Середземного моря — від одноденних прогулянок до тижневих мандрівок. Улітку, коли спека на узбережжі стає нестерпною, вона разом із віслюками переїжджає до Cal Jan de la Llosa в провінції Жирона — до прекрасної занедбаної ферми, до якої веде кілька миль ґрунтової дороги. Звідти вона довіряє своїх тварин тим, кого приваблює романтична ідея підкорити гору з віслюком.

Моя родина — я, Уллі та наші двоє дітей п’яти й семи років — вирушили з Парижа нічним поїздом, скориставшись квитками Interrail (діти до 12 років подорожують безкоштовно), перетнули кордон із Каталонією в Пучсерді та, після неспішного обіду з тапас у барі на станції, взяли таксі, що піднімалося довгою серією серпантинів до ферми. Того першого вечора ми поставили намети на луці за стайнею. Темрява повільно піднімалася з долини внизу, поки міські ластівки стрімко літали в згасаючому світлі. Ми заснули під шум річки неподалік і зрідка чутий рев віслюків.

Вранці ми познайомилися з нашими супутниками: Ом і Rebot, якого ми швидко охрестили Robot — або, коли нерви здавали, Roadblock. Деніз описала Ома як «спортивного», готового до пригод, тоді як Rebot був старшим і задоволеним рухатися розміреним кроком. Вона навчила нас основам: як сідлати, чистити, перевіряти копита. Віслюк може нести приблизно п’яту частину своєї ваги — у цьому випадку близько 30 кг — що було дуже доречно, адже ми запакували провізію на тиждень і, здавалося, цілий вибух туристичного спорядження, яке примножилося після того, як ми стали батьками.

Ми ніколи раніше не брали дітей у гори, а моя остання зустріч із віслюком була на пляжі близько 35 років тому. Нам було чого вчитися. Віслюки мають твердий характер і чітке відчуття власних уподобань, які не завжди збігаються з вашими. Утім, здебільшого вони співпрацювали, і ми швидко до них прив’язалися. Деніз помахала нам на прощання, коли наші діти тримали повідки, а Ом і Rebot неквапливо рушили слідом. Вона проклала для нас тижневий кільцевий маршрут, що поєднував дикі стоянки з ночівлями в гірських притулках.

Початкові етапи були легкими, стежка звивалася через лісисті долини та чарівні кам’яні села. В обід ми прив’язали віслюків біля струмка пастися, поки самі плескалися у воді, а потім розляглися на нагрітих сонцем каменях із хлібом і сиром. Через чотири години я відчував, ніби опинився на сторінках пасторальних мемуарів.

Друга ніч принесла найсильнішу бурю, яку я коли-небудь переживав. Ще мить тому небо було бездоганно блакитним — і раптом посипався град, вибілюючи луку. Віслюки терпляче стояли під деревом, опустивши вуха. Дощ і грім тривали до світанку, удари лунали, мов артилерія. Діти проспали все це, тоді як ми з Уллі не зімкнули очей, спостерігаючи, як блискавки спалахують на їхніх обличчях, і думаючи, чи не взяли ми на себе занадто багато. Наші намети не були розраховані на таку погоду, і до ранку сухими залишилися лише діти. Та сонце повернулося, трава запарувала, і ми знову осідлали віслюків та рушили далі.

Ми оговталися в Refugi dels Estanys de la Pera — гостинному гірському притулку, сповненому тепла й щедрої їжі. Після цього почалося справжнє сходження — ми поступово піднімалися в бік Андорри. Часом здавалося, ніби ми тягнемо двох віслюків угору. Іспанські туристи радили нам вигукувати «arré» — слово арабського походження, принесене маврами. Чи допомагало це — питання дискусійне, але принаймні додавало нам відчуття мети. Віслюки рухалися обережно, точно ставлячи кожне копито. Ми зрозуміли, що саме вони задають ритм; наше завдання — просто довіряти їм.

Коли ми дісталися перевалу Перафіта на висоті 2 574 метри, нас огорнула хмара, і ми паморочилися від досягнення. Ми сховалися в кам’яному загоні кількасотлітньої давнини та поділилися печивом. Коли спускалися, туман розсіявся, відкривши перед нами Андорру: широкий плато з довгими травами й покрученими ялинами, позначеними блискавками, усіяний озерами, вирізаними давніми льодовиками. Це було захопливо красиво й абсолютно тихо. Стадо сарн раптово вискочило з укриття й помчало схилами вниз.

Стежка пролягала вздовж вузьких річок — Riu de Perafita та Riu Madriu — що стрімко перекочувалися через каміння. Ми пили з джерел, які били просто зі скелі, і пірнали в крижані купелі. Одного ранку група коней підійшла оглянути своїх менших родичів. Ом і Rebot стояли спокійно й нерухомо, доки коні не втратили інтерес і не помчали геть.

Я боявся, що дітям буде важко в такій подорожі, але їхній талант перетворювати будь-що на гру виявився безмежним. Кожна зупинка — а їх було чимало — ставала нагодою побрести в струмках, поганятися за жабами чи підкрадатися до бабаків. Наші щоденні переходи були помірними — шість-сім миль, — але вдома ми часто ледве відходимо від автостоянки під час прогулянки. Тут присутність віслюків і гір маскувала зусилля. Увечері діти чистили тварин, бігали табором, з апетитом з’їдали все, що ми готували — локшину, сочевицю, пасту, — і миттєво засинали. Це відчувалося як справжнє перетворення.

Нашу останню ніч ми провели в Refugi de l’Illa — великій металевій будівлі на сонячних батареях, що височіє на суворому плато, ніби приземлилася з іншої планети. Ми насолодилися гарячим душем, вином за вечерею й справжніми матрацами. Це було приємно, але я зрозумів, що не сумував за такими зручностями. Нам кортіло повернутися на стежку. Коли ми перетнули кордон назад до Іспанії, віслюки, здається, відчули близькість дому. Стежка м’яко спускалася через квітучі пасовища, і ввечері восьмого дня ми повернулися на ферму.

Деякі з моїх найцінніших моментів батьківства трапляються тоді, коли я повертаюся до чогось, що любив до появи дітей, і тепер ділю це з цими допитливими, дивовижними людьми — готую разом із ними після довгого дня на природі чи вдивляюся в небо, всіяне зорями. Ми востаннє поставили намет і наступного ранку з неохотою повернули Ома й Rebot. Вони побігли у своє поле, вітаючи інших легкими поштовхами й м’якими дотиками морд. Нам було щиро сумно прощатися.

Подорож була організована Burrotrek; оренда віслюка починається від €55 на день, включно з ознайомчим заняттям та спорядженням. Напівпансіон у Refugi de l’Illa коштує €61 для дорослих і €48 для дітей. Напівпансіон у Refugi dels Estanys de la Pera коштує €46 для дорослих і від €33,50 для дітей.

Новий гігантський підвісний міст на південному заході Китаю швидко став магнітом для мандрівників, які прагнуть зробити ефектні селфі та поділитися ними в соціальних мережах. Однак для місцевих жителів ця споруда означає значно більше, ніж просто мальовничий фон. Вона забезпечує пряме сполучення з головною автомагістраллю, скорочуючи час у дорозі з кількох годин до лічених хвилин, і є символом масштабних інвестицій, що принесли високошвидкісний інтернет у цей колись віддалений регіон.

Міст Хуацзян простягається через Великий каньйон у гірській провінції Гуйчжоу, здіймаючись на 625 метрів над річкою внизу та здобувши визнання як найвищий міст у світі. Загальна довжина споруди становить 2 890 метрів, а довжина основного прольоту — 1 420 метрів.

Після його офіційного відкриття у вересні 2025 року регіон зазнав різкого зростання кількості відвідувачів. Водночас компанії прискорили інвестиції в мережі 5G та сучасну телекомунікаційну інфраструктуру, щоб підтримати як туристичну сферу, так і місцеві громади.

Зростаючий потік мандрівників стимулював розвиток нових бізнесів у навколишній місцевості, зокрема магазинів, ресторанів і сімейних гостьових будинків, орієнтованих на відвідувачів.

Нещодавно журналісти Associated Press відвідали регіон у межах спеціального медіатуру, щоб побачити, як міст змінює повсякденне життя та економічні перспективи.

У міру того як Китай продовжує розширювати транспортну та цифрову інфраструктуру у віддалених територіях, прилеглі громади також отримують вигоду від покращеного інтернет-покриття та більш надійного зв’язку.

Одним із прикладів є стародавнє містечко Тяньлун Тунпу, розташоване більш ніж за 100 кілометрів від мосту. Історія цього поселення налічує понад 600 років.

Засноване як військовий форпост за часів династії Мін, Тяньлун Тунпу нині відоме своїми традиційними виставами опери Дісі. Ці театральні постановки вирізняються військовими сюжетами, яскраво розмальованими дерев’яними масками та особливим стилем виконання, що відрізняє їх від інших форм китайської опери.

Місцеві жителі зазначають, що кількість туристів значно зросла, частково завдяки популярності в соціальних мережах, які представили містечко та його культурну спадщину ширшій аудиторії.